Рішення № 10604378, 08.07.2010, Нахімовський районний суд міста Севастополя

Справа № 2-166/10

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивні частини)

08 липня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді Кравченко В.Є., при секретарі - Пронкіній К.О.

розглянувши у приміщенні Нахімовського районного суду м. Севастополя у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «С.Перовської» про визнання права власності на багаторічні насадження та усунення перешкод в користуванні майном

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «С.Перовської» (далі по тексту - ЗАТ «С.Перовської»), в якій посилаючись на норми ст.ст. 79, 127 Земельного кодексу України, статті 179, 183, 187, 373, 391 Цивільного кодексу України, просить визнати за ній право власності на багаторічні насадження, які зростають на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної власності, відповідно до державного акту серії ЯЕ № 191244 про право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Севастополі, ЗАТ «С. Перовської», пай №363. Також ОСОБА_1 просить усунути перешкоди, які чинить відповідач в користуванні земельною ділянкою (пай № 363) в межах ЗАТ «С.Перовської» шляхом заборони останньому використовувати земельну ділянку, котра є власністю позивача.

Підставою звернення за захистом порушеного права у судовому порядку ОСОБА_1 зазначає обставини того, що ЗАТ «С.Перовської» за відсутністю достатніх правових підстав відмовляється в добровільному порядку звільнити її власну земельну ділянку, необґрунтовано вважає себе власником багаторічних насаджень, які розміщені на ній, проте, за правовою позицією позивача ці насадження є складовою часткою землі, що належить їй на праві власності, які неможливо відокремити (відділити) без втрати їх цільового призначення та суттєвого зниження їх цінності. У звязку з чим, ці речі також належать власнику земельної ділянки.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі, вказує, що багаторічні насадження є його власністю у наслідок приватизації. За думкою ЗАТ «С. Перовської», статті 373 Цивільного кодексу України та 79 Земельного кодексу України не розкривають поняття «многолітні насадження», а також порядок та умови набуття права власності на них саме за власником земельної ділянки, на якій вони ростуть. Крім того, норми Земельного кодексу України, на які посилається позивач в якості обґрунтування обставин заявленого позову про визнання права власності на багаторічні насадження, набули чинності 01.01.2002 року, проте, як розпаювання земель ОП імені С.Перовської (правонаступником якого є ЗАТ «С. Перовської») відбулося після 1995 року, отже в силу ст.58 Конституції України ці норми не мають зворотної сили у часі. Також представник відповідача просить при вирішенні спору звернути увагу на те, що відповідач використовував земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору оренди № 337, укладеного між сторонами 24.12.2004 терміном дії 5 років, з метою обслуговування многолітніх насаджень та реалізації господарських цілій товариства, таким чином безпідставного або незаконного використання спірної земельної ділянки з боку відповідача допущено не було. Вказаний договір оренди не визнавався позивачем недійсним, не розривався сторонами, ОСОБА_1 не зверталась до відповідача з вимогою про припинення дії договору у звязку з одержанням Державного акту на земельний пай, а також, відповідно до п. 3.1. договору оренди, не робив пропозиції відшкодувати відповідачу, як орендарю усі витрати, які він поніс при посадці, обслуговуванні, зростанню та поліпшенню многолітніх насаджень, вирощуваних на земельної ділянці, що орендувалася. У звязку з чим, за думкою представника відповідача, позивач, уклавши вищевказаний договір оренди свідомо визнавав за відповідачем право власності на спірні многолітні насадження.

Ухвалою від 23.12.2009 по справі призначалась судова економічна-правова експертиза та провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 09.03.2010 у звязку з поверненням справи без виконання експертизи у звязку з неможливістю її проведення,провадження по справі було поновлено.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача,представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 02 березня 1992 року, Організація орендарів Орендного підприємства ім.. С. Перовської набула право власності на майно цілісного майнового комплексу ОП ім. С. Перовської у наслідок викупу державного майна відповідно до договору купівлі продажу № 19/40 від 10 березня 1994 року, засвідченого у Севастопольської міської державної конторі 29 березня 1994 року за № 940. Вказаній договір підтверджений актом передання проданого майна від 06 грудня 1994 року та підписаний від імені держави Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю.

Право власності на цілісний майновий комплекс підтверджується Свідоцтвом про власність, реєстровий № 19/40. Вартість майна, яке підлягало приватизації складала 5068992000,00 крб, та була встановлена Актом оцінці вартості майна орендного підприємства, затвердженого 09.03.1994 року, додатковою угодою до договору купівлі продажу майнового комплексу від 28.10.1994 року.

Склад майна, переданого у власність згідно зі договором купівлі продажу від 10.03.1994 № 19/40, наведений у переліку, наданому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю від 11.04.2006 року.

Відповідно до вказаного переліку до нерухомого майна, переданого у власність покупцю (організації орендарів ОП С. Перовської), у тому числі, входять многолітні насадження: Виноградники експлуатаційні (різних сортів та років висадження 1974-1989) на загальну суму 2342440000,00 крб. (два мільярді триста сорок два мільйона чотириста сорок тисяч карбованців у цінах на 01.01.1994 року); сади експлуатаційні (різних сортів та років висадження 1958-1990) на загальну суму 51901000,00 крб. (пятдесят один мільйон девятсот одна тисяча карбованців у цінах на 01.01.1994 року), многолітні молоді насадження на загальну суму 474417000,00 (чотириста сімдесят чотири мільйона чотириста сімнадцять тисяч карбованців у цінах на 01.01.1994 року).

Відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 02 березня 1992 року, Закону України «Про господарські товариства», орендне підприємство С. Перовської було перетворене у закрите акціонерне товариство «С. Перовської».

Згідно з положеннями Установчого договору про створення закритого акціонерного товариства С. Перовської від 30.09.1994 року товариство має статутний фонд у розмірі 22296429000 крб., поділений на 445929 простих іменних акцій номінальною вартістю 50 тис. крб. Статут товариства затверджений Установчими зборами акціонерного товариства від 30.09.1994 року та зареєстрований 06.03.1995 року у Комітеті економіки Севастопольського міськвиконкому (свідоцтво № 00412895 реєстр. № АО-12/7585).

Отже, приватизація державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства ім. С. Перовської здійснювалась у відповідності до Законів України „Про приватизацію державного майна», «Про оренду майна державних та комунальних підприємств» в редакції діючей на момент проведення приватизації.

Належні орендному підприємству багаторічні насадження, як основні засоби, відповідно до вимог Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 250, включено до переліку майна об”єкту приватизації цілісного майнового комплексу. На час оцінки майна вартість багаторічних насаджень становила 2868758000,00 крб. Відповідно до балансу ЗАТ «С. Перовської» на 31.12.2008 вартість довгострокових біологічних активів становить 5357 тис. грн.

За Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 30 грудня 1996 року № 2761-р ЗАТ «С. Перовської» у колективну власність було передано земельну ділянку, загальною площею 1888,6 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та виданий Державний акт на право колективної власності на землю серія КМ-К № 000006 від 27 січня 1997 року.

В результаті розпаювання земель членам товариства було видано сертифікати на право на земельну частку (пай) в розмірі 2,18 умовних кадастрових одиниць і з кожним укладено договір оренди.

Позивачка у підтвердження отримання права не земельну частку (пай) одержала сертифікат серія КМ № 0172396 від 17 березня 1997 року.

Пунктом 3.1. договору оренди, укладеного між позивачем та ЗАТ «С. Перовської» № 337 від 24.12.2004 року у обов'язках Орендодавця (позивача) встановлено, що після отримання Орендодавцем Державного акту на право власності земельної ділянки (пая) зобов'язання сторін можуть бути припинені тільки після відшкодування Орендарю (відповідачеві) усіх витрат які він поніс при посадці, обслуговуванні, зростанню многолітніх насаджень, призведених поліпшень земельної ділянці (паю), вартості многолітніх насаджень, розміщених на орендованої земельної ділянці (паї).

До грудня 2009 року позивачка отримувала орендну платню за користування земельною ділянкою (паєм). Заперечень з приводу неналежного виконаня відповідачем договору оренди ОСОБА_1 не предявляла.

26 листопада 2007 року позивачка отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 191244 з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9257 га, з яких угіддя за ф. 6-зем «Многолітні насадження. гр..07» - 1,9257 га.

Відповідно до змісту позовної заяви та пояснень позивачки та її представника - ОСОБА_3, наданих під час розгляду справи, ОСОБА_1 бажає сама користуватися цими насадженнями, вказуючи, що в кадастровому плані ділянки зазначено саме багаторічні насадження і їх вартість, відповідно до Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 369р від 20.03.2006 «Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовно-кадастрових гектарах ЗАТ «С. Перовської», врахована при оцінці землі.

Проте, таке твердження позивача суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.2 ЗК України, в редакції 1990 року та ст.22 ЗК України, в редакції 2002 року до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя, які включають в себе ріллю, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Рілля, це земля, яка регулярно розорюється з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур.

Земельні ділянки під багаторічними насадженнями - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду.

У відповідності до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, а саме, пункту 3, грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.

Згідно з п.10 Методики грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні визначається як добуток річного рентного доходу за економічною оцінкою по виробництву зернових культур, ціни на зерно і терміну його капіталізації за відповідною формулою.

Рентний дохід - це дохід, що можна отримати з землі, як фактора сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва залежно від її якості та місцерозташування земельної ділянки. Розраховується рентний дохід як різниця між очікуваним валовим доходом від реалізації продукції, отримуваної на земельній ділянці, та виробничими витратами і прибутком виробника.

Отже, з огляду на вищенаведене, вартість насаджень, як майна, в оцінку земель, сільськогосподарських угідь, не ввійшла, і в розрахунку вартості земельної ділянки (паю) зазначена оцінка багаторічних насаджень, як виду сільськогосподарських угідь, а також різниця в ціні умовного гектара землі сільськогосподарського призначення має місце у зв”язку з її оцінкою окремо по ріллі, землях під багаторічними насадженнями, сіножатям і пасовищами за рентним методом, залежно від якості, місця розташування і економічної оцінки земель.

Спір про право власності на ці насадження є майновим спором, до якого слід застосувати норми Цивільного кодексу України в редакції 1963 року і відповідні норми Закону України „Про власність”, які мали чинність на час набуття права вланості відповідачем на багаторічні насадження.

Посилання позивача на ч.2 ст.79 ЗК України 2001 року суд вважає безпідставними, зважаючи на наступне.

Згідно із Статутом ЗАТ «С. Перовської» та довідкою Управління статистики міста Севастополя про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності товариства є вирощування фруктів, ягід, горихів, культур для виробництва напоїв і прянощів.

Пунктом 3.5. Статуту товариства передбачене, що Товариство є власником майна, переданого йому у власність в процесі реорганізації.

У відповідності до ст.20 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції від 22 лютого 1994 року, визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На час проведення приватизації ОП ім. С. Перовської постановою Кабинету Міністрів України № 717 від 08.09.1993 року була затверджена «Методика оцінки вартості об'єктів приватизації», пунктом 10 якої було визначене, що до переліку майна об'єктів приватизації як цілісного майнового комплексу включаються у тому числі основні засоби та інші позаоборотні активи (у тому числі незавершене будівництво).

Приналежність майна до основних і оборотних засобів, визначається відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. N 250.

Пунктом 11 Методики встановлено, що до основних засобів та інших позаоборотних активів належать: основні засоби - будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальна техніка, інструменти, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, сільськогосподарські машини і засоби, доросла робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби, а також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель і в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів.

Таким чином, відповідно до ст.20 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції від 22 лютого 1994 року, багаторічні насадження включені, як основні засоби, до статутного фонду акціонерного товариства і кожен акціонер набув права володіння відповідної кількості акцій. Однак жоден акціонер не є власником майна товариства, а розпоряджається лише належними йому акціями.

Держава, як попередній власник, розпорядилась цими насадженнями, передавши їх до статутного фонду ЗАТ «С. Перовської» за рахунок коштів приватизаційних депозитних рахунків Організації Орендарів ОП ім. С. Перовської.

В листі розяснені, адресованому ЗАТ «С. Перовської» 17 грудня 2009 року, Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем), в особі заступника ОСОБА_4 Петрука, роз”яснив порядок передачі земельної частки (паю). Зокрема багаторічні насадження, за думкою Держкомзему, не входять до складу земельного паю, та могли бути розпайовані у якості майна товариства.

Порядок визначення складу та вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, був затверджений тільки 28.02.2001 року постановою Кабінету Міністрів України № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», та наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 62 «Про затвердження порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» було визначено, що майно яке не підлягає паюванню, зокрема, яке не можливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальни вкладення на поліпшення земель, гідротехнічни споруди, ставки, багаторічні насадження , лісосмуги, а також об'єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам правонаступникам.

Як вбачається з матеріалів справи, знаходження у власності та утримання на балансі ЗАТ «С.Перовської» багаторічних насаджень відповідає вищевказаним нормам законодавства.

Статтею 58 Конституції України встановлене, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Розпаювання землі товариства відбулося до вступу в дію Земельного кодексу 2001 року. Тобто на момент проведення розпаювання норми ст. 79 Земельного кодексу України у редакції 2001 року не діяли.

Громадяни, власники земельних часток (паїв), відповідно до нормативних актів набули права власності на земельні ділянки, що знаходяться під багаторічними насадженнями, як на сільськогосподарські угіддя, проте не отримали права власності на майно - багаторічні насадження. Більш того, питання відшкодування вартості багаторічних насаджень, які ростуть на земельних ділянках, переданих у власність громадянам після отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку та виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), було визначене у належним чином укладених договорах оренди земельного паю.

Статтею 4 Закону України «Про власність», встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 128 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту отримання речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Відповідно до частини 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції 2003 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, які виникли, або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Право власності на цілісний майновий комплекс, зокрема на багаторічні насадження, набуто ЗАТ «С.Перовської» внаслідок приватизації орендованого державного майна, продовжує існувати й після набрання чинності Цивільним кодексом України у редакції 2003 року.

Статтею 317 Цивільного кодексу України, встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 321 Цивільного кодексу України, передбачене, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і у порядку, встановлених законом.

Стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи окупність наданих сторонами доказів суд також дійшов до висновків, що відповідачем надано перелік многолітніх насаджень, які знаходяться у його власності, різного виду, кількості та вартості (склад майна, переданого у власність згідно зі договором купівлі продажу від 10.03.1994 № 19/40, наведений у переліку, наданому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю від 11.04.2006 року).

Проте, в супереч вищевказаній нормі процесуального закону, позивачем не надано доказів, на які конкретно многолітні насадження він просить визнати право власності, їх вид, кількість та вартість. Як саме й доказів факту знаходження многолітніх насаджень на її земельної ділянці. Також позивачем на надано доказів її членства у колективному сільськогосподарському підприємстві, як на момент розпаювання земель, так й на момент звернення до суду, що надає їй право на частку майна (майновий пай) реорганізованого сільськогосподарського підприємства.

За таких обставин суд вважає, що власник земельної діляки не можє бути визнаний власником багаторічних насаджень, а тому в позові слід відмовити у повному обсязі.

В силу ст.88 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають, відповідач про відшкодування судових витрат не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 58 Конституції України, Законом України «Про власність», Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про приватизацію державного майна», Постановою Кабинету Міністрів України № 717 від 08.09.1993 року «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації», «Методикою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних підприємств, у том числі реорганізованих», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001, Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, а також ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року, ст.. 13, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, ст.ст. 2,4 Земельного кодексу України, в редакції 1990 року, ст. 22, ч. 2 ст. 79, 94, 95 Земельного кодексу України в редакції 2001 року, ст.ст.10,11, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «С.Перовської» про визнання права власності на багаторічні насадження та усунення перешкод у користування майном відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя В.Є.Кравченко