Ухвала суду № 106035464, 02.09.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

02 вересня 2022 року Справа № 520/19624/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 від 04.08.2022 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Харківський обласний територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Через канцелярію суду 04.08.2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній просить суд:

- взяти до уваги навмисне невиконання рішення суду та розглянути питання про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.

В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що судове рішення у справі №520/19624/21, яке винесено Харківським окружним адміністративним судом, набрало законної сили. Однак відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області станом на час подання до суду заяви зазначене судове рішення не виконано. При цьому, позивачем вказано, що на його адресу надійшов лист відповідача від 05.07.2022 та рішення від 29.06.2022 року, виходячи з якого призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону, немає правових підстав. Позивачем по справі зазначено, що рішення відповідача один в один співпадає з наданим ним рішенням від 05.08.2020 року, яке і було предметом оскарження. Відповідачем було проігноровано рішення суду у справі №520/19624/21, винесене Харківським окружним адміністративним судом 07.12.2021 року.

Представником відповідача по справі не було подано до суду пояснень або заперечень з приводу поданої ОСОБА_1 заяви.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність потреби у виклику у судове засідання сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду звіту в порядку письмового провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), третя особа: Харківський обласний територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.09.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути матеріали для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», наданих стосовно ОСОБА_1 Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 22.07.2021 року №126839/4557 з урахуванням висновків суду у даній справі; стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344); у задоволенні решт и позовних вимог відмовлено.

За даними програми Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) судом встановлено, що рішення суду від 07.12.2021 року відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили 11.01.2022 року, у зв`язку з чим 29.08.2022 року позивачу було видано виконавчі листи.

Суд зазначає, що матеріали заяви не містять в собі доказів звернення позивача до відповідної установи щодо примусового виконання рішення у даній справі.

Водночас, матеріали заяви свідчать, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.07.2022 року №5715-3128/П-03/8-2000/22 «Про виконання судового рішення» позивача у відповідь на заяву від 01.02.2022 року було повідомлено про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року по справі №520/19624/21 головним управлінням повторно розглянуто матеріали для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які надані Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 22.07.2021 року №126839/4557. За результатом повторного розгляду матеріалів, головним управлінням прийнято відповідне рішення від 29.06.2022 року, згідно якого призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону, немає підстав.

З наявної в матеріалах заяви копії рішення про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 29.06.2022 року вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що в поданні про призначення пенсії від 14.07.2021 № 4557, яке надано Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, не вказано кількість календарних років становить військова служба. Крім того, зазначено, що на момент звільнення зі служби 02.12.1993 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг 45-річного віку, обумовленого п.б ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відтак, у зв`язку з відсутністю в поданні про призначення пенсії даних про наявність необхідної вислуги років військової служби, передбаченої ст. 12 Закону, призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» правових підстав немає.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 , поданій в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає, що особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені положеннями ст. 382 КАС України, частиною 1 якої визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є одним з видів поведінки суду за наслідком розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або може мати місце в разі неподання такого звіту.

Відтак, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Судовим розглядом встановлено, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у даній справі судом не було покладено на відповідача обов`язку щодо подання до суду звіту про виконання судового рішення у справі та на даний час судом не розглядається такий звіт про виконання судового рішення як і питання щодо його не подання на вимогу суду.

Вказані обставини свідчать на користь того, що у даному випадку у суду відсутні підстави для розгляду питання про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідного за виконання рішення, штрафу.

Керуючись положеннями ст. ст. 241, 243, 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.08.2022 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Харківський обласний територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.