Ухвала суду № 106035332, 01.09.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 500/2453/22

01 вересня 2022 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Скиби Л.С.,

представника відповідача Шмігельської М.,

представника третьої особи Друзюка Р.М.,

представника третьої особи Ярмуся В.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Скибу Людмилу Сергіївну звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом закриття поземельної книги.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільської міської ради від 23.07.2021 за №8/7/181 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0019 га у власність для будівництва індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 , та зобов`язано в шестимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивачка замовила розроблення такої документації у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . У подальшому державним кадастровим реєстратором Відділу І Управління у Звенигородському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийнято рішення №РВ-7101567292021 від 06.10.2021 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яким відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через те, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа та висновку щодо перевірки електронного документа. Рекомендовано провести електронний документ у відповідність вимогам до змісту структури і технічних характеристик, визначених у додатку 1 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Як з`ясувала позивач, відмова внести відомості до Державного земельного кадастру на земельну ділянку, проект землеустрою щодо відведення якої розроблявся на її замовлення, пов`язана з тим, що має місце перетин (накладання) земельних ділянок, на яку претендує позивачка з земельною ділянкою, відомості про яку внесені на підставі Технічної документацію із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 . Так, державним кадастровим реєстратором Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 16.09.2021 внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0467 га (кадастровий номер 6110100000:08:011:0084), яку сформовано на підставі вищезазначеної документації із землеустрою.

Також позивач зазначає, що технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки за замовленням ОСОБА_2 розробляло Приватне підприємство «Матек». При проведенні Головним управління Держгеокадастру у Тернопільській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки було встановлено у діях Приватного підприємства «Матек» порушення вимог земельного законодавства, оскільки розроблення згаданої документації відбулося без врахування вимог статті 28 Закону України Про землеустрій, статей 42, 79-1 та частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

У 2021 році Тернопільською міською радою надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів, будівництва та обслуговування житлового будинку позивачці та іншим мешканцям будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка вказує, що враховуючи необхідність формування нових земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 / АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 / АДРЕСА_5 та будинок АДРЕСА_6 , відведення земельних ділянок необхідно проводити відповідно до вимог статей 42, 79-1,частини шостої статті 118 ЗК України.

З огляду на це позивачка зазначає, що ні під час погодження проекту землеустрою (в дійсності мова йде за технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки), ні під час державної реєстрації земельної ділянки кадастрові реєстратори не вчинили дії по усуненню порушень вимог законів у поданому проекті, що призвело до незаконної державної реєстрації земельної ділянки і як результат перетину (накладення) земельних ділянок, що в подальшому перешкоджає їй реалізувати своє право щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва індивідуального гаража у межах норм безоплатної приватизації.

Ухвалою суду від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 11.08.2022.

07.07.2022 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області проти позову заперечує та просить закрити провадження у справі.

Відповідач зазначає, що земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, площею 0,0467 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16.09.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Відомості до Державного земельного кадастру про зазначену ділянку внесені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є власником розміщеного на спірній земельні ділянці нерухомого майна, а саме житлового будинку, право власності на який виникло на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1182 від 05.07.2019, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Земельна ділянка, яку бажає набути у власність позивачка перетинається із земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084 (рішення №РВ-7101567292021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 06.10.2021).

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , вважає, що наявність державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, призвела до перетину (накладення) земельних ділянок, що в подальшому перешкоджає їй реалізувати своє право щодо одержання у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів в межах норм безоплатної приватизації.

За таких обставин, на думку відповідача, має місце майновий, приватноправовий інтерес, на захист якого направлено звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки, спірні правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту речового права позивача на земельну ділянку, тому існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства, даний спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Від відповідача інших заяв по суті не надходило.

Ухвалою суду від 11.08.2022 залучено за клопотанням позивача третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільську міську раду.

Ухвалою суду від 11.08.2022 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , підготовче судове засідання відкладено до 24.08.2022.

Ухвалою суду від 24.08.2022 відповідно до частини четвертої статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів з ініціативи суду, підготовче судове засідання відкладено до 01.09.2022, витребувано докази у третьої особи ОСОБА_2

01.09.2022 до суду надійшли пояснення представника третьої особи ОСОБА_2 такого змісту.

ОСОБА_2 з 05.07.2019 належить житловий будинок, загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Посилаючись на положення статі 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» представник третьої особи зазначає, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

З метою відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 замовив у ПП Фірма «Матек» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2021 присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0467 га, цільове призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Під час розроблення документації, щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розробником ПП Фірма «Матек» було враховано вимоги статей 40, 118 ЗК України та Закону України «Про державний земельний кадастр», будь-яких прав та інтересів позивача не порушено.

Також представник третьої особи вказує, що з 05.03.2010 ОСОБА_4 належить житловий будинок, загальною площею 133,4 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 1931593361101, який належить на підставі договору дарування квартири №447 від 05.03.2010.

У 2014 році ОСОБА_4 отримав від сусідів за адресами: АДРЕСА_1 , які проживали та були власниками нерухомого майна станом на 13.05.2014 нотаріально засвідчені заяви, від ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про те, що вони не заперечують проти реконструкції ОСОБА_4 горищного приміщення та прибудови гаража з використанням земельної ділянки під ним, за адресою: АДРЕСА_3 , а також не заперечують проти користування частиною земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , розміром 13 x 7 м (91 м.кв) біля дороги під особисті потреби ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Тернопільської міської ради №6/53/96 від 28.11.2014 надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,0100 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 .

Також з метою відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 замовив у ПП Фірма «Матек» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Така земельна ділянка 25.09.2021 зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера земельній ділянці 6110100000:08:011:0085, площа 0,0280 га, цільове призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Представник третьої особи зауважує, що згідно з наданим позивачкою проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , проектантом ОСОБА_3 не було враховано всіх обставин надання земельних ділянок співвласникам за адресою: АДРЕСА_1 і їх користування та рішень Тернопільської міської ради, які були прийняті щодо надання земельних ділянок за цією адресою.

Так, земельна ділянка площею 0,0100 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , яка була надана ОСОБА_4 та погоджена з усіма сусідами, була поділена навпіл проїздом та не враховано, що заїзд на земельну ділянку знаходиться у зовсім іншому місці, який був встановлений набагато раніше, коли будувався будинок і на даний час так і використовується.

Також ОСОБА_4 пропонується земельна ділянка під житловим будинком площею 0,0253 га та не враховано, що ОСОБА_4 розроблено проектну документацію на земельну ділянку площею 0,0280 га і вже присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:08:011:0085.

Представник третьої особи вважає, що сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі земельні ділянки не порушують прав позивачки, в тому числі її права щодо отримання земельної ділянки площею 0,0019 га. Просить в позові відмовити.

У судовому засіданні 01.09.2022 судом поставлено на вирішення клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні представник відповідача Шмігельська М.Я. підтримала заявлене клопотання про закриття провадження у справі. Зазначила, що спір стосується меж земельних ділянок, на які можуть претендувати кожен з власників будинковолодінь по АДРЕСА_1 . Вирішення такого спору носить приватноправовий характер та не відноситься до компетенції адміністративного суду. Вважає, що державний кадастровий реєстратор Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вносячи відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0467 га (кадастровий номер 6110100000:08:011:0084) на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої на замовлення ОСОБА_2 , не мав підстав не формувати таку земельну ділянку, бо вона була вільна. На даний час, інші суміжні землекористувачі, які не погоджуються з її межами, вважаючи, що теж можуть на неї претендувати (на її частину) як власники будинковолодінь по АДРЕСА_1 , повинні вирішити між собою спір щодо площі земельної ділянки кожного з землекористувачів.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_7 проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі заперечила. Зазначила, що за змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. ОСОБА_2 лише сформував земельну ділянку, проте речове право на неї ще не зареєстрував. В свою чергу, відповідач в межах своїх повноважень має здійснювати контроль за правомірністю формування земельних ділянок. У спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області реалізовує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Посилалася на правова позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.05.2022.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільської міської ради ОСОБА_8 проти задоволення клопотання теж заперечив, бо вважає, що в даному випадку спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 адвокат Ярмусь В.Д. просив суд закрити провадження у справі, бо спір носить приватноправовий характер та стосується визначення площі земельної ділянки, на яку може претендувати кожен з власників будинковолодінь за адресою АДРЕСА_1 . Зазначив, що ОСОБА_2 (проживає по АДРЕСА_2 ) та його брат ОСОБА_4 (проживає по АДРЕСА_3 ), який також розробив технічну документацію на належну йому земельну ділянку, в загальному як двоє з чотирьох власників будинковолодінь по АДРЕСА_1 , використовують половину площі всієї земельної ділянки. Якщо і є перетин земельних ділянок, на яку розроблена технічна документація ОСОБА_2 , та на яку претендує ОСОБА_1 , то це частина проїзду (дороги).

Заслухавши міркування учасників справи з приводу заявленого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі, суд приходить до таких висновків.

За адресою по АДРЕСА_1 розміщувалися чотири квартири, три з яких оформлені в окремі будинковолодіння, а саме будинки АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , та квартира АДРЕСА_8 . Загальна площа земельної ділянки під будиковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 (будинок АДРЕСА_9 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та квартира АДРЕСА_8 ) по зовнішніх межах (парканній огорожі) складає 0,1447 га та є у спільному користуванні власників житлової нерухомості, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Власники будинковолодінь за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , та за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_2 , розробили технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки за кадастровими номерами: 6110100000:08:011:0085 площею 0,0280 га, 6110100000:08:011:0084 площею 0,0467 га відповідно, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельні ділянки сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі 25.09.2021 та 16.09.2021 відповідно. Технічна документація не затверджена, речове право не зареєстроване.

Ще одній власниці будинковолодіння по АДРЕСА_7 ОСОБА_1 рішенням Тернопільської міської ради від 23.07.2021 за №8/7/181 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0019 га у власність для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано в шестимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі договору на проведення робіт із землеустрою №89 від 30.08.2021 позивачка замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 , у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .

У подальшому державним кадастровим реєстратором Відділу І Управління у Звенигородському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру прийнято рішення №РВ-7101567292021 від 06.10.2021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа та висновку щодо перевірки електронного документа. Рекомендовано провести електронний документ у відповідність вимогам до змісту структури і технічних характеристик, визначених у додатку 1 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Також судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України Про державний контроль за використанням проводилася перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт від 19.11.2021 за №1648-ДК/159є/АП/09/01/-21.

У ході перевірки встановлено, що Тернопільською міською радою було прийнято ряд рішень, зокрема:

від 28.11.2004 №6/53/96, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розроблено Приватним підприємством Тернопільський край, проте відділом Держгеокадастру у м.Тернопіль видано висновок від 24.11.2015 за №34-1919-99.5-331/15-15 про відмову у погодженні проекту землеустрою, у зв`язку із наявністю недоліків, які підлягали усуненню. Станом на 19.11.2021 рішень Тернопільської міської ради про затвердження згаданого проекту землеустрою та про передачу у приватну власність земельної ділянки не приймалось;

від 23.07.2021 №8/7/181 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0019 га у власність для будівництва індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

від 23.07.2021 №8/7/270 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0232 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ;

від 28.05.2021 №8/6/286 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0062 га у власність для будівництва індивудуального гаража за адресою Малишка, ОСОБА_9 ;

від 28.05.2021 №8/6/94 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0064 га у власність для будівництва індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 .

В акті перевірки зазначено, що відповідно до твердження заявників при подальшій реалізації права на земельні ділянки відповідно до деяких вищезазначених рішень існує накладення земельних ділянок, які формуються на сформовану земельну ділянку, що унеможливлює їх подальшу реєстрацію.

Також акт містить відомості про те, що Приватне підприємство Матек на підставі клопотання на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та Договору на виконання робіт №02-09/2021 від 09.09.2021 розробило Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_2 . Державним кадастровим реєстратором Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 16.09.2021 внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0467 га (кадастровий номер 6110100000:08:011:0084), яку сформовано на підставі вищезазначеної документації із землеустрою. Станом на 19.11.2021 Тернопільською міською радою рішення про затвердження даної технічної документації та про передачу земельної ділянки приватну власність не приймалось, тому набуття права на земельну ділянку не відбулось.

В акті Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 19.11.2021 за №1648-ДК/159є/АП/09/01/-21 зазначено, що констатувати факт самовільного зайняття земельної ділянки 0,0467 га ОСОБА_2 підстав немає. Проте в діях Приватного підприємства Матек Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області вбачає порушення вимог земельного законодавства, оскільки розроблення згаданої документації відбулось без врахування вимог статті 28 Закону України Про землеустрій, статей 42, 79-1 та частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Вважаючи незаконною державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, оскільки має місце перетин (накладення) земельних ділянок, на які претендує позивачка, що перешкоджає їй реалізувати своє право щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі через непідсудність цього спору адміністративному суду, суд враховує таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, у частині першій якої зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналіз змісту статті 19 КАС України та статті 19 ЦПК України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Відповідно до частин другої-четвертої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

За змістом частин першої - другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

З огляду на це та враховуючи положення частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій», розділяють технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як окремі види документації із землеустрою, які не є взаємозамінними або тотожними.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статті 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 ЗК України).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята статті 79-1 ЗК України).

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частина сьома статті 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев`ята статті 79-1 ЗК України).

Отже, за приписами ЗК України розподілено способи формування земельної ділянки, а саме: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні.

Відповідно до статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі статтею 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником розміщеного на спірній земельні ділянці за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, площею 0,0467 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, нерухомого майна: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 54,3 кв.м, право власності на який виникло на підставі договору купівлі-продажу № 1182 від 05.07.2019, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 06.07.2022.

Позивачка також є власником окремого будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_7 , та отримала від Тернопільської міської ради на підставі рішення від 23.07.2021 №8/7/270 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0232 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

Крім того, позивачка претендує на суміжну земельну ділянку, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаража, площею 0,0019 га. Одночасно позивачка вказує, що земельна ділянка, на яку розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва індивідуального гаража, та сформована земельна ділянка за технічною документацією, розробленою за замовленням ОСОБА_2 , накладаються.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, у даному випадку спір стосується правомірності реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі третьою особою ОСОБА_2 як користувачем земельної ділянки та скасування такої реєстрації, оскільки позивач вважає, що теж може претендувати на її частину.

Позивачка вважає, що ОСОБА_2 сформував земельну ділянку за більшою площею, ніж ту, на яку він міг претендувати, як один з чотирьох власників будинковолодінь по АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона не може оформити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж.

Фактично у цій справі спір зводиться до визначення меж (часток, площі) земельних ділянок, на які можуть претендувати кожен з чотирьох власників будинковолодінь по АДРЕСА_1 .

В розумінні положень статтею 120 ЗК України та статті 377 ЦК України кожен з власників будинку претендує на земельну ділянку, на якій вони розміщені, та необхідній для її обслуговування (присадибну земельну ділянку). Разом з тим, до повноважень адміністративного суду не відноситься розгляд спорів приватноправового характеру, розв`язання якого між суміжними землекористувачами - власниками будинковолодінь по АДРЕСА_1 , дасть можливість перевірити правомірність формування та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:011:0084 площею 0,0467 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у даному випадку зазначає про наявність права на земельну ділянку, яка сформована за технічною документацією, розробленою на замовлення ОСОБА_2 , та фактично заперечує право користування у іншої (третьої) особи ОСОБА_2 і, як наслідок, відсутність у третьої особи правомірного інтересу щодо фіксації його права власності шляхом здійснення державної реєстрації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Отже, у цьому випадку спір про скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивачки на земельну ділянку іншою особою, за заявою якої сформовано земельну ділянку і яка вважає себе землекористувачем, що набув таке право внаслідок права власності на житловий будинок, розміщений на ній.

При цьому вирішення питання скасування державної реєстрації земельної ділянки поглинається спором про речове приватне право (право власності на земельну ділянку), яке могло належати позивачці, проте з огляду на формування земельної ділянки за технічною документацією, розробленою на замовлення ОСОБА_2 , який вважає, що має у користуванні відповідну земельну ділянку, а тому захист права позивачки має відбуватися у порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Позивачка в своєму позові просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка перешкоджає їй отримати у власність відповідну земельну ділянку через реалізацію права як землекористувача третьою особою. Оскільки в результаті прийняття рішення щодо формування земельної ділянки на підставі технічної документації, розробленої за замовленням ОСОБА_2 , порушується право ОСОБА_1 на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових інтересів (рішення щодо формування земельної ділянки, реєстрацію якої просить скасувати позивачка прийняте щодо третьої особи), а стосується захисту її приватних інтересів, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Обраний позивачкою спосіб захисту не усуває спору про визнання за нею права власності на земельну ділянку, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Щодо покликання представника позивачки на правові позиції, що містяться у постанові Верховного Суду від 04.05.2022, то суд вважає, що обставини справи є відмінними, оскільки у цій справі ОСОБА_1 фактично оспорюється право суміжного землекористувача ОСОБА_2 на земельну ділянку в тій частині, де земельні ділянки накладаються. Суд погоджується, що речове право на земельну ділянку за третьою особою ще не зареєстроване, проте ОСОБА_2 як власник будинковолодіння вважає, що відповідна земельна ділянка площею 0,0467 га перейшла до нього у користування при придбанні будинковолодіння.

З огляду на наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі про скасування реєстрації земельної ділянки не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах. Розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити, провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом закриття поземельної книги, необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з одночасним роз`ясненням, що розгляд цієї справи має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 239 КАС України).

Також суд роз`яснює позивачці, що за приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011, № 3674-VІ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Відтак, позивачка має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись статтями 183, 238, 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільська міська рада, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 02 вересня 2022 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.