Рішення № 106046290, 05.09.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11085/21

Провадження № 2/752/2385/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2022 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення страхового відшкодування та спросить стягнути на свою користь 37 478,82 грн., з яких 18 080,02 грн. сума страхового відшкодування, 14 416,46 грн. пеня, 1 636,00 грн. 3% річних, 3 346,34 грн. інфляційних витрат, а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В обгрунтування позову зазначає, що 19.11.2017р. в місті Бровари Київської області по вул. Київській сталася ДТП за участю ОСОБА_2 , який, керуючи автомобілем «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем позивача «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 . У результаті ДТП позивачу була завдана майнова шкода. Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/7357/2017 від 13.12.2017р. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ1961477 відповідачем. Відповідач був повідомлений про ДТП. До відповідача була подана заява про виплату страхового відшкодування. Разом з тим, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, не прийняв вмотивоване рішення щодо виплати або про відмову у виплаті такого відшкодування. З огляду на вказані обставини та з урахуванням положень ст.ст. 1186, 1187, 1188 Цивільного кодексу України заявлені вимоги для вирішення спору в судовому порядку. Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на прострочену виплату нараховано 3% річних та інфляційних витрат, а згідно п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нараховано пеню.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 .

19.11.2017р. о 20 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Бровари Київської області, по вул. Київській, рухаючись у напрямку м. Києва та під`їжджаючи до регульованого перехрестя вул. Київська - вул. с. Петлюри, перетнув перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , від удару автомобіль марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , відкинуло на смугу руху в напрямку м. Чернігів, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_5 (рф), під керуванням ОСОБА_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Зазначені обставини встановлені постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017р. у справі №361/7357/2017, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За полісом АМ/1961477 від 05.11.2017р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Здорово».

За умовами цього полісу строк його дії з 05.11.2017р. по 04.11.2018р., страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи - 0 грн., забезпеченим транспортним засобом є «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 .

20.11.2017р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням щодо події 19.11.2017р.

27.12.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем страхового відшкодування або прийняття рішення про відмову у сплаті такого відшкодування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, страховик - ПрАТ «СК «Здорово» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Тобто, страховик - ПрАТ «СК «Здорово» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує шкоду в межах страхових сум і лише ту, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положенням пункту 34. 2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із пунктом 34. 3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише в тому випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений пунктом 34. 3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як встановлено вище, позивач 20.11.2017р. звернувся до відповідача з повідомленням щодо настання події.

Разом з тим, відповідач не направив свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Зворотного відповідачем не доведено належними засобами доказування.

У зв`язку з цим позивач самостійно визначив розмір понесеного збитку внаслідок ДТП, який згідно ремонтною калькуляцією №3007-17 від 10.01.2018р. та Актом огляду склав суму 18 080,02 грн.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд зазначає, що законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст. 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача розмір страхового відшкодування, який складає 18 080,02 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути нараховані на суму боргу 3% річних у розмірі 1 636,00 грн. та інфляційні витрати в розмірі 3 346,34 грн.

Нормою ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. При цьому боржником у таких правовідносинах є страховик заподіювача шкоди внаслідок ДТП, а кредитором особа, якій завдано шкоди внаслідок ДТП. Сам заподіювач шкоди стає боржником, як і вказувалось вище, лише у випадку недостатності виплаченої суми страхового відшкодування для покриття завданої ним шкоди і лише в частині непокритого розміру шкоди або у випадку правомірної відмови у виплаті страхового відшкодування.

Оскільки ж приписи ст. 625 ч. 2 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, потерпіла в ДТП особа має право вимагати від кредитора - страховика винної в ДТП особи (при певних випадках і від винної в ДТП особи) виплати їй передбачених ст. 625 ч.2 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму невиплаченої/простроченої суми страхованого відшкодування за весь час прострочення.

Близькі за змістом правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17, від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №761/6406/16-ц, від 18 березня 2020 року по справі №760/6938/16-ц, від 04 листопада 2020 року по справі №520/17859/19.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому проценти та інфляційні втрати нараховуються кредитором боржнику незалежно від сплати останнім неустойки (пені), передбаченої договором або законом, за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання. Наведена правова позиція суду узгоджується із правовим висновками, сформульованими в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №761/6406/16-ц, від 04 листопада 2020 року по справі №520/17859/19.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат.

Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Також позивач з посиланням на п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 14 416,46 грн.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.5. п. 36. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на наведене, вимога про стягнення пені є правомірною.

Контррозрахунку суми пені відповідач не надав.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 18 080,02 грн. суми страхового відшкодування, 14 416,46 грн. суми пені, 1 636,00 - 3% річних, 3 346,34 грн. інфляційних витрат.

Судовий збір у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 18 080,02 (вісімнадцять тисяч вісімдесят грн. 02 коп.) грн. суми страхового відшкодування, 14 416,46 (чотирнадцять тисяч чотириста шістнадцять грн. 46 коп.) грн. суми пені, 1 636,00 (одна тисяча шістсот тридцять шість грн. 00 коп.) грн. 3% річних, 3 346,34 (три тисячі триста сорок шість грн. 34 коп.) грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 908,00 (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) грн.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н, ЄДРПОУ 33637321).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 05.09.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська