Рішення № 106039699, 15.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2022 року м. Київ № 640/4312/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" (далі - ТОВ "Моноліттехно") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.12.2019 № 1354808/41162725 Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.11.2019 № 16;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 21.11.2019 № 16 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354806/41162725 Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 № 17;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 25.11.2019 № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354807/41162725 Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної від 29.11.2019 № 18;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 29.11.2019 № 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2019 № 1372684/41162725 Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної віл 14.11.2019 № 19;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 № 19 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення не відповідають дійсним обставинам справи є протиправними та підлягають скасуванню. Пояснив, що на підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем було надано контролюючому органу усі підтвердні документи. Поряд з цим, відповідачем не була надана правова оцінка поданим первинним документам. Пояснив, що виписані податкові накладні відповідають змісту господарської операції, для реалізації яких у позивача достатня кількість трудових та матеріальних ресурсів.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4312/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

30.03.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у м. Києві А.Мельника надійшло клопотання про залучення ТОВ "Електрозавод-Ресурс", АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Стиллкрафт", ТОВ "Ферум Груп КР" до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог.

Ухвалою суду від 02.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог.

30.04.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у м. Києві К.Зайкіної надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві представник відповідача з посиланням на норми Порядку зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, зазначила, що ТОВ "Моноліттехно" не надано банківську виписку щодо розрахунків з контрагентами-постачальниками та розрахунки контрагентів-покупців. Також, звернула увагу, що позивачем не надано товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування товару від контрагента-постачальника до ТОВ "Моноліттехно" та від ТОВ "Моноліттехно" до контрагентів-покупців. Представник відповідача стверджує, що саме відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Моноліттехно", згідно яких виписано податкові накладні, а тому за результатами розгляду поданих позивачем документів, комісією Головного управління ДПС у м. Києві було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

01.06.2020 до суду від представника позивача Бисько М.Г. надійшла відповідь на відзив, за змістом якого остання просить суд задовольнити позовні вимоги. Акцентувала увагу, що контролюючий орган порушив законодавство України ще на стадії прийняття квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, не вказавши чіткий критерій та перелік документів, який необхідний для реєстрації податкової накладної, і подальші рішення Головного управління ДПС у м. Києві були необґрунтованими та незаконними. Звернула увагу і на те, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем не підкреслено, яких саме документів недостатньо для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

05.10.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати позивачем вартості правової допомоги.

Ухвалою суду від 15.08.2022 допущено заміну первинного відповідача його правонаступником.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

05.09.2019 між ТОВ "Моноліттехно" (Виконавець) та ТОВ "Електрозавод-ресурс" (Замовник) укладено договір № 05/09-2019, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати демонтаж, монтаж, ремонт та налаштування станків, а Замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити їх вартість згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору (том 1 а.с. 55-56).

У специфікації від 20.11.2019 № 2 Сторони визначили, що вартість робіт з демонтажу, переміщення, монтажу та наладки станка 1 М65 становить 42000,00 грн, у тому числі: ПДВ - 7000,00 грн (том 1 а.с. 57).

20.11.2019 ТОВ "Моноліттехно" виставило ТОВ "Електрозавод-ресурс" рахунок-фактуру № 1120 на оплату вартості робіт з демонтажу, переміщення, монтажу та наладки станка 1 М65 в сумі 42000,00 грн, у тому числі: ПДВ - 7000,00 грн (том 1 а.с. 59).

21.11.2019 ТОВ "Електрозавод-ресурс" перерахувало на рахунок ТОВ "Моноліттехно" 10000,00 грн згідно рахунку-фактури від 20.11.2019 № 1120 (том 1 а.с. 62).

За фактом отримання часткової оплати 21.11.2019 ТОВ "Моноліттехно" було складено податкову накладну № 16 на суму 10000,00 грн, у тому числі ПДВ - 1666,67 грн та скеровано останню на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 44-45).

З квитанції № 1 вбачається, що 12.12.2019 реєстрацію податкової накладної від 21.11.2019 № 16 зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 46).

15.12.2019 ТОВ "Моноліттехно" скерувало до Головного управління ДПС у м. Києві пояснення № 2 щодо зупиненої податкової накладної № 16 від 21.11.2019, у яких останній зазначив про надходження від контрагента попередньої оплати за роботи (том 1 а.с. 47).

На підтвердження доводів, викладених у поясненнях, позивачем було подано контролюючому органу наступні підтвердні документи: договір від 05.09.2019 № 05/09-2019, платіжне доручення від 21.11.2019 № 456, рахунок-фактуру від 20.11.2019 № 1120 (том 1 а.с. 49-52).

18.12.2019 Комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 1354808/41162725 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.11.2019 № 16 (том 1 а.с. 53-54). Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 28.12.2019 № 46035/41162725/2 скаргу ТОВ "Моноліттехно" залишено без задоволення (том 1 а.с. 67-68).

02.04.2019 між ТОВ "Моноліттехно" (Постачальник) та ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) укладено договір поставки № 2019/п/ОО/371, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар згідно специфікацій, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (том 1 а.с. 96-102).

Згідно видаткової накладної від 25.11.2019 № 1121 ТОВ "Моноліттехно" реалізувало ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" напірний полублок ч.3519.34.00.001, вартістю 84000,00 грн, у тому числі ПДВ - 14000,00 грн (том 1 а.с. 104).

Вказаний полублок отримав провідний інженер ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Слюсарчук О.І. на підставі довіреності від 25.11.2019 № ЮГД00006388 (том 1 а.с. 106).

Згідно товарно-транспортної накладної від 25.11.2019 № Р1121 транспортування напірного полублока ч.3519.34.00.001 здійснював ФОП ОСОБА_1 на замовлення ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (том 1 а.с. 107-108).

За фактом відвантаження товару 25.11.2019 ТОВ "Моноліттехно" було складено податкову накладну № 17 на суму 84000,00 грн, у тому числі ПДВ - 14000,00 грн та скеровано останню на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 80).

З квитанції № 1 вбачається, що 13.12.2019 реєстрацію податкової накладної від 25.11.2019 № 17 зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 81).

15.12.2019 ТОВ "Моноліттехно" скерувало до Головного управління ДПС у м. Києві пояснення № 3 щодо зупиненої податкової накладної № 17 від 25.11.2019, у яких останній зазначив, що реалізував полублок за видатковою накладною № 1121 від 25.11.2019, у зв`язку з чим була складена податкова накладна. Поставка здійснювалась на умовах договору поставки від 02.04.2019 № 2019/п/ОО/371. Реалізований товар був придбаний у ТОВ "Феррум Груп КР" (том 1 а.с. 82).

На підтвердження доводів, викладених у поясненнях, позивачем було подано контролюючому органу наступні підтвердні документи: договір поставки від 02.04.2019 № 2019/п/ОО/371, видаткову накладну від 25.11.2019 № 1121, довіреність від 25.11.2019 № ЮГД00006388.

18.12.2019 Комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 1354806/41162725 про відмову у реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 № 17 (том 1 а.с. 94-95). Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 28.12.2019 № 45939/41162725/2 скаргу ТОВ "Моноліттехно" залишено без задоволення (том 1 а.с. 116-117).

29.11.2019 між ТОВ "Моноліттехно" (Постачальник) та ТОВ "Стиллкрафт" (Покупець) укладено договір поставки № 29/11, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору (том 1 а.с. 151-153).

У специфікації від 29.11.2019 № 2 Сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну товару, а саме: прес ДГ 2434А, вартістю 185000,00 грн, у тому числі ПДВ - 30833,33 грн (том 1 а.с. 154).

Також, у специфікації від 29.11.2019 № 2 Сторони узгодили, що оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати.

29.11.2019 ТОВ "Стиллкрафт" перерахувало на рахунок ТОВ "Моноліттехно" 185000,00 грн передплати за товар (том 1 а.с. 157).

За фактом отримання попередньої оплати 29.11.2019 ТОВ "Моноліттехно" було складено податкову накладну № 18 на суму 185000,00 грн, у тому числі ПДВ - 30833,33 грн та скеровано останню на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 137).

З квитанції № 1 вбачається, що 12.12.2019 реєстрацію податкової накладної від 29.11.2019 № 18 зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 138).

14.12.2019 ТОВ "Моноліттехно" скерувало до Головного управління ДПС у м. Києві пояснення № 1 щодо зупиненої податкової накладної № 18 від 29.11.2019, у яких останній зазначив про надходження від контрагента попередньої оплати за товар (том 1 а.с. 139).

На підтвердження доводів, викладених у поясненнях, позивачем було подано контролюючому органу наступні підтвердні документи: договір поставки від 29.11.2019 № 29/11, видаткову накладну від 06.12.2019 № 1203, специфікацію від 29.11.2019 № 1, довіреність від 04.12.2019 № 124 (том 1 а.с. 141-146).

18.12.2019 Комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 1354807/41162725 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.11.2019 № 18 (том 1 а.с. 147-148). Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 28.12.2019 № 45972/41162725/2 скаргу ТОВ "Моноліттехно" залишено без задоволення (том 1 а.с. 198-199).

26.09.2019 між ТОВ "Моноліттехно" (Постачальник) та ТОВ "Феррум Груп КР" (Покупець) укладено договір поставки № 26/09-2019, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 207-208).

Згідно видаткової накладної від 14.11.2019 № 1119 ТОВ "Моноліттехно" реалізувало ТОВ "Феррум Груп КР" колесо зубчате z122 m 8, вартістю 29587,20 грн, у тому числі ПДВ - 4931,20 грн (том 1 а.с. 210).

За фактом відвантаження товару 14.11.2019 ТОВ "Моноліттехно" було складено податкову накладну № 19 на суму 29587,20 грн, у тому числі ПДВ - 4931,20 грн та скеровано останню на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 200).

З квитанції № 1 вбачається, що 13.12.2019 реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 № 14 зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 201).

17.12.2019 ТОВ "Моноліттехно" скерувало до Головного управління ДПС у м. Києві пояснення № 4 щодо зупиненої податкової накладної № 19 від 14.11.2019, у яких останній зазначив, що реалізував зубчате колесо за видатковою накладною № 1119 від 14.11.2019, у зв`язку з чим була складена податкова накладна. Реалізований товар був придбаний у ТОВ "Роксан Холд" (том 1 а.с. 202).

На підтвердження доводів, викладених у поясненнях, позивачем було подано контролюючому органу наступні підтвердні документи: рахунок-фактуру від 14.11.2019 № 1199, видаткову накладну від 14.11.2019 № 1119.

20.12.2019 Комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 1372684/41162725 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2019 № 19 (том 1 а.с. 222). Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку:

- договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;

- договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 28.12.2019 № 45999/41162725/2 скаргу ТОВ "Моноліттехно" залишено без задоволення (том 1 а.с. 238).

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200 1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок N 117, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Порядку N 117 податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування.

Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку N 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з пунктом 10 Порядку N 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що Головним управлінням ДПС у м. Києві у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відзив Головного управління ДПС у м. Києві також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відповідно, контролюючий орган не пояснив обставини, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Слід звернути увагу, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, відповідачем також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Таким чином, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанціях, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Таким чином, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/ розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, було направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції та податкових накладних.

При цьому, в оспорюваних рішенні відповідач зазначає про ненадання платником податків первинних документів.

Суд звертає увагу, що позивачем до пояснень були додані всі первинні документи, на підставі яких виписані податкові накладні. Крім того, позивачем під час адміністративного оскарження спірних рішень було подано у тому числі і первинні документи, які підтверджують походження реалізованого товару. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

З даного приводу суд зазначає, що позивач виконав свій обов`язок та надав до пояснень підтвердні документи щодо господарської операції з покупцем та документи, що підтверджують придбання реалізованого товару. У свою чергу, відповідачем взагалі не надано правової оцінки наданим первинним документам.

Суд акцентує увагу, що первинні документи позивачем були долучені і до скарги, проте і під час адміністративного оскарженні відповідачем проігноровано подані документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для складання податкових накладних було як отримання передплати, так і відвантаження товару, що засвідчено відповідними банківськими виписками та видатковими накладними.

Суд звертає увагу, що господарські операції між позивачем та контрагентами оформлені з дотримання умов, визначених переліченими вище договорами.

Встановлені у сукупності обставини свідчать про реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Електрозавод-ресурс", АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Стиллкрафт", ТОВ "Феррум Груп КР".

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (надання послуг/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Електрозавод-ресурс", АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Стиллкрафт", ТОВ "Феррум Груп КР" та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 18.12.2019 № 1354808/41162725, № 1354806/41162725, № 1354807/41162725, від 20.12.2019 № 1372684/41162725 є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

В той же час, варто зазначити, що оскаржувані рішення Головного управління ДФС у м. Києві у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальними актами.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття таких рішень у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Пунктом 20 Порядку № 1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у ГУ ДПС у м. Києві правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних шляхом прийняття відповідних рішень, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРНП податкові накладні від 21.11.2019 № 16, від 25.11.2019 № 17, від 29.11.2019 № 18, від 14.11.2019 № 19 датами їх фактичного надходження до контролюючого органу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 8408,00 грн, згідно платіжного доручення від 07.02.2020 № 1099, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених норм вбачається, що питання розподілу судових витрат пов`язане з суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закону № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи: договір від 31.01.2020 № 31-01/2020-01 про надання правової допомоги; додаткову угоду № 5771 від 31.01.2020 до договору від 31.01.2020 № 31-01/2020-01; виписки по рахунку станом на 12.02.2020, 05.02.2020.

За умовами договору від 31.01.2020 № 31-01/2020-01, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Олександр Перемежко та Партнери" та ТОВ "Моноліттехно" (далі - Клієнт), за умовами якого Клієнт доручає юридичній фірмі надавати юридичні послуги, а юридична фірма погоджується надавати Клієнту такі послуги згідно з умовами цього договору, а Клієнт погоджується сплачувати за надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що Клієнт оплачує послуги юридичної фірми за попередньо погодженою фіксованою вартістю або із застосуванням погодинних ставок юридичної фірми. Сторони визначають найбільш зручний порядок визначення вартості юридичних послуг окремо по кожному із замовлень.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що фіксована вартість юридичних послуг визначається в момент погодження запиту Клієнта на виконання юридичних послуг, в якому наведено опис наданих послуг та їх вартість. Оплата послуг здійснюється по факту їх надання на підставі акта про надання юридичних послуг, в якому наведено опис наданих послуг та їх вартість.

Згідно з пунктом 3.5 для оплати наданих послуг із застосуванням погодинних ставок юридична фірма надає Клієнту рахунок-фактуру і акт про надання послуг, який повинен містити опис наданих юридичних послуг; перелік спеціалістів юридичної фірми, які надавали послуги; кількість відпрацьованих годин; вартість наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних спеціалістів юридичної фірми.

Відповідно до змісту додаткової угоди № 5771 до договору від 31.01.2020 № 31-01/2020-01 Сторонами визначено зобов`язання юридичної фірми надати наступну правову допомогу:

- аналіз наданих Клієнтом документів та підготовка правової позиції у справі про визнання протиправними рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.12.2019 № 1354808/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 21.11.2019 № 16; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354806/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 25.11.2019 № 17; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354807/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 29.11.2019 № 18; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2019 № 1372684/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 № 19 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- підготовку, підписання і подання позовної заяви та інших процесуальних документів в адміністративній справі про визнання протиправними рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.12.2019 № 1354808/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 21.11.2019 № 16; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354806/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 25.11.2019 № 17; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354807/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 29.11.2019 № 18; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2019 № 1372684/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 № 19 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції про визнання протиправними рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.12.2019 № 1354808/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 21.11.2019 № 16; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354806/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 25.11.2019 № 17; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354807/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 29.11.2019 № 18; рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2019 № 1372684/41162725 та про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 № 19 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сторони погодили, що вартість послуг, визначених в пункті 1 цієї додаткової угоди, складає 37605,00 грн.

Так, зі змісту договору від 31.01.2020 № 31-01/2020-01 про надання правової допомоги вбачається, що як факт надання правової допомоги, так і її оплата, засвідчуються актом прийому-передачі наданих послуг, в той час, як зазначення у Додатковій угоді послуг, які зобов`язується надати Клієнту Об`єднання, не підміняє собою обов`язку складання акта прийому-передачі наданих послуг та підписання його Сторонами за результатами вирішення справи.

Поряд з цим, акт прийому-передачі наданих правових послуг у матеріалах справи відсутній, а тому суд вважає, що позивачем не доведено співмірності сплаченої суми за правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням "Олександр Перемежко та Партнери" на підставі договору від 31.01.2020 № 31-01/2020-01.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37605,00 грн не підтверджені належними доказами, що унеможливлює здійснення оцінки співмірності наданих послуг зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 41162725) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.12.2019 № 1354808/41162725.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 21.11.2019, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 41162725), датою її фактичного отримання - 12.12.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354806/41162725.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 17 від 25.11.2019, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 41162725), датою її фактичного отримання - 13.12.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.12.2019 № 1354807/41162725.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 29.11.2019, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 41162725), датою її фактичного отримання - 12.12.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2019 № 1372684/41162725.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 19 від 14.11.2019, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 41162725), датою її фактичного отримання - 13.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь "Моноліттехно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 41162725) 8408,00 грн сплаченого судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліттехно" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко