Ухвала суду № 106035959, 01.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1138

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю

за виконанням судового рішення

01 серпня 2022 року м. Київ № 640/16166/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/16166/20 за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач) адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з 73 % до 70 % сум грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок здійснення неправомірних дій уповноваженою особою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року, яке набрало законної сили на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій позивач просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/16166/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

- зобов`язати відповідача надати документальну інформацію: скільки грошових коштів поступило до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в 2021 -2022 роках для фінансування виплат заборгованості по пенсіях; скільки рішень судів Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконало в 2021-2022 роках в частині виплати заборгованості по пенсіях з переліком вказаних рішень;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати протягом 10 днів звіт до Окружного адміністративного суду міста Києва про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/16166/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині виплати заборгованості за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2021 року в сумі 26 503,04 грн.

В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначає, що не зважаючи на вказані у рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року приписи у справі № 640/16166/20, яким відповідача зобов`язано виплатити перераховану пенсію позивачу, пенсійним фондом виконано не було.

Зокрема, позивач зазначає, що в даному випадку позивачем вичерпані всі можливі способи виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/16166/20 в частині виплати позивачу перерахованої пенсії.

За твердженнями позивача рішення Окружного адміністративного суду міста Києва не виконується пенсійним органом на протязі тривалого часу, що свідчить про відсутність у останнього намірів його виконувати.

Не погоджуючись з вищевказаними діями пенсійного органу, позивач звернувся з даною заявою до суду.

Розглянувши вказану заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з викладених вище приписів чинного процесуального законодавства суд приходить до висновку, що судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини 1 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Так, суд звертає увагу, що у постановах Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 820/1560/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 361/11754/13-а, колегії суддів дійшли висновку, що «зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття рішення у справі.»

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи роль висновків Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики, суд при вирішенні в даній справі питання щодо встановлення судового контролю вважає за необхідне враховувати останні актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано це питання.

Також суд враховує, що відповідно до частини 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Суд вважає, що дана норма також свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю прописаних у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.

Тобто, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контролю за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході виконання в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене суд вважає, що вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно під час ухвалення відповідного рішення.

Ухвалюючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року, суд не вважав за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням цього рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач звертаючись до суду з заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд встановити судовий контроль за виконання рішення в частині судового рішення щодо виплати перерахованої позивачу на підставі рішення суду пенсії.

Зокрема, судом з аналізу інформації наявної в автоматизованій системі виконавчого провадження за номером виконавчого провадження № 65999923, зокрема, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 27 серпня 2021 року № 2600-0904-5/136540 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судом встановлено наступне: «Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/16166/20 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням (здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум).

Відповідно до 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткової пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Виплату заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/161668/20 за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2021 року в сумі 26 503,04 грн, буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.

Розмір пенсійної виплати з 01 травня 2021 року становив 10 076,56 грн.

Оскільки, Управлінням здійснено виконання рішення суду ОСОБА_1 в межах повноважень, відповідно до чинного законодавства, просимо закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».»

Статтею 22 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

В свою чергу, виходячи з аналізу матеріалів адміністративного позову вбачається, що предметом розгляду судом є питання щодо встановлення наявності чи відсутності протиправної бездіяльності пенсійного органу щодо невиплати позивачу пенсії за минулий період.

В свою чергу, суд звертає увагу, що порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року (надалі - Порядок № 649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 встановлено, що боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно пунктом 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України, якою затверджено вказаний Порядок № 649, приписано, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно пунктом 10 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

В свою чергу, суд звертає увагу, що статтями 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України визначено, що державна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов`язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на ці цілі для погашення певної заборгованості.

Суд зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України не входить до складу Державного бюджету України, не відповідає за його зобов`язаннями, а також за зобов`язаннями бюджетів інших органів державної влади та місцевого самоврядування.

В свою чергу, суд звертає увагу, що виплата пенсій може бути здійснена позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат відповідне територіальне управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Верховний Суд України в постановах у справах № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Виходячи з аналізу викладеного вище у сукупності, дає підстави суду для висновку про те, що проведення відповідної виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема, в даному випадку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

В той же час, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю позивач зазначає, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду, в частині виплати сум перерахованої пенсії.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII встановлено, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Таким чином, посилання відповідача на те, що виплата нарахованих позивачу коштів, буде здійснена після виділення коштів із Державного бюджету України, на переконання суду, жодним чином не свідчить про те, що відповідач відмовляється виконувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/16166/20, чи/або ухиляється від його виконання.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/16166/20 у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова