Ухвала суду № 106038875, 11.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 серпня 2022 року м. Київ № 640/12281/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Апарату Верховної Ради України (вул.Грушевського, 5, м. Київ, 01008)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України, у якому просить :

- визнати протиправними дії Апарату Верховної Ради України щодо не включення у вислугу років на державній службі періоду навчання позивача в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. та періоду роботи з 01.12.2013 по 10.10.2017 на посаді асистента кафедри правосуддя КНУ імені Тараса Шевченка;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №« 362-к від 21.02.2020 р. в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років розміром 9 відсотків посадового окладу як такій, яка має станом на 25 лютого 2020 року стаж державної служби 3 роки 5 місяців 25 днів;

- зобов`язати Керівника Апарату Верховної Ради України внести зміни до Розпорядження №362-к від 21.02.2020 р., врахувати стаж державної служби на дату прийняття на роботу ОСОБА_1 (25.02.2020 року) 6 років 11 місяців та 10 днів і встановити надбавку за вислугу років на дату прийняття на посаду 18% від посадового окладу;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України здійснити перерахунок заробітної плати (враховуючи усі надбавки, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо) відповідно до Закону України «Про державну службу» за період, роботи ОСОБА_1 з 25.02.2020 року по 20.06.2022 р. та виплатити ОСОБА_1 її з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

При цьому, згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Зазначена позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог вбачається, що даний спір не містить вимог про стягнення заробітної плати.

Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом складає один місяць.

При цьому, позивач звернулась до суду з позовом про оскарження Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №« 362-к від 21.02.2020 р. "Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника керівника секрітаріату" лише 04.08.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов було подано позивачем з пропуском строку звернення до суду, при цьому не було наведено обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача, а також заяви про поновлення строку звернення до суду, до позовної заяви додано не було.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивачем можуть бути усунуті у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 5, 122, 123, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулись із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Б. Федорчук