Ухвала суду № 106036326, 04.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 серпня 2022 року м. Київ №320/11371/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Костенко Д.А., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2020р. ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до НКРЕКП, в якому просить:

- визнати протиправною та нечинною постанову відповідача від 07.10.2019 №2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" в частині застосування до побутових споживачів дій, пов"язаних з нововведеними підзаконними термінами "річна замовлена потужність", "місячна вартість послуги розподілу природного газу";

- зобов"язати відповідача забезпечити перерахунок рахунків побутових споживачів за розподіл газу за фактичним споживанням природного газу з 01.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 адміністративну справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з п.п. 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України (в редакції, чинній станом на 22.10.2020) у позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд враховує висновок Верховного Суду України у постанові від 15.11.2016 у справі №800/301/16 про те, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Також суд враховує висновки Верховного Суду у п.п. 70, 71 постанови від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, який визначив ознаки законного інтересу, який підлягає судовому захисту в адміністративному судочинстві:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її");

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень;

а також обставини, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Позовна заява не відповідає вимогам п.п. 5, 9 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України, зважаючи на таке.

Так, у позовній заяві зазначено, зокрема, що: - введенням підзаконного терміну "річна замовлена потужність", яка "визначається Оператором", порушуються і дискримінується право побутових споживачів робити "індивідуальні замовлення" на відміну від не побутових споживачів, які отримали право як подавати "уточнену заявку", та і "уточнювати" її в середині календарного року; - у 2019 позивач скоротив споживання газу у 4 рази, повністю оплатив послуги з розподілу газу відповідно до встановленого тарифу; - позивачу нараховано борг станом на вересень у розмірі 1046,52 грн. за надані послуги; - введеними змінами Регулятор явним чином порушує взяті державою зобов"язання при ратифікації Директиви Європейського Парламенту та Ради від 13.07.2009 №2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви №2003/55/ЄС.

Проте, у позовній заяві не зазначено, яким чином оскаржуваної постановою у визначеній частині порушено суб`єктивні права, свободи, інтереси позивача, тобто не вказано реальних порушень майнових прав позивача на конкретне матеріальне благо (природний газ) і не надано відповідних доказів.

Позовна заява не відповідає п. 1 ч. 5 ст. 160 КАС України, оскільки у ній не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання у 2020 році фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.).

Як встановлено судом, позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а тому сума судового збору у справі становить 840,80 грн.

У позовній заяві здійснено посилання на норму ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Водночас зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення НКРЕКП як суб"єкта владних повноважень, тобто спір має публічно-правовий характер.

Доводів з приводу того, що у спірних правовідносинах НКРЕКП виступає як виробник чи продавець товарів, виконавець робіт чи надавач послуг, а позивач - споживачем таких товарів, робіт чи послуг, у позовній заяві не наведено. Натомість з доданої до позовної заяви копії рахунку від 08.09.2020 №0320124441 судом встановлено, що послуги з розподілу (доставки) природного газу позивачу надано АТ "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920).

Виходячи із наведеного, у суду відсутні підстави вважати позивача звільненим від сплати судового збору у справі згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Цей висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 у справі №826/10597/17.

Про існування у позивача передбачених ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільг щодо сплати судового збору суд не повідомлялось, доказів на підтвердження таких пільг до позовної заяви не додано.

Згідно із ч. 1 ст. 169 КАС України (в чинній редакції), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя

у х в а л и в:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- нової позовної заяви та її примірника для відповідача із зазначенням у ній обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням конкретно-визначеного права чи законного інтересу позивача, а також доказів на підтвердження таких обставин;

- письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- доказів сплати на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Попередити, що якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява буде повернена йому. Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя Д.А. Костенко