Рішення № 106040412, 01.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2021Справа № 910/9049/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат"

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення боргу в розмірі 653 961,56 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат" (далі позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Концерну "Військторгсервіс" (далі відповідач, Концерн) про стягнення боргу в розмірі 653 961,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ВКС-3106 від 20.04.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2021 відкрито провадження за вищевказаним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.07.2021 через відділ та документообігу Господарського суду міста Києва від Концерну надійшов відзив на позовну заяву.

09.07.2021 Товариством до суду була подана відповідь на відзив.

16.08.2021 позивачем до суду була подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Мелітопольський хлібокомбінат» та Концерн «Військторгсервіс» укладено договір поставки від 20.04.2020 № ВКС-3106 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ «Мелітопольський хлібокомбінат» виступає Постачальником, а Концерн «Військторгсервіс» - Покупцем.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору Постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продукти харчування Покупцеві, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар.

Пунктом 2.1. договору поставка Товару здійснюється відповідно до Замовлення Покупця.

Згідно з пунктом 2.2. договору Постачальник поставляє Товар Покупцю на умовах DDP (доставка на склад Покупця) в строки та за адресою, що визначаються Покупцем у Замовленні, або безпосередньо за адресою визначених отримувачів, що вказані у Замовленні.

Позивач, зі свого боку виконав свої зобов`язання за договором належним чином й у повному обсязі. Претензій щодо невідповідності товару з якості або кількості не надходило.

На виконання умов укладеного договору на виконання замовлення на поставку товару на листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року позивачем було поставлено, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 3 305 625,42 грн. Вказані обставини підтверджується наданими до матеріалів справи замовленнями та видатковими накладними.

Відповідно до умов пункту 3.3 договору оплата партії поставленого Товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання/поставки Товару.

Протягом квітня 2020 року березня 2021 року від Концерну надійшли грошові кошти в загальному розмірі 2 651 663,86 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копію виписки про рух грошових коштів на рахунку позивача в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ». При цьому позивач у позові зазначає, що всі кошти, що надходили від Концерну, направлялись позивачем на погашення попередньої заборгованості в порядку черговості.

Внаслідок порушення обов`язку повної оплати поставленого товару за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 653 961,56 грн. Вказані обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду про стягнення суми заборгованості.

Відповідач у свою чергу заперечує проти стягнення суми заборгованості з підстав того, що наданими позивачем до суду видатковими накладними не підтверджується факт прийняття товару, через неможливість ідентифікації особи, що його прийняла.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (частина 1 статті 694 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом вище вказано, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено право відповідача здійснювати оплату поставленого товару протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором у повному обсязі в установлений цим правочином строк не виконав, допустивши наявність заборгованості за поставлений товар в загальному розмірі 653 961,56 грн.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, що підтверджують факт поставки товару на спірну суму, а саме замовлення та видаткові накладні.

До того ж, товарно-транспортні накпадні/видаткові накладні фіксують факт отримання/передачі товару, тобто це підтверджує, що Товариство поставило, а відповідач прийняв товар за товарно-транспортними накладними/видатковими накладними, які були підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача. При цьому відсутність у накладних назви посади особи, яка отримала товар, за наявності підпису у накладних, які засвідчені відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що сторонами складений, підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків за період 01.11.2020-30.03.2021.

Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Із наданих актів звірки взаєморозрахунків вбачається, що Концерн засвідчує факт наявності у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 653 961,56 грн.

Вищевказані обставини спростовують доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 653 961,56 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариством долучено до матеріалів справи копії: договору про надання правової №9-АП з додатковою угодою про продовження строку дії договору, свідоцтва представника про право на заняття адвокатською діяльністю , роздруківка інформації по представнику з ЄРАУ, довіреності на представника, додаткова угода від 24.05.2021, акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2021 на суму 22 000,00 грн.

Суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є пов`язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у розмірі 21 000,00 грн (за виключенням 1000,00 грн за підготовку заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу).

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині покладення на Концерн 21 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката та судового збору 9 809,42 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат" до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення боргу в розмірі 653 961,56 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ МОЛОДОГВАРДІЙСЬКА, будинок 28-А; ідентифікаційний код 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський хлібокомбінат" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІГОРІВСЬКА, будинок 11, ЛІТЕРА Б; ідентифікаційний код 35432625) заборгованості у розмірі 653 961,56 грн (шістсот п`ятдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят одну гривню 56 копійок), витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 809,42 грн (дев`ять тисяч вісімсот дев`ять гривень 42 копійки) та 21 000,00 грн (двадцять одну тисячу гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.07.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ