Рішення № 10603913, 22.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.10                                                                                           Справа№ 17/96 (10)

За позовом: ДП “Авіста-Захід”, м.Львів

до відповідача: Державного територіального галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м. Львів

про: стягнення 6 837,33грн.

                                                            Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Коцюбинська С.П. –представник (Довіреність № 77 від 20.11.2009р.)

Від відповідача: Кречетова Л.І. –ю/к (Довіреність № ню-33 від 01.01.2010р.)

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд суду поступила позовна заява ДП “Авіста-Захід”, м.Львів до відповідача –Державного територіального галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 6 837,33грн.

Ухвалою суду від 12.07.2010р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 22.07.2010р.

В судовому засіданні представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду Відзив на позовну заяву № нх-2168 від 21.07.2010р. із контррозрахунком суми заборгованості, відповідно до якого сума 3 % річних складає 1 479,27 грн. Позов в частині стягнення інфляційних втрат відповідач визнає.

Як вказав відповідач у відзиві суму основного боргу ДТГО “Львівська залізниця” у повному обсязі сплачено 29.04.2010р. Оплату штрафних санкцій відповідачем проведено в сумі 60 340,73 грн. Платіжним дорученням від 30.06.2010 №2607. При оплаті боргу в кожному платіжному платіжному дорученні було зазначено призначення платежу, як оплата боргу згідно рішення суду від 26.01.2010 у справі №6/226 та договору №Л/НХТер-3-08073.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Рішенням господарського суду від 26.01.2010р. у справі № 6/226 задоволено позовні вимоги ДП “Авіста-Захід” до Державного територіального галузевого обєднання “Львівська залізниця” та стягнуто з відповідача на користь позивача 199 976,55 грн. основного боргу, 23 911,82 грн. пені, 7 304,96 грн. 3 % річних, 29 123,95 грн. інфляційних втрат, 2 603,17 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як встановлено вищевказаним судовим рішенням відповідно до рішення Тендерного комітету від 07.07.2008р. між Дочірнім підприємством “Авіста-Захід” та Державним територіально-галузевим об'єднанням “Львівська залізниця” було укладено Договір поставки № Л/НХтер3-08073 від 15.07.2008р. з відстрочкою оплати за товар 45 банківських днів після дати поставки товару (п.6.1. договору). Протягом серпня-листопада 2008р. позивачем за видатковими накладними № LV-005897 від 28.08.2008р. та LV-006090 від 12.09.2008р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 199 976,55 грн., за який відповідач відповідно до умов договору не розрахувався.

23.03.2010 р. на примусове виконання рішення господарського суду від 26.01.2010р. у справі № 6/226 видано наказ.

Позивач у позовній заяві зазначає, що постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 19.04.2010р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області № 6/226 від 23.03.2010р. та надано боржнику строк для добровільного виконання до 26.04.2010р. Однак, остаточно рішення суду було виконане лише 30.06.2010р.

Як вказано у розрахунку позовних вимог на виконання рішення суду від 26.01.2010р. 23.04.2010р. з відповідача стягнуто 70 000,00 грн. Черговість погашення вимог за грошовим зобов’язанням позивачем визначено згідно ст. 534 ЦК України, відповідно до якої у першу чергу у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Здійснену відповідачем проплату розподілено наступним чином: погашено витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (2 603 грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), проценти та неустойка (23 911 грн. 82 коп. пені, 7 304 грн. 96 коп. З % річних, 29 123 грн. 95 коп. інфляційних-витрат), а також погашено суму основного боргу на 6 820,10 грн.

Згідно розрахунку позивача станом на 24.04.2010р. залишок основного боргу ДТГО “Львівська залізниця” становить 193 156,45 грн.

За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за судовим рішенням від 26.01.2010 р., позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 27.01.2010р. по 23.04.2010р. в сумі 5 019,41 грн. та 3 % річних за період з 27.01.2010р. по 30.06.2010р. в сумі 1 817,92 грн.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву № нх-2168 від 21.07.2010р. із заявленою до стягнення сумою 3 % річних не погодився, надавши суду свій контррозрахунок, відповідно до якого сума 3 % річних становить 1 479,27 грн.

На підтвердження викладених у відзиві заперечень представник відповідача надав суду платіжні доручення, які свідчать про повне виконання ДТГО “Львівська залізниця” рішення господарського суду від 26.01.2010р. у справі № 6/226.

Так, на виконання рішення суду відповідачем здійснено наступні проплати: 70 000,00 грн. – платіжним дорученням №276 від 23.04.2010р.; 30 000,00 грн. –платіжним дорученням №287 від 26.04.2010р.; 30 000,00 грн. –платіжним дорученням №292 від 27.04.2010р.; 30 000,00 грн. –платіжним дорученням №306 від 28.04.2010р. та 42 815,72 грн. (з урахуванням судових витрат в сумі 2839,17 грн.) –платіжним дорученням №294 від 29.04.2010р. Таким чином основну суму боргу в повному обсязі відповідач сплатив 29.04.2010р.

При оплаті боргу в кожному платіжному платіжному дорученні було зазначено призначення платежу, як оплата боргу згідно рішення суду від 26.01.2010 у справі №6/226 та договору №Л/НХТер-3-08073.

Оплату штрафних санкцій в сумі 60 340,73 грн. відповідачем проведено платіжним дорученням від 30.06.2010 № 2607, про що зазначено в призначенні платежу.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Рішенням господарського суду від 26.01.2010 р. у справі № 6/226 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором поставки № Л/НХтер3-08073 від 15.07.2008р. щодо оплати отриманого товару та присуджено до стягнення з ДТГО “Львівська залізниця” 199 976,55 грн. основного боргу, 23 911,82 грн. пені, 7 304,96 грн. 3 % річних, 29 123,95 грн. інфляційних втрат, 2 603,17 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищевказане рішення суду жодною із сторін не оскаржувалося і набрало законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи зобов’язання щодо сплати суми основного боргу згідно рішення суду від 26.01.2010р. відповідачем у повному обсязі виконано лише 29.04.2010р., про що свідчать представлені суду платіжні доручення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм суд прийшов до висновку про підставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних до повного виконання ДТГО “Львівська залізниця” зобов’язання по сплаті суми основного боргу.

Однак, суд приймає до уваги викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача щодо заявленої до стягнення суми 3 % річних.

Із наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що здійснені відповідачем проплати ДП “Авіста-Захід” зараховувались в порядку передбаченому ст. 534 ЦК України.

Як вже зазначалося у платіжних дорученнях на сплату заборгованості відповідач вказував призначення платежу –“оплата боргу за вироби мінеральні неметалеві по рішенню суду № 6/226 від 26.01.2010р. згідно угоди Л/НХТер-3 08073”

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 3.8. реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а відтак суд вважає, що позивачем при зарахуванні сплачених відповідачем коштів неправомірно застосовано ст. 534 ЦК України.

Перевіривши здійснений ДТГО “Львівська залізниця” контррозрахунок 3 % річних, суд погоджується із визначеною відповідачем сумою 3 % річних в розмірі 1479,27 грн.

Сума інфляційних втрат підлягає до стягнення у повному обсязі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 81-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Державного територіального галузевого об’єднання “Львівська залізниця” (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1. Код ЄДРПОУ 01059900) на користь ДП “Авіста-Захід” (79000, м.Львів, вул. Наукова, 5, кім. 41. Код ЄДРПОУ 31527414) 5 019,41 грн. інфляційних, 1 479,27 грн. 3 % річних, всього 6 498,68 грн.; 96,95 грн. державного мита та 224,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 338,65 грн. 3% річних у позові відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя