Рішення № 106034472, 01.09.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/241/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі Позивач) до Знам`янського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області (також Відповідач 1) та Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника адвоката Перемот О.Г.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 04.01.2021 №35204300006234 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою легального оформлення перебування в Україні Позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою про оформлення дозволу на імміграцію в Україну з відповідним пакетом документів. Натомість, спірним рішенням відмовлено у наданні такого дозволу на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію", з чим Позивач категорично не погоджується, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Представники відповідачів подали до суду відзив на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позову, оскільки спірне рішення прийняте на підставі обґрунтованого висновку головного спеціаліста Відповідача-1 від 04.01.2021 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну Позивачу, з урахуванням позиції У СБУ, викладеної у листі від 27.11.2020 № С1/КР/8941/НТ. Відтак, рішення від 04.01.2021 № 35204300006234 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (а.с.72-74, 114-116).

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 28.07.2020 до Відповідача-1 надійшла заява від Позивача про надання йому дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-ІII, оскільки він є батьком громадянина України (а.с.75-76).

Відповідачем-1, на виконання пункту 14 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, направлений запит від 30.07.2020 № 3520-742/3520.1-20 до Управління СБУ в Кіровоградській області щодо наявності чи відсутності передбачених частиною 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" підстав для отримання Позивачем дозволу на імміграцію в Україну (а.с.77).

Листом від 27.11.2020 № С1/КР/8941/НТ Управління СБУ в Кіровоградській області повідомило, що дії Позивача становлять загрозу національній безпеці та громадському порядку в Україні та у зв`язку із цим Управління вважає за доцільне відмовити Позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну (а.с.11-13).

Відтак, 04.01.2021 затверджений висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну Позивачу та того ж дня прийнято спірне рішення № 35204300006234.

Як вбачається, рішення від 04.01.2021 № 35204300006234 містить лише посилання на п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію", не окреслюючи при цьому обставин та доказів, мотивів та підстав які мали вирішальне значення для його прийняття (а.с.8).

Матеріали справи містять висновок від 14.01.2021 про результати розгляду заяви Позивача, який містить відповідне обґрунтування відмови у наданні дозволу на імміграцію, зокрема з посиланням на лист У СБУ в Кіровоградській області від 27.11.2020 № С1/КР/8941/НТ про доцільність відмови Позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну, оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці та громадському порядку в Україні. При цьому, у даному висновку також зазначено й те, що 21.08.2020 за № 1034/3520.1-20 отримано відповідь з міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НПУ в області, з ДПС за № 1070/3520.1-20 від 04.09.2020, з ГУ НП України в Кіровоградській області за № 1071/3520.1-20 від 04.09.2020 та з Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НПУ в Кіровоградській області довідка № 20258618253135790507 від 14.09.2020, які не заперечують щодо надання дозволу на імміграцію вказаному громадянину (а.с.78-79).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 07 червня 2001 року № 2491-III "Про імміграцію" (далі Закон № 2491-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2491-III імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI, іноземець особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-III, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Пунктом 6 частини 1 статті 10 Закону № 2491-III визначено підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Так, у вказаній статті зазначено, що дозвіл на імміграцію не надається, зокрема, в інших випадках, передбачених законами України.

Матеріали справи підтверджують, що спірне рішення від 04.01.2021 №35204300006234 прийнято на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" (а.с.8).

Так, Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 №1983 "Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" (далі Порядок № 1983).

Проаналізувавши пункт 2 Порядку № 1983, суд вбачає, що Відповідач-1 є уповноваженим органом щодо розгляду заяви Позивача про надання дозволу на імміграцію.

Матеріали справи підтверджують, а Відповідачами не заперечується, що Позивач належним чином подав заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну та визначений у п. 11 Порядку № 1983 перелік необхідних документів.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць (п.14 Порядку).

Відповідно до п.16 Порядку у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Таким чином, приписи Закону № 2491-III та Порядку № 1983 свідчать, що за наслідками подання особою заяви про надання дозволу на імміграцію уповноважений орган:

- не приймає заяву - у випадку неподання особою всіх документів;

- відмовляє у наданні дозволу на імміграцію - у випадку наявності підстав, визначених ст.10 Закону № 2491-III;

- надає дозвіл на імміграцію в Україну.

Натомість, як встановлено, спірне рішення Відповідача-1 не відповідає критеріям обґрунтованості, та безсторонності, оскільки містить лише посилання на п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію" та не окреслюючи при цьому обставин та доказів, мотивів та підстав, які мали вирішальне значення для його прийняття.

Матеріали справи містять висновок від 04.01.2021 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну стосовно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , затверджений т.в.о. начальника Знам`янського РВ УДМС України в Кіровоградській області, та який містить відповідне обґрунтування відмови у наданні Позивачу дозволу на імміграцію з посиланням на те, що останній становить загрозу національній безпеці та громадському порядку в Україні (а.с.78-79).

Проте, оскаржуване рішення не містить посилань на будь-який висновок, що став підставою його прийняття. Крім того, приписи Порядку № 1983 не передбачають складення висновків територіальними органами ДМС України за результатами розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію в Україну, а передбачають прийняття тільки відповідних рішень.

Щодо посилання Відповідачів на лист Управління СБУ в Кіровоградській області від 27.11.2020 №С1/КР/8941/НТ, то суду не надано належних доказів того, що Позивач становив чи становить загрозу національній безпеці та громадському порядку в Україні. При цьому, в матеріалах справи наявні докази того, що Позивач в базі даних Інтерполу "eASF" не значиться; в базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну відсутній; до кримінальної та/або адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.156, 157, 158-159, 173).

Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено наявність підстав передбачених п.6 ч.1 ст.10 Закону № 2491-ІІІ, що з урахуванням приписів ст.14 Закону № 2491-ІІІ порушує права Позивача, а тому рішення Відповідача-1 від 04.01.2021 № 35204300006234 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на п.1.2 Положення про Знам`янський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, затвердженого наказом УДМС у Кіровоградській області від 27.03.2020 року № 11, Знам`янський районний відділ є структурним підрозділом УДМС у Кіровоградській області (далі УДМС) та забезпечує його діяльність з питань, віднесених до його компетенції (а.с.65-69).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с.30). який підлягає стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача-2.

Письмових доказів понесення Позивачем інших судових витрат по справі суду не надано.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Знам`янського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 04.01.2021 № 35204300006234 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько