Рішення № 106039582, 15.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року м. Київ № 640/8066/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі а позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Адвокат Мастюгін Є.Д. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданого військовою частиною НОМЕР_1 оригіналу довідки про розмір грошового забезпечення позивача від 09.11.2020 №222/4/164/239/725, станом на 05.03.2019, для проведення перерахунку його пенсії з 01.04.2019;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 виходячи з розміру грошового забезпечення для обчислення основного розміру пенсії наданого військовою частиною НОМЕР_1 в довідці від 09.11.2020 №222/4/164/239/725 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених платежів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2021 позов задоволено повністю та ухвалено:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2020 №222/4/164/239/725, починаючи з 01.04.2019;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2020 №222/4/164/239/725, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2021 відмовлено.

Представником позивача через підсистему "Електронний суд" 11.01.2022 подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/8066/21, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.04.2019.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що під час ухвалення зазначеного рішення судом не було вирішено позовну вимогу щодо перерахунку та виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.

Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 252 КАС України: суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення (пункт 1 частини першої); суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового рішення суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя).

Як убачається зі змісту рішення суду від 29.12.2021 позов задоволено повністю, проте позовна вимога про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром не вирішена, тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду по суті.

У рішенні суду від 29.12.2021 установлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII (Закон № 2262-XII).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначено, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Вказане повністю узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

Позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2021, надано докази перерахунку пенсії з 01.02.2017, з якого вбачається, що пенсія позивача перерахована з 01.02.2017 з урахуванням максимального розміру.

Однак доказів розрахунку/перерахунку пенсії із застосуванням максимального розміру пенсії станом на 01.04.2019 позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром 01.04.2019. Також матеріали справи не містять відмови відповідача у перерахунку та виплаті позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що права позивача в частині виплати йому пенсії без обмеження максимального розміру станом на момент прийняття судом рішення не порушені, оскільки під час перерахунку пенсії позивача обмеження максимальним розміром не підлягало застосуванню.

З урахуванням викладеного, суд вважає передчасною вимогу позивача в частині про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, оскільки позивачу відповідний перерахунок на підставі нової довідки (відповідно до рішення суду від 29.12.2021) ще не був здійснений, відповідно в цій частині права позивача не порушені. Підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті перерахованих сум на виконання цього рішення будуть порушені, на момент вирішення даного спору, у суду відсутні.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі №640/8066/21 задовольнити.

2. Ухвалити додаткове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець