Рішення № 106036614, 11.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2022 року м. Київ№ 640/3567/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «БУДПОСТАЧ»доКиївської митниці Держмитслужбипро визнання протиправним та скасування рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «БУДПОСТАЧ» звернулось до суду з даним позовом, якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/200043/2 від 15.09.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив в якому посилається на те, що позивачем не дотримані вимоги ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів для підтвердження обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підстав наявних письмових доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 між позивачем (покупець) та компанією LUTIAN MACHINERY CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №816, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує генератори і запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

10.09.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію №UA 100670/2020/105494 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 403 295,75 дол.США.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №UA100670/2020/105494 декларант додав документи, вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

- Контракт від 01.10.2016 №816, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією LUTIAN MACHINERY CO., LTD (Китай);

- Доповнення від 20.10.2016 №1 до контракту від 01.10.2016 №816;

- Доповнення від 03.08.2018 №5 до контракт від 01.10.2016 №816;

- Доповнення від 28.12.2019 №10 до контракт від 01.10.2016 №816;

- Комерційну пропозицію компанії LUTIAN MACHINERY CO., LTD (Китай) для ПП «Будпостач» від 08.07.2020;

- Прайс лист компанії LUTIAN MACHINERY CO., LTD від 08.07.2020;

- Комерційний інвойс від 10.07.2020 №20LTJX5230;

- Митну декларацію країни відправлення від 25.07.2020 №310120200518024621;

- Сертифікат походження від 29.07.2020 №20С3326А2839/00024;

- Коносамент від 29.07.2020 №203901758;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711;

- Рахунок-фактуру від 03.09.2020 №5609161574 за транспортні послуги;

- Лист ПП «Будпостач» до Київської митниці Держмитслужби від 09.09.2020 щодо оплати та страхування;

- Трекінг контейнерів із сайту суднохідної компанії, що здійснила морське перевезення від 10.09.2020;

- Міжнародні товарно-транспортні накладні CMR від 09.09.2020 №№001, 021, 155, 213, 615, 660, 876;

- Виписку з бухгалтерії ПП «Будпостач» - видаткову накладну від 08.05.2020;

- Витяги з мережі Інтернет щодо продажу схожого товару на ринку Китаю.

10.09.2020 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №697446, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

10.09.2020 позивач направив відповідачу листа №1009/20-1, до якого додав переклад митної декларації Китаю, виписки з бухгалтерської документації, а також повідомив, що договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, не укладався, платежі третім особам не здійснювались.

11.09.2020 позивач додатково направив відповідачу листа №1109/20-1, до якого додав рахунок на оплату транспортних витрат з підписами і печаткою, а також висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені в результаті дослідження товарів Звіт від 10.09.2020 №178.

15.09.2020 позивач надав відповідачу довідку перевізника про транспортні витрати №09-47 та про те, що вантаж не страхувався.

15.09.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2020/200043/2, яким визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору щодо подібних товарів, а саме товару №1 генератори бензинові рівні 3,0 долари США за 1 кг., а товару №3 двигуни бензинові на рівні 3,77 долари США.

Як вбачається зі змісту гр.33 оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості стали наступні обставини:

- відповідно до умов договору купівлі-продажу зазначено, що товар постачається на умовах поставки FOB NINGBO. Згідно тлумачень Інкотермс, поставка вантажу на мовах FOB передбачає страхування такого вантажу. До митного оформлення надано лист від імпортера відповідно до якого зазначено про відсутність страхування безпосередньо імпортером. Однак, до митниці не надано інформації щодо наявності страхування чи відсутності такого страхування безпосередньо перевізником;

- до митного оформлення не надано інформації щодо таких складових як, вартість тари та упаковки;

- відповідно до наданих до митного оформлення прайс-листа, комерційної пропозиції, зазначено перелік товарів різних то торгівельних марок (форте, werk), однак до митного оформлення заявлено товари торгівельної марки «форте»;

- до митного оформлення надано митну декларацію країни експорту, однак такий документ надано без перекладу в зв`язку з чим зазначену інформацію в ній не можливо ідентифікувати;

- до митного оформлення надано рахунок щодо транспортних витрати понесених покупцем на доставку вантажу, однак такий документ не містить ні відтисків ні підписів уповноваженої особи, що його видала;

- відрізняються відтиски підприємства продавця, що наявні на інвойсі та договорі купівлі-продажу;

- наявні розбіжності в наданих до митного оформлення документах, щодо назви судна. В наданій до митного оформлення митній декларації країни експорту (з врахуванням перекладу) зазначено назву судна «MSC АMSTERDAM/FT030W», що протирічить відомостям коносаменту, трекінгу, і рахунку щодо транспортних витрат та відомостям заявленим до митного оформлення щодо назви транспортного засобу (судна).

Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених доводів відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд звертає увагу, що тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що позивачем в розумінні ч.2 ст.53 Митного кодексу України позивачем до митного оформлення були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості за основним методом.

Посилання відповідача на те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу зазначено, що товар постачається на умовах поставки FOB NINGBO, однак, до митниці не надано інформації щодо наявності страхування чи відсутності такого страхування безпосередньо перевізником, судом відхиляються, адже за вказаними умовами поставки обов`язок страхування, як у продавця, так і у покупця, який за власний рахунок зобов`язаний укласти договір перевезення від порту відвантаження відсутній.

До того ж, до митної декларації декларант приєднав довідку перевізника про транспортні витрати від 15.09.2020 №09-47 по доставці товарів від порту NINGBO в Китаї до порту м. Чорноморська Одеської області, у якій зазначено, що вантаж не страхувався.

Доводи відповідача про те, що до митного оформлення не надано інформації щодо таких складових як, вартість тари та упаковки, судом відхиляються, адже умови поставки FOB покладають обов`язок по упаковці товару на продавця, а отже такі витрати входять до ціни контракту.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до наданих до митного оформлення прайс-листа, комерційної пропозиції, зазначено перелік товарів різних то торгівельних марок (форте, werk), однак до митного оформлення заявлено товари торгівельної марки «форте», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України прайс-лист не входить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, а отже надання прайс листа здійснюється на розсуд декларанта. Натомість, навіть у випадку відсутності прайс листа, дана обставина не може бути підставою для витребування додаткових документів.

Разом із тим, доводи відповідача в цій частині не відповідають фактичним обставинам поставки, адже в комерційній пропозиції, інвойсі чітко ідентифікуються товари торгівельних марок форте, werk в рамках спірної поставки.

До того ж, як пояснив позивач, прайс лист та комерційна пропозиція надаються продавцем покупцю не на одну поставку, тому можливе відвантаження разом товарів як обох торгівельних марок, так і однієї, в залежності від асортименту товарів у певній поставці.

За таких обставин доводи відповідача в частині прайс листа є необґрунтованими та одночасно не можуть бути як підставою для витребування додаткових документів, так і для коригування митної вартості.

Посилання відповідача на те, що до митного оформлення надано митну декларацію країни експорту, однак такий документ надано без перекладу в зв`язку з чим зазначену інформацію в ній не можливо ідентифікувати, судом відхиляються, адже, по перше, митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 Митного кодексу України не є основним документом, що підтверджує заявлену митну вартість, а по друге, 10.09.2020 позивач направив відповідачу листа №1009/20-1, до якого додав переклад митної декларації Китаю, виписки з бухгалтерської документації, а також повідомив, що договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, не укладався, платежі третім особам не здійснювались.

Стосовно доводів відповідача про те, що до митного оформлення надано рахунок щодо транспортних витрати понесених покупцем на доставку вантажу, однак такий документ не містить ні відтисків ні підписів уповноваженої особи, що його видала, суд зазначає, що декларант до митного органу надав, окрім вказаного рахунку фактури щодо транспортних витрат, також підписану та завірену печаткою перевізника довідку про транспортні витрати від 15.09.2020 №09-47 по доставці товарів від порту NINGBО в Китаї до порту м. Чорноморська Одеської області на суму 266 374,90 грн., що співпадає з відомостями у рахунку щодо транспортних витрат.

До того ж, до моменту прийняття спірного рішення позивач листом від 11.09.2020 №1109/20-1 направив відповідачу рахунок на оплату транспортних витрат з підписами і печаткою.

Даних обставин відповідачем на власний розсуд прийнято не було, внаслідок чого останній дійшов передчасного та помилкового висновку про відсутність документу, який підтверджує транспортні витрати.

Доводи відповідача стосовно того, що відтиски підприємства продавця, які наявні на інвойсі та договорі купівлі-продажу відрізняються візуально, судом відхиляються, адже дана обставина знаходиться поза впливом позивача на продавця, який будучи резидентом КНР та керуючись внутрішніми правилами документообігу вільний на власний розсуд використовувати власні печатки, що жодним чином не може свідчити про вплив на числові значення складових митної вартості.

Жодним міжнародним договором України і Китайської Народної Республіку проставлення печаток резидентом КНР на контрактах та супровідних документах не врегульовано.

Відповідач не зміг пояснити суду, яким чином кругла форма печатку на контрактів і прямокутна форма печатку постачальника впливають на числові значення митної вартості.

Окружний адміністративний суд міста Києва також приймає до уваги, що відповідно до пункту 10 Висновку Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2), зазначено, що Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки митний орган не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Митний орган не довів, що інвойс одержано з порушенням закону, а тому є допустимим засобом доказування митної вартості товарів. До того ж до митного органу надано лист продавця товарів компанії LUTIAN MACHINERY CO., LT (Китай) про те, що у компанії є кілька печаток, що мають однакову юридичну силу. Одна використовується для договорів, інші для других документів.

Стосовно доводів відповідачв з приводу того, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни експорту (з врахуванням перекладу) зазначено назву судна «MSC АMSTERDAM/FT030W», що протирічить відомостям коносаменту, трекінгу, і рахунку щодо транспортних витрат та відомостям заявленим до митного оформлення щодо назви транспортного засобу (судна) Maersk Bintan / 036N, що на думку митного органу може свідчити про збільшення транспортних витрат, як то перевалка товару з одного судна на інше, суд зазначає, що в не залежності від специфіки перевезення вантажу морським транспортом, довідкою №09-47 від 15.09.2020 складеною «Маерск Україна ЛТД» підтверджується морський фрахт в загальній сумі 203 596,19 грн і паливний збір 62 778,71 грн, в не залежності від кількості суден, за допомогою яких перевізник організував доставку товару в Україну.

Виходячи з викладеного, на думку суду, надані позивачем документи спростовують доводи відповідача про непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості товару, а посилання відповідача виключно на неналежність оформлення прайс-листа, в розумінні ст.53 МК України, не може бути підставою для витребування документів та більше того не може бути підставою для коригування митної вартості.

Крім того, як вбачається із гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є митні декларації, наявні в базі даних відповідача, митне оформлення по який вже завершено.

Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, а також особливо вагомим, що може вплинути - відсутність інформації щодо умов поставки, тощо.

До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, довгострокові відносини - договір не на одну поставку, тощо).

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати непідтвердженим значення складових митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, судом встановлено, що відповідачем не надано належної оцінки поданим позивачем документам та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Водночас документи, подані позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення підтверджують, що визначена позивачем у ній митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

З огляду на викладене, суд зазначає, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту є протиправними.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містять, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/200043/2 від 15.09.2020.

Стягнути на користь приватного підприємства «Будпостач» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 7676,00 грн (сім тисяч шістсот сімдесят шість грн 00 коп). за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Приватне підприємство «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Борисоглібська, 9-Е, кім.314, код ЄДРПОУ 24267110).

Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Варцлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович