Рішення № 106037977, 08.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року м. Київ № 640/27574/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 01 вересня 2021 року №1256-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на попередній роботі;

- стягнути з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 02 вересня 2021 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/27574/21, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи під головуванням судді Мамедової (Шрамко) Ю.Т.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю вказаної вище судді на підставі розпорядження від 12 травня 2022 року № 567, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/27574/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 640/27574/21 була розподілена на суддю Вовка П.В.

Ухвалою суду від 18 травня 2022 року дану спарву було прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення порядку її звільнення та відсутності юридичних підстав для такого.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в наданому суду відзиві.

Такі доводи відповідача були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, з 09 липня 2014 року позивач працювала в ДФС України, у тому числі, з 26 листопада 2018 року на посаді головного державного інспектора відділу прогнозувавння та аналітичного забезпечення управління розвитку інфраструктури Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ДФС України.

Наказом Державної фіскальної служби України від 01 вересня 2021 року № 1256-о ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з заявою позивача та скороченням чисельності штату та ліквідацією державного органу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі також - Постанова № 1200) утворено Державну податкову службу України (далі - ДПС) та Державну митну службу України (далі - Держмитслужба), реорганізувавши ДФС України шляхом поділу.

Абзацом 4 п. 2 Постанови № 1200 встановлено, що ДПС та Дежмитслужба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 846) розділено сервісну та правоохоронну функції.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби», ДПС розпочала виконання функцій і повноважень ДФС з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» встановлено, що територіальні органи ДФС України реорганізовані шляхом їх приєднання до територіальних органів ДПС у відповідних сферах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» встановлено, що територіальні органи ДФС України реорганізовані шляхом їх приєднання до територіальних органів Держмитслужби.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що реорганізація ДФС України відбулась в 2019 шляхом поділу на два нових органи - ДПС та Держмитслужбу, а територіальні органи ДФС України приєднались у відповідних сферах діяльності до територіальних органів ДПС та Держмитслужби.

Згідно з абз. 6 п. 2 Постанови № 1200, ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби України, Державної митної служби України та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, за ДФС України залишились функції по боротьбі з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до моменту утворення органу на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави.

Так, 25 березня 2021 року набрав чинності Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 року, яким на Бюро економічної безпеки України покладено обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави.

Відповідно до пп. 2 п. 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» встановлено обов`язок Кабінету Міністрів України у строк не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС України.

Тобто, з моменту набрання чинності Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» змінилась форма припинення ДФС України з реорганізації на ліквідацію. Суд звертає увагу на те, що вказаний припис Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є спеціальним щодо відповідних норм Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, неконституційним, станом на час розгляду даної справи, не визнавався, а тому саме його положення підлягають застосуванню при вирішенні питання форми припинення ДФС України як юридичної особи.

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», ДФС України повинна була припинитись шляхом її ліквідації не пізніше 25 вересня 2021 року.

При цьому, граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади визначено постановою Кабінету міністрів України від 05 квітня 2014 № 85 «Про Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» (далі - Постанова № 85).

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21 липня 2021 року № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 № 85» (далі - Постанова № 761) внесено зміни в додаток 1 до Постанови № 85, виключивши позицію «ДФС 370 370 4604 4604».

Згідно з ч. 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Позивачем не заперечується, що головою комісії з реорганізації ДФС України їй було направлено листом від 27 липня 2021 року № 1092/Д/99-99-08-01-14 попередження про наступне вивільнення із займаної посади по закінченню 30 календарних днів у зв`язку із ліквідацією органів ДФС України.

27 серпня 2021 року позивачем на ім`я голови комісії з реорганізації ДФС України було складен заяву, в якій вона просила звільнити її з займаної посади з 01 вересня 2021 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату посад державної служби. Відповідно, на підставі заяви позивача ДФС України було прийнято наказ №1256-о від 01 вересня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 41 Закону України «Про державну службу», державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Згідно ч. 2 статті 41 Закону України «Про державну службу», переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Отже, для здійснення переведення повинна бути не лише згода державного службовця, а й згода суб`єкта призначення або керівника державної служби до якого переводиться службовець.

Стаття 41 Закону України «Про державну службу» не має зобов`язального характеру, тобто дана норма не зобов`язує суб`єкта призначення або керівника державної служби переводити державного службовця, а лише визначає, що державний службовець може бути переведений.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вчиняла жодних дій стосовно намагання перевестись до територіальних органів Держмитслужби.

Більше того, оскільки Держмитслужба не належить до структурних підрозділів та не підпорядковується ДФС України, згоди Держмитслужби на переведення позивача не було, відповідач не міг запропонувати та самостійно перевести позивача на рівнозначну посаду до органів Держмитслужби, як про це зазначає позивач у позовній заяві.

Щодо посилання позивача на приписи ч. 3 статті 184 КЗпП України у контексті статусу позивача як одинокої матері, суд звертає увагу на те, що 27 серпня 2021 року позивач самостійно написала заяву, якою просила її звільнити 01 вересня 2021 року із займаної посади у зв`язку з скороченням чисельності та штату посад державної служби. При цьому, будь-яких відомостей, що позивач ставила перед відповідачем питання свого подальшого працевлаштування, так як і доказів повідомлення нею відповідача про наявний у неї статус одинокої матері, матеріали справи не містять. Таким чином, суд вважає необгрунтованими відповідні доводи позивача.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.В. Вовк