Рішення № 106036187, 10.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року м. Київ № 640/6611/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

про визнання протиправною на скасування постанови від 02.03.2020 №179764,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі-відповідач), в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №179764 від 02.03.2020.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що розгляд справи відбувався у відсутність позивача, вказано, що останній не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а відтак був позбавлений можливості приймати участь в розгляді справи, надати пояснення та докази. Звернуто увагу суду, що станом на 22.01.2020 вказаний транспортний засіб з причепом перебували в користуванні ТОВ «Малефісента», яке здійснювало вантажне перевезення кукурудзи.

Позивач зазначає, що не має жодного відношення до перевезення кукурудзи 22.01.2020, яке насправді здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Малефісента», належними позивачу транспортними засобами, що також було зазначено в товарно- транспортній накладній №151896 від 22.01.2020 яка бралась за основу при складенні акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №175988 від 22.01.2020.

Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано, без відповідних доказів вчинення правопорушення з боку позивача, накладено штраф та вважає, що службові особи Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки без проведення необхідної перевірки прийняли рішення про накладення штрафу в супереч діючого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6611/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначено, що накладений на позивача штраф відповідно до постанови від 02.03.2020 №179764 є правомірним, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь становить 13,120 т при нормативно-допустимому 11 т, та повна маса 54,20 при нормативно допустимому - 40 т, у зв`язку з чим контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.01.2020 №034041.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій додатково наголошено на обгрунтованості позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 20.01.2020 №007764, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

В рамках вказаної рейдової перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснено габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу, у зв`язку з чим встановлено про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь становить 13,120 т при нормативно-допустимому 11 т, та повна маса 54,20 при нормативно допустимому - 40 т (відповідно до акту від 22.01.2020 №034041).

Крім того, 22.01.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт №175988 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажу автомобільним транспортом, яким встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Разом з тим, 22.01.2020 №1352 Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено розрахунок №1352 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому нараховано до сплати 6218,1 євро.

На підставі вищевказаних документів, Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.03.2020 №179764, згідно з якою за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 3 Закону №2344-ІІІ визначено, що вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Разом з цим, відповідно до абзацу 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно до підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Підпунктами 15 та 27 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладалися повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу викладеного вище слідує, що суб`єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільний перевізник.

Згідно статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу, згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Так, матеріалами справи встановлено, що позивач є власником транспортного засобу.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №151896 від 22.01.2020 замовником виступає ТОВ "МАЛЕФІСЕНТА", вантажовідправником - ТОВ "МАЛЕФІСЕНТА", автомобільним перевізником - ТОВ "МАЛЕФІСЕНТА", водій ОСОБА_2 , автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Тобто, з викладеного вище вбачається, що позивач станом на 22.01.2020 не є перевізником у спірних правовідносинах.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд не погоджується з доводами відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки, ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Наведена правова позиція підтверджена і практикою Верховного Суду, сформованою при розгляді справи №806/1450/16 (постанова від 09 серпня 2019 року).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду позивачем надано суду достатні документальні докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачем не доведена правомірність винесення стосовно позивача оскаржуваної постанови, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.03.2020 №179764 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000, 00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (03083, м. Київ, пр-т Науки 57, код ЄДРПОУ 39816845) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.