Рішення № 106036590, 09.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ № 640/24470/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 "

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення і карти відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі- позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просить

- визнати протиправними дії Київської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

-скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00921

- визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби від 30.09.2020 року № UA100060/2020/000065/2 про коригування митної вартості товарів

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість товару. Натомість висновки митного органу, що надані позивачем відомості щодо ціни імпортованого товару не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, не ґрунтуються на законі, а тому вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є протиправними, та прийнятими з порушенням норм Митного кодексу України..

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей, у зв`язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Також, не погоджуючись з викладеним представником митного органу у відзиві на адміністративний позов, позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає про безпідставність викладених у відзиві доводів та додатково наголошує на відсутності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, ФОП ОСОБА_1 29 вересня 2020 року подав до Київської митниці ДМС (надалі-відповідач) митну декларацію № UA100060/2020/336551, в якій задекларував митну вартість товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту на рівні від 44,56 до 45,47 Євро/шт в залежності від ваги шини.

Також на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- Контракт № BV-0102 від 01 серпня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_3.(Нідерланди);

- пакувальний лист б/н від 23.09.2020р.;

-рахунок-проформа № 20800869 від 16.09.2020р.;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20800869/1 від 23.09.2020;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20800869/2 від 23.09.2020;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 737/1 від 23.09.2020;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 738/1 від 23.09.2020;

- декларація про походження товару №20800869/1 від 23 вересня 2020року;

- декларація про походження товару №20800869/2 від 23 вересня 2020року

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № AF 00734418 від 23.09.2021 року;

- банківський платіжний документ б/н від 18 вересня 2020 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №25/09/05 від 25.09.2020;

-прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 23.09.2020.;

- заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митьної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.08.2020 року;

-копія митної декларації країни відправника № 20NLKFFCVAAGO0WD54 від 23.09.2020р.

копія митної декларації країни відправника № 20NLKFFEKFANFTWD58 від 23.09.2020р.

30.09.2020 року на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових доказів, позивач надав такі додаткові документи: лист пояснення від 30.09.2020р, договір транспортного експедирування № 2512 від 01.09.2020р., Договір замовлення на перевезення між експедитором ТОВ «Імператор-Автотранс» та перевізником ФОП ОСОБА_2 № 18-09-2020 від 18.09.2020, декларації щодо митного оформлення подібних (аналогічних) товарів.

У графі 33 оскаржуваного рішення вказано про наступне: «На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ) п.44.1 ст.44 Податкового кодексу та за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) для підтвердження вартості на транспортування надано довідку від 25.09.2020 №25/09/05 про те для визначення складових митної вартості та підтвердження вартості транспортування, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До них належать: договір на перевезення, рахунок- фактура ( акт виконаних робіт) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківську та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; калькуляція транспортних витрат, що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність в кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (ваги) товару за 1 кілометр маршруту;

2) довідка від 25ю09.2020 №25/09/05 надана ТОВ «Імператор-Автотранс», але 1CMR №737/1 від 23.09.2020 компанії Enterpreneur Struk Hatalia тобто іншої юридичної особи

3) Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Також відповідно до п.1.2.2. контракту зазначено, що продавець передає покупцю попередню проформу рахунок, але до митного оформлення проформа не надавалась. Пунктом 3.1 контракту передбачено 100% передплата. До митного оформлення платіжні документи щодо оплати за товар надано не було.

Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару необхідно надати документи відповідно до частини 2 статті 53, ст 54, ст. 57 МКУ від декларанта витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні:

1) договір із третіми особами , пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору;

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) банківські платіжні документи;

6) каталоги, специфікації виробника товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

8) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом не виконано вимоги статті 53 МКУ. Отже, подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про число значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ст 64 МК України. У зв`язку з вище викладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті НІІ ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, а також, вимогам ч.6 ст. 54 МК У митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст. 53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивна інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визначено.

За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операції з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операції з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операції з подібними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов постачання та партії товару. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ .

Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МКУ із застосуванням методу визначення митної вартості 2г' (резервний метод) з використанням способів, які не суперечать законам України ї є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на більше визнаних органами доходів і зборів митних вартостях митна декларація від 21.08.2020 №UА100490/2020/836099; митна декларація від 21.08.2020 № UА100490/2020/836104; митна декларація від 21.08.2020 № UА209170/2020/56486.».

Позивач не погоджуючись з такими рішенням відповідача звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Слід зазначити, що згідно вимог пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи не виключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

При цьому, такі витрати можуть підтверджуватися доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у яких зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, так як довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, зокрема відомості щодо понесених транспортних витрат, а саме: довідка про транспортні витрати від 25 вересня 2020 року № 25/09/05, що містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону (Lelystad (Нідерланди) - митний перехід Ягодин (кордон України), та містить номер автотранспортного засобу ( НОМЕР_1 ; пр. НОМЕР_2 ), яким було здійснено перевезення, номер автотранспортної накладної CMR №737/1 від 23.09.20р. та CMR №738/1 від 23.09.20р що співпадає з іншими товаросупровідними документами, зокрема накладною CMR №737/1 від 23.09.20р. та CMR №738/1 від 23.09.20р, інвойсом №20800869/1 та №20800869/2 від 23.09.2020р. що ідентифікує документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даного товару.

В рішенні про корегування митної вартості зазначено, що довідка від 25.09.2020р. №25/09/05 надана ТОВ «Імператор-Автотранс» , але CMR №737/1 від 23.09.20р наданий від Enterpreneur Struk Hatalia тобто іншої юридичної особи, що на переконання відповідача не дає можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Щодо даних обставин суд зауважує таке.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та експедитором ТОВ «Імператор-Автотранс» укладено договір транспортного експедирування №2512 від 01.09.2020,

Згідно п.1.1. цього договору позивач доручає, а експедитор (ТОВ «Імператор-Автотранс» зобов`язується організувати за винагороду і за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експертно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за погодженням сторін.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Експедитор зобов`язаний: за плату і за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Клієнту за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документи, що підтверджують наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент (D/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, TTH), залізнична відомість (накладна) (Rail Waybill, СМГС/SMGS) КОТИФ/COTIF), авіанакладна (air waybill).

Відповідно до п.2.2.4. Експедитор має право доручити виконання цього договору третій особі.

Отже, залучення Експедитором третьої особи до виконання умов договору із позивачем щодо надання транспортних послуг, передбачено умовами договору, підтверджує наявність взаємовідносин між експедитором та перевізником, тобто підтверджує вартість перевезення імпортного товару.

Що стосується тверджень митного органу в частині ненадання митному органу проформи, при тому що п.3.1 контракту передбачено 100% передоплату товару, суд зазначає таке.

Як вбачається з умов пункту 3.1 контракту, 100% передплата партії товару не передбачена. Умовами даного пункту контракту визначено, що оплата здійснюється протягом 30 днів з дати отримання товару покупцем, якщо інше не зазначено в інвойсі. В інвойсах №20800869/1 та №20800869/2 від 23.09.2020 містять аналогічні з контрактом умови оплати.

При цьому з матеріалів справи справи вбачається, що платіжні доручення б/н від 18.09.2020 надавались митному органу для визначення митної вартості товару, а тому не може свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості.

Крім того, при корегуванні митної вартості відповідачем обрано резервний (6) метод.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, та не зазначено корегування на умовах поставки, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 02 липня 2017 року справа №804/2061/17.

Частиною першою статті 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

При цьому частинами другою, третьою, шостою статті 57 МК передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 57 МК України передбачено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості, ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відтак, позовні вимоги в частині про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та підлягають в цій частині до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за першим методом оцінки - за ціною договору щодо товарів,, які імпортуються, суд зазначає наступне.

Дії контролюючого органу щодо застосування того чи іншого методу митної вартості товару в розумінні вимог Митного кодексу України належить до повноваженнями посадових осіб такого контролюючого органу під час митного оформлення товарів. Вказані дії отримують юридичне значення для позивача виключно у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, однак самі по собі не впливають на права та обов`язки позивача.

Митний кодекс України передбачає процедуру прийняття митної декларації, зокрема, частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України визначає, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно за частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Після скасування спірних рішень процедура прийняття митної декларації та митного контролю є незавершеною, бо відповідне рішення органом не прийняте. Тому, митний орган зобов`язаний самостійно завершити вказані процедури шляхом прийняття рішення за результатами розгляду декларації.

За наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митно декларації та рішення про коригування митної вартості є належним та достатнім способом захисту інтересів товариства в спірних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл на момент ухвалення судом рішення у справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби від 30 вересня 2020 року № UA100060/2020/000065/2 про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00921.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.Стягнути на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А ) судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська