Ухвала суду № 106037944, 08.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

08 серпня 2022 року м. Київ № 640/29345/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 20.05.2020 № 2600-0306-8/64029 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру, з розрахунку 80% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 16.04.2020 № 21-818зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з виплатою різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 20.05.2020 року №2600-0306-8/64029 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.04.2020 року №21-818зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовлено.

22 липня 2022 року до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2021 року у справі №640/29345/20.

Вказана заява мотивована тим, що ГУ ПФУ в м. Києві не виплачена різниця суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією починаючи з 13.12.2019 як зазначено у резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2021 у справі № 640/29345/20.

Розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, з огляду на вказані вище норми чинного законодавства, є обов`язковим для учасників справи та забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, вказаною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Суд зауважує, що Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі №640/29345/20.

Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №640/29345/20 - відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.ст.293-297 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа