Ухвала суду № 106038869, 11.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 серпня 2022 року м. Київ № 640/29188/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (67471, Одеська область, Роздільнянський район, с. Болгарка, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДР: 21708016), в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.

Підставою подання позову є відшкодування майнової шкоди, оскільки починаючи з 05.06.2019 ФГВФО завершив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Ухвалою судді від 15.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення ухвали.

Ухвалою судді від 20.10.2021 відмовлено позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України (враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 826/12003/16). Відмовляючи у відкритті провадження у справі суддя зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні разом з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства, з огляду на що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку вимога про відшкодування шкоди, у відповідності до ч. 5 ст. 21 КАС України, вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 826/12003/16, в якій у п. 20 Велика Палата зазначила, що: «Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції».

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 апеляційну скаргу позивача, на підставі постанови Верховного Суду у цивільній справі від 08.09.2021 у справі №761/13041/20, задовольнив та скасував ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2021, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

28.06.2022 вказану справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва, яка 01.07.2022 надійшла до останнього.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2022 вказану справу передано судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А. для продовження розгляду.

Ухвалою від 07.07.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

При цьому, залишаючи позовну заяву без руху, суддею була звернута увага на те, що на підтвердження повноважень Серафимова І.М. про представництво інтересів клієнта - ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді міста Києва, представником не надано суду оригіналу ордеру.

Також, було зазначено про те, що ухвалою суду від 20.10.2021 оригінал позовної заяви та додані до неї документи у кількості відповідно до учасників справи було повернуто позивачу, у зв`язку з чим позивачу на усунення недоліків позовної заяви необхідно було надати оригінал позовної заяви з доданими до неї документами, на які позивач посилається у позовній заяві, відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, було зазначено про несплату позивачем судового збору.

Більш того, було зазначено про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, без надання заяви про поновлення строку звернення, оскільки таку заяву було надано відносно іншої особи.

Відтак, ухвалою судді від 07.07.2022 позивача зобов`язано надати суду:

1) оригінал ордеру про підтвердження повноважень адвоката - Серафимова І.М. про представництво інтересів клієнта - ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді міста Києва;

2) оригінал позовної заяви з доданими до нього документами відповідно до кількості учасників справи.

3) оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 2000 грн.;

4) заяву про поновлення строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску.

22.07.2022 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінал ордеру про підтвердження правомочності адвоката - Серафимова І.М. про представництво інтересів клієнта - ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді міста Києва, з огляду на що вимоги ухвали суду від 07.07.2022 в цій частині виконані.

Також на усунення недоліків позовної заяви надано дублікат квитанції про оплату судового збору від 21.07.2022 № P24A71830561D082993, з якої видно, що позивачем сплачено судовий збір банку за кодом ЄДР: 14360570.

Між тим, зі змісту такої квитанції видно, що судовий збір сплачено позивачем на рахунок, який не належить для зарахування судового збору за звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва, оскільки належними реквізитами для оплату судового збору, є: отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДР) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313181206084026007; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Відтак, вимоги ухвали суду від 07.07.2022 про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору позивачем не виконані.

Крім того, до позовної заяви додано лише позовну заяву з доданими до неї документами для суду, однак в порушення вимог ч. 1 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду копії позовної заяви для відповідача, що також свідчить про не усунення недоліків позовної заяви в цій частині та невиконання вимог ухвали суду від 07.07.2022 про залишення позовної заяви без руху.

Також, представником позивача надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій представник просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначив, що згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відтак, як стверджує представник позивача, на підставі цієї норми права позивач обґрунтовано вважав, що вимога про стягнення майнової шкоди мають бути вирішена судом в порядку цивільного судочинства, а строк позовної давності за цією вимогою складає 3 роки.

Крім того додає, що позивач керувався правовою позицією, викладеною у п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №826/12003/16, згідно якого «...адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції».

Пояснює, що в травні 2020 року позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення майнової шкоди, спричиненої протиправною поведінкою працівника ФГВФО.

20 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва прийняв рішення по справі №761/13041/20, яким в задоволенні позову відмовив.

28 січня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, повідомивши, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

08 вересня 2021 року Верховний Суд виніс постанову, якою касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду - без змін.

Представник позивача зазначає, що копію постанови Верховного Суду від 08.09.2021 року по справі №761/13041/20 ані позивач, ані його представник не отримував. З вказаною постановою представник позивача ознайомився за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень лише 30 вересня 2021 року, з огляду на що представник позивача вважає, що є всі правові підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що десятиденний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Так, як вже було зазначено судом, предметом даного спору є стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.

При цьому, обґрунтовуючи позовну вимогу представник позивача зазначив, що 07.06.2019 на офіційному веб-сайті відповідача в мережі Інтернет (https://www.fg.gov.ua/articles/46397-fond-harantuvannia-vkladiv-povidomliaie-pro-zavershennia-vyplat-harantovanoho-vidshkoduvannia-vkladnykam-pat-kb-ufs.html) було розміщено повідомлення про завершення 05 червня 2019 року виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам Банку на підставі ч. 7 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в зв`язку з подачею Уповноважено особою Фонду державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи).

Крім того, у такому повідомленні Фондом зазначено про те, що відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Тобто, на думку представника позивача, протиправна поведінка уповноваженої особи Фонду тривала з 17.11.2014 до 05.07.2019, За словами представника позивача, вказана поведінка уповноваженої особи Фонду призвела до неможливості отримання гарантованого відшкодування в спеціальному порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і, як наслідок, до настання шкоди, з огляду на що, представник позивача наголошує, що починаючи з 05.07.2019 позивач втратив право вимагати отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом в спеціальному порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає, що з цієї дати позивачка отримала право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної протиправною поведінкою уповноваженої особи Фонду.

Разом з тим, про порушення своїх прав позивач дізналася 07.06.2019 - з моменту розміщення на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про подання державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для державної реєстрації припинення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та завершення виплати гарантованої суми відшкодування.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернулася лише 13.10.2021, тобто із значним пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, навіть якщо брати до уваги доводи заявниці, що шестимісячний строк звернення до адміністративного суду обраховується з моменту, коли позивачу або його представнику стало відомо про звернення саме до адміністративного суду з таким позовом, то суддя зазначає, що постановою від 28.01.2021 Київський апеляційний суд у відкритому судовому засіданні закрив провадження у справі № 826/6540/15 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та повідомив позивача та його представника те, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів. У такій постанові зазначено, що постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, з огляду на що, в даному випадку, починаючи з 29.01.2021 позивач повинен був звернутися до адміністративного суду протягом шестимісячного строку звернення до суду з дня, коли позивачу та його представнику стало відомо про таке звернення, тобто з 29.01.2021 до 29.07.2021, тоді як з даним позовом звернувся лише 13.10.2021, що також свідчить про пропуск шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Посилання представника позивача на те, що постанову Верховного Суду від 08.09.2021 по справі №761/13041/20 ані позивач, ані його представник не отримували, а про її наявність представник довідався та ознайомився за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень лише 30.09.2021 суддею не приймається до уваги, оскільки як вже було зазначено вище, починаючи з 28.01.2021, як позивач, так і представник позивача були обізнані про звернення до адміністративного суду, строк відносно чого складає шестимісячний строк.

При цьому, варто також наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Таким чином, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, а відтак, причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є неповажними, у зв`язку з чим відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, з огляду на що заява позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевказане та беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду, а також зважаючи на не усунення позивачем у повному обсязі недоліків позовної заяви (як зазначено вище), суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, - визнати неповажними.

2. Відмовити позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та, як наслідок відмовити у поновленні строку звернення до суду.

3. Позовну заяву повернути позивачу.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін