Рішення № 106040017, 16.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року м. Київ № 640/724/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області та Державної судової адміністрації України щодо несвоєчасної виплати суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 з Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області та Державної судової адміністрації України суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 29.12.2021 (з урахуванням індексації).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з вини Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області та Державної судової адміністрації України (як головного розпорядника коштів) відбулась затримка у розрахунках з позивачем з моменту звільнення останнього (31.08.2021) до 29.12.2021, що свідчить про можливість отримання позивачем середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі та встановлено сторонам строки для подання до суду відзивів, відповіді на відзиви та заперечення.

Від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов в відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що у звязку зі звільненням позивача з посади судді та відрахування його зі штату суду з ним був проведений розрахунок, а саме: нараховано та виплачено суми вихідної допомоги судді, допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсації за невикористані дні відпустки, тобто ті виплати, які передбачені трудовим законодавством. Натомість, при звільненні позивача останньому не було нараховано та виплачено кошти перерахованої суддівської винагороди у порядку виконання судового рішення - рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №440/4974/20. За твердженням представника відповідача-2 порядок виконання судових рішень встановлено положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та здійснюється шляхом вчинення виконавчих дій у рамках виконавчого провадження при пред`явленні стягувачем виконавчого листа до виконання. На підставі викладеного, як зазначено у відзиві, кошти, що мають бути нараховані та виплачені на виконання судового рішення не належать до тих видів виплат, які передбачені ст.ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України, і вимоги цих статей не розповсюджуються на кошти, присуджені судовим рішенням.

Під час розгляду даної справи у порядку підготовчого провадження судом вжито всі необхідні процесуальні дії, передбачені ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явились та явку своїх представників не забезпечили. Водночас, від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. На підставі викладеного, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №440/4974/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

У той же час, рішенням Вищої ради правосуддя від 31.08.2021 №1906/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Зіньківського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі викладеного, наказом Зіньківського районного суду Полтавської області від 31.08.2021 №5ОС ОСОБА_1 відраховано зі штату даного суду з 31.08.2021 та визначено виплатити останньому вихідну допомогу, компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки та щорічну додаткову відпустку за 2021 рік.

Разом з тим, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №440/4974/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021, грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 надійшли лише 29.12.2021.

На підставі викладеного, вважаючи, що у межах заявленого спору відбулась затримка у розрахунках з позивачем з моменту звільнення останнього (31.08.2021) до 29.12.2021, що свідчить про можливість отримання позивачем середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу у наведеній частині по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, тобто виплаті підлягають ті грошові зобов`язання роботодавця, які є безспірними та чинними станом на момент звільнення працівника.

Разом з тим, грошові кошти, які підлягають нарахуванню та виплаті працівнику за рішенням суду, виплачуються роботодавцем, незалежно від факту звільнення працівника, у іншому порядку, ніж визначено ст.ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України, а саме: у порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Відтак, поширення дії положень ст.ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України на коло спірних правовідносин є помилковим.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача у межах заявленого спору, враховуючи заявлені предмет та підстави позову.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липського, 18/5) та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 26304855, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 17) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок