Рішення № 10604337, 15.07.2010, Нахімовський районний суд міста Севастополя

справа №2-1519/10

категорія №

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі - Пус М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сумісне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судоремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство» про встановлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення винагороди за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сумісне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судоремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство» про встановлення на роботі на посаді маркетолога, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу з 01.10.2009 року та моральної шкоди в сумі 2000 гривень. Свої вимоги обґрунтувала тими обставинами, що вона з 12.07.2004 року працювала у відповідача та 30.09.52009 року була звільнена з посаді маркетолога за скороченням штату. Вважає, що наказ про її звільнення був складений у вільній формі, що є порушенням діючих норм, крім того, вона була попереджена про скорочення штату 09.04.2009 року, який на її думку втратив чинність на момент її звільнення, оскільки за змістом цього наказу вона повинна бути звільнена у червні місяці, чого не трапилося. Також вважає, що в порушення діючих норм їй підприємство не запропонувало іншу роботу.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Суд розглядає справу в порядку ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши сторону, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 12.07.2004 року відповідно до наказу №18 була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Сумісне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судоремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство» на посаду економіста-маркетолога. Наказом №5 від 01.01.2005 року ОСОБА_1 була переведена на посаду маркетолога.

Відповідно до наказу №150-к від 28.09.2009 року ОСОБА_1 була звільнена з посади маркетолога за скороченням штату з 30.09.2009 року. Даний наказ був підписаний генеральним директором та складений у відповідності до діючих норм трудового законодавства.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівники персонально попереджаються не пізніше ніж як за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений їм орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві. При відсутності роботи з відповідної спеціальності чи професії, а також у випадку відмови працівника від переводу на іншу роботу на тому ж підприємстві, працівник за власною ініціативою, звертається у державну службу зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як вбачається з копії наказу №150-к від 28.09.2009 року іншої посади працівнику ОСОБА_1 підприємство запропонувати не могло, оскільки працевлаштувати останню на підприємстві не представляється можливим. Разом з цим ОСОБА_1 була попереджена про необхідність зареєструватися у міському центрі зайнятості після звільнення.

Тому посилання позивача стосовно того, що наказ був складений у вільній формі та їй не запропонували іншу роботу не відповідає дійсності та суперечить письмовим матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України можливо лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Як свідчить з пояснень самої позивачки та матеріалів справи, на момент звільнення ОСОБА_1 не була членом профспілкового органу, про що свідчить її заява від 24.04.2009 року, яка є в матеріалах справи.

Згідно до ч.1.п.5 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору за ініціативою власника без згоди профспілкового органу допускається у разі звільнення робітника, який не є членом профспілкового органу, діючого на підприємстві.

Тому доводи позивача стосовно відсутності згоди профспілкового органу щодо її звільнення не спроможні.

Доводи позивача про те, що вона була попереджена про скорочення штатів протягом двох місяців, а звільнена через три місяця, тому наказ втратив чинність, не може бути прийнято до уваги судом, оскільки про заплановане скорочення штатів та звільнення ОСОБА_1 була попереджена за чотири місяці, що не суперечить вимогам ч.1 ст. 49-2 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушень трудового законодавства при звільнені ОСОБА_1 відповідачем не допущено, у зв’язку з чим підстав для задоволення вимог позивача щодо встановлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не має.

Разом з цим, як свідчить з матеріалів справи та пояснень позивача, при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена винагорода за вислугу років, яка відповідно розрахунку позивача, який у суду не викликає сумнівів - складає 556 гривень за період з березня по жовтень 2009 року та підлягає стягненню у судовому порядку.

Оскільки рішення ухвалено частково на користь позивача, який звільнений від сплати судових витрат, в силу приписів ст. 88 ЦУПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судові витрати в сумі 171 гривні, а саме: судовий збір в сумі 51 гривні та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40,124,235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,30,42,57,58,63,64,88,212,213,224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумісне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судоремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство» на користь ОСОБА_1 невиплачену винагороду за вислугу років за період з березня по жовтень 2009 року в сумі 556 гривень.

У решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумісне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судоремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство» в дохід держави судовий збір в сумі 51 гривні та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи (ТУ ДСА м. Севастополя, р/р 31410537700008 в УДК м Севастополя, МФО824509 ЗКПО24035606 для Нахімовського районного суду м. Севастополя) в розмірі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Нахімовським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданого протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та наданні після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.

Головуючий

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя А.С. Лемешко