Рішення № 106034576, 31.08.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року м. Кропивницький Справа №340/3193/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення виплат пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру з 21.12.2016;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві проводити виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та фактично виплаченою пенсією з 21.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує з 25.12.2001 р. пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Представник позивача вказує, що з 20.12.2016 р. ст.43 Закону не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Також представник позивача зауважує на тому, що оскільки пенсія позивачу призначена з 25.12.2001 р. до набрання чинності Закону №3668-VI (до 01.10.2011 р.), тому розмір пенсії позивача не може бути обмежений максимальним розміром відповідно до вимог Закону №3668-VI. На думку представника позивача, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 21.12.2016 р. є протиправними, а належним способом захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії з 21.12.2016 р. без обмеження максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 21.12.2016 року.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень відзив на позов не подано без поважних причин, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.30).

02.08.2022 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.33).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 25.12.2001 року призначена пенсія за вислугу років (41 рік) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 р. у розмірі 85% грошового забезпечення (а.с.56).

Відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 встановлено, що з 01.12.2015 р. проведено індексацію пенсії позивача, виходячи з 90% грошового забезпечення, внаслідок чого розмір пенсії з надбавками становив 11 050,84 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 10 968,98 грн (а.с.57).

З огляду на перерахунок пенсії ОСОБА_1 встановлено, що з 01.04.2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 перераховано пенсію позивача та обчислено її розмір, виходячи з 70% грошового забезпечення, та визначено у розмірі з надбавками 11 050,84 11 050,84 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 10 968,98 грн (а.с.44).

У зв`язку з підвищенням грошового забезпечення Київським міським військовим комісаріатом складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві довідку №132700 від квітня 2018 р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за нормами, чинними на 01.03.2018 р., за посадою, яку позивач займав на час звільнення становить 7 485,00 грн (а.с.45).

Відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 р. та обчислено її основний розмір, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, та визначено у розмірі з надбавками 11 209,37 грн (а.с.58).

Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області довідку №ВСЗ/1450 від 01.03.2021 р. року про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019 р. відповідно до якої розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав на день звільнення становить 28 588,25 грн (а.с.49).

З огляду на перерахунок пенсії ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 р. та обчислено її основний розмір, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, та визначено у розмірі з надбавками 20 437,49 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 14 970,00 грн (а.с.48).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом Закон №2262).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону №2262 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч.ч.3, 18 ст.43 Закону №2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Статтею 51 Закону №2262 визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

З огляду на ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262 є підставою для перерахунку пенсії. Водночас слід враховувати, що підставою для перерахунку пенсії є як зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, так і введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премій у розмірах, встановлених законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем обмежено пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Суд зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.43 Закону №2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 р. відсутня ч.7 ст.43 у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно зі ст.2 Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ (у редакції Закону України від 24.12.2015 р. за №911-VІІІ) (далі за текстом Закон №3668) максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10 740,00 грн.

З огляду на п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 за №911-VІІІ дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 р.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними постанові від 15.04.2019 р. у справі №127/4270/17 (провадження №К/9901/33880/18).

Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена у 2001 році, що свідчить про безпідставність обґрунтування відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром на підставі вимог Закону №3668.

Крім того, суд зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262 та положення частини першої статті 2 Закону №3668 (у частині поширення її дії на Закон №2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262. При цьому положення статті 2 Закону №3668 (у частині поширення її дії на Закон №2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016 та Законом №3668 у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому, відповідачем у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону №3668.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 р. у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 р. у справі №640/11168/20 у подібних правовідносинах.

Отже, відповідач діяв всупереч вимогам верховенства права, що призвело до порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, встановленому законом, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення виплат пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру з 21.12.2016 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та фактично виплаченою пенсією з 21.12.2016, підлягають задоволенню, з конкретизацією їх змісту.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві проводити виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки суд не здійснює захист прав на майбутнє, без встановлення фактичного порушення, ґрунтуючись лише на припущенні про можливість неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (а.с.28), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 496,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 21 грудня 2016 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21 грудня 2016 року без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ 20632802).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 31 серпня 2022 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт