Рішення № 106036352, 05.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2022 року м. Київ № 640/28397/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа Шостий апеляційний адміністративний суд про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Шостого апеляційного адміністративного суду (далі - ШААС) та дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»;

- стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно у розмірі 569 499,79 грн за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»;

- допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми виплати суддівської винагороди за один місяць у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з квітня 2020 року належна до виплати позивачу суддівська винагорода обмежена 10 мінімальними розмірами заробітної плати. Тобто, на переконання позивача, безпідставно та в порушення вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у період з 01.04.2020 по 31.08.2020 не нараховано та не виплачено суддівську винагороду у належному розмірі.

Одночасно, зазначено про розгляд справи у відсутність позивача у письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Пояснення представника ШААС (т. 1 а.с. 48-50) обґрунтовані тим, що ШААС нараховував суддівську винагороду у повному обсязі, проте на виконання вимог закону застосовано її обмеження. При цьому, як розпорядник коштів нижчого рівня, ШААС не міг на власний розсуд вирішувати який нормативно-правовий акт потрібно виконувати насамперед.

У разі задоволення позову, представник просить стягнути з ДСА України за рахунок бюджетної програми за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, на користь позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 призначено у справі судове засідання.

Відзив на позовну заяву представника ДСА України (т. 1 а.с. 64-67) обґрунтований правомірністю дій ШААС щодо здійснення виплати суддівської винагороди позивачу з обмеженням розміру як розпорядника коштів нижчого рівня, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16.02.2022 представник ШААС звернувся до суду з клопотанням (т. 1 а.с. 79) про розгляд справи за його відсутності.

16.06.2022 в судовому засіданні вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

30.06.2022 представник ДСА України звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами (т. 1 а.с. 106-107).

Одночасно 30.06.2022 представник ДСА України звернувся до суду з відзивом (т. 1 а.с. 110-113), в якому наводить фактично ті самі аргументи та доводи, що і у попередньому відзиві.

04.07.2022 позивач звернулась до суду з заявою (т. 1 а.с. 126) про те, що не буде подавати відповідь на відзив та просить розгляд справи здійснювати за її відсутності.

07.07.2022 в судовому засіданні вирішено здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Указом Президента України від 28.09.2018 №296/2018 «Про переведення суддів» (т. 1 а.с. 14-17) ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді ШААС.

Згідно з довідками ШААС про суддівську винагороду позивача від 28.09.2021 №02.7-36/205 (т. 1 а.с. 20) та від 28.10.2021 №02.7-36/217 (т. 1 а.с. 51 на звороті) за квітень-серпень 2020 року обмеження суддівської винагороди згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ складає 569 499,79 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Отже, з огляду на приписи частини 2 статті 130 Конституції України та частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема, і граничний розмір останньої, можуть визначатися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту:

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

Разом з тим, положення, які б вносили зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відсутні.

Водночас, Конституцій Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 положення частин 1 та 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а також підкреслив, що оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України, то втрачені у зв`язку з таким обмеженням кошти підлягають компенсації відповідними виплатами.

Отже, Конституційний Суд України у своєму рішенні визначив компенсаційний характер правових наслідків тимчасово запроваджених обмежень виплати суддівської винагороди та вказав, що втрачені кошти підлягають виплаті.

При цьому, у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року діяли два нормативно-правові акти, які по різному регулювали правовідносини щодо визначення розміру суддівської винагороди - Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин не вирішується питання про можливість ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про компенсацію втрат коштів, яка мала місце внаслідок прийняття закону, що був визнаний неконституційним. Такі витрати у спірному випадку полягають у тому, що позивач з огляду на свій правовий статус судді та зважаючи на встановлені національним і міжнародним законодавством гарантії незалежності мав законні сподівання на отримання винагороди у повному обсязі.

При цьому, розмір такої винагороди нараховувався ШААС за правилами статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак виплачувався з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX.

Враховуючи, що ШААС виступав розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, не мав альтернативних шляхів поведінки.

Разом з тим, згідно з поясненнями ДСА України (т. 1 а.с. 111 на звороті) зміни до кошторису ШААС саме стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» ДСА України у 2020 році не вносились, а бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік ШААС за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя», за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 123 951,40 тис. грн, відкриті у повному обсязі.

За таких обставин, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати ШААС та дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», у тому числі з тих підстав, що ДСА України безпосередньо не здійснює виплату позивачу суддівської винагороди.

В свою чергу, визначення способу подолання правової колізії, яка виникла внаслідок одночасної дії вказаних законів, один з яких є спеціальним нормативно-правовим актом з питань судоустрою і статусу суддів, а інший - нормативно-правовим актом, що регулює однакові правовідносини і прийнятий пізніше в часі, було предметом дослідження Верховним Судом.

Так, у постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 та у подальшому в інших постановах, Верховний Суд підкреслив, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», позаяк він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закон України «Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

Такий висновок обґрунтований тим, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, його стаття 135, що спирається передусім на конституційні положення частини 2 статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду і вирішення справи суд виходить з того, що позивач має право на отримання суддівської винагороди, у тому числі за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року, у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Нарахування і виплата суддівської винагороди за вказаний період із урахуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не узгоджується з вимогами статті 130 Конституції України та порушує право позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.

При визначенні способу захисту прав позивача, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020, які полягають у тому, що оскільки головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України, як суб`єкт владних повноважень, мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. У віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Верховний Суд також зауважив, що враховуючи приписи частини 1 статті 2, частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА України).

Суд також враховує, що розмір суддівської винагороди, невиплаченої ОСОБА_1 за спірний період у зв`язку з застосуванням щомісячного обмеження її нарахування на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є спірним та становить 569 499,79 грн.

Враховуючи, що сума коштів, на виплату якої має право позивач - визначена, а обсяг видатків ШААС, як розпорядника нижчого рівня, для потреб виплати суддівської винагороди визначає саме ДСА України, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту своїх прав.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Згідно з пунктом 25 вказаного Порядку у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Додатком №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік, яким для ДСА України передбачена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Така ж бюджетна програма була передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також наразі передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

З огляду на викладене, суддівська винагорода у розмірі 569 499,79 грн підлягає стягненню з ДСА України на користь ОСОБА_1 саме шляхом безспірного списання коштів за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць

Враховуючи підстави та предмет позову, а також те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення рішення суду до негайного виконання в частині виплати суддівської винагороди позивачу у межах суми стягнення за один місяць.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа Шостий апеляційний адміністративний суд про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суму недотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно у розмірі 569 499,79 грн (п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень сімдесят дев`ять копійок) за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суми суддівської винагороди у межах суми виплати за один місяць.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державна судова адміністрація України (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Липська, 18/5, місто Київ, 01021, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 26255795).

Третя особа - Шостий апеляційний адміністративний суд (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Московська, будинок 8, корпус 30, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42250890).

Суддя О.М. Чудак