Рішення № 106040010, 16.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року м. Київ № 640/30446/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми недоотриманої пенсії у розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві негайно виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму недоотриманої пенсії в розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не виплачено ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії у розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на неможливість самостійного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення суду в частині виплати позивачу пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у сумі 499 381,13 грн., що обумовлюється не затвердженням Кабінету Міністрів України окремого порядку виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.06.2021, зареєстрованого у реєстрі за №2-1041, державним реєстратором Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Литвином І.В. посвідчено, що на підставі ст. 1265 Цивільного кодексу України, спадкоємцем недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 499 381,13 грн. є його син ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 30.06.2021 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Листом від 09.09.2021 №2600-0502-8/144480 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника ОСОБА_1 про те, що виплата недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , нарахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на ім`я ОСОБА_1 відповідно до поданої ним заяви та документів, що дають право на виплату, буде здійснена на його поточний рахунок, відкритий в АТ "Державний ощадний банк України" після проведення відповідного фінансування Пенсійним фондом України.

На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає два можливих порядка виплати спадкоємцю недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, а саме: (1) самостійне звернення членів сім`ї за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а також (2) входження такої пенсії до складу спадщини. Разом з тим, вказані законодавчі положення не передбачають обмежень у строках виплати спадкоємцям недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Як було зазначено вище, державним реєстратором Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Литвином І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.06.2021, зареєстрованого у реєстрі за №2-1041, згідно з яким, на підставі ст. 1265 Цивільного кодексу України, спадкоємцем недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 499 381,13 грн. є його син ОСОБА_1 .

Відтак, з огляду на факт подання до виконання свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.06.2021, зареєстрованого у реєстрі за №2-1041, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в останнього були відсутні правові підстави для невиплати позивачу спадщини у заявленому розмірі.

При цьому, слід зазначити, що згідно з п.п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява №29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38) (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-107088).

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, що сприяло б юридичній визначеності у наведених правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми недоотриманої пенсії у розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, як наслідок, про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму недоотриманої пенсії в розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявної у матеріалах справи квитанції від 25.10.2021 №0.0.231683158.1 вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми недоотриманої пенсії у розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму недоотриманої пенсії в розмірі 499 381,13 грн., яка входить до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятисот восьми грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок