Рішення № 106034482, 01.09.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3265/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради в виплаті допомоги на проживання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 на підставі заяви ОСОБА_1 від 14.04.2022 з березня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що восени 2015 року з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на території окремих районів Луганської та Донецької областей, повсюдних проявів насильства, вона була змушена залишити своє місце проживання у м. Костянтинівка Донецької області та переміститися до м. Вінниця Вінницької області. При цьому, вказує, що вона з 2019 року не отримувала державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання, яка виплачувалася відповідно до положень Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі змінами зазначеної постанови КМУ у 2019 році м. Костянтинівка Донецької області, не відноситься до населених пунктів де проводиться антитерористична операція. Зазначала, що у 2019 році повернулась до Донецької області у місто Краматорськ. 24.02.2022 вона разом зі своєю родиною з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту знову змушена була покинути своє місце проживання у м. Краматорськ Донецької області та перемістилась до м. Кропивницького Кіровоградської області. У квітні 2022 року звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка призначається відповідно до положень постанови КМУ № 332 від 20.03.2022р. Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. У відповідь на вказану заяву 03 червня 2022 року відповідач відмовив їй в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам згідно п.3 постанови КМУ № 332 від 20.03.2022 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Таку відмову відповідача вважає протиправною.

Ухвалою судді від 15.07.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.47).

Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача подати до суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, усі докази покладені в основу відмови у призначенні допомоги на проживання ОСОБА_1 на підставі її заяви від 14.04.2022 року. А також запропоновано відповідачу подати до суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позовну заяву.

Дану ухвалу відповідач отримав - 15.07.2022 (а.с.49-50), проте відзив на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк, не подав. Станом на час винесення рішення відзив на позовну заяву не подано, як і не надано доказів покладених в основу відмови у призначенні допомоги на проживання ОСОБА_1 на підставі її заяви від 14.04.2022.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно довідки Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2022 № 3504-5000575742 фактично проживає по АДРЕСА_1 , натоміть місце реєстрації - АДРЕСА_2 (а.с.43).

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

У відповідь на вказану заяву 03 червня 2022 року відповідач відмовив позивачу в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ № 332 від 20.03.2022 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.42).

Позивач, не погоджуючись із відмовою щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з березня 2022 року, звернулась до суду з позовом.

Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно частин 1 та 2 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332, в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до п.1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. N 204. Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".

Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 квітня 2022 року №80) Краматорська міська територіальна громада перебуває у вказаному переліку.

Своїм рішенням від 03.06.2022 №18-187 по справі 676545, Управлінням соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам посилаючись лише на п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ № 332 від 20.03.2022 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, без зазначення конкретної причини відмови позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Дослідивши рішення відповідача від 03.06.2022, суд зазначає про неможливість встановлення обставин відмови позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам. При цьому, посилання лише на п.3 Порядку, не є вмотивованої підставою для відмови у призначенні відповідної допомоги, а тому відповідач не зазначив конкретних підстави, на яких ґрунтується рішення та не навів мотивованих висновків.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суб`єктом владних повноважень не подано відзиву на позов без поважних причин як і не подано всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, що кваліфіковано судом як визнання позову.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано достатні докази на підтвердження місця реєстрації по АДРЕСА_3 , та проживання в м. Краматорськ, Донецької області, з 2019 року, а саме копії договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2019 (а.с.7-8), паспорту громадянина України (а.с.9), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.11), свідоцтва про шлюб (а.с.12), декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с.13), медичної карти хворого (а.с.14), квитанцій щодо оплати за житлово-комунальні послуги (а.с.15-35), а також довідки голови управління ОСББ (а.с.44).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

До того ж, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради по справі 676545, на підставі якого складено повідомлення від 03.06.2022 № 18-187 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам, яке прийнято без встановлення та врахування усіх обставин, а тому таке рішення є необґрунтованим та не пропорційним, оскільки ним не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивачки і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

До того ж, з огляду на визнання протиправним спірного рішення, належним способом захисту порушеного права позивачки на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки та вирішити питання, щодо якого звернулася остання, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позивачки в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначити, нарахувати та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, обов`язок відповідача приймати законні рішення визначений Основним Законом України та додатковому спонуканню з боку суду не підлягає.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Законодавчо поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб`єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У спірних правовідносинах повноваження органу соціального захисту щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам чи надання вмотивованої відмови у його наданні чітко регламентовано положеннями Порядку №332. Умови, за яких орган відмовляє у наданні допомоги, визначені цим Порядком. Якщо такі умови відсутні - орган повинен надати допомогу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати допомогу або не надати (відмовити). Згідно з Порядком у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

В контексті обставин спору, застосування такого способу захисту можливе виключно за умови виконання позивачем усіх визначених законом вимог, необхідних для одержання допомоги на проживання. Натомість правова оцінка спірного рішення стосувалася безпосередньо того, що рішення взагалі немотивоване. Предмет доказування у даній справі не охоплює вичерпності цих мотивів та дотримання позивачкою усіх умов для надання їй такої допомоги. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Щодо зобов`язання відповідача подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України, то суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачкою наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення наразі відсутні.

При цьому, суд зазначає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

У разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (25006, м.Кропивницький, вул.Архітектора Паученка, 53/39, ЄДРПОУ 03197629) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради по справі №676545, за яким складено повідомлення від 03.06.2022 №18-187 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільського району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, та прийняти рішення у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина