Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2022 року Справа № 160/9187/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/9187/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
01.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови підполковнику ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року № 138;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 12 липня 2021 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 01.07.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 06.07.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 06.07.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- рішення Міністерства оборони України в частині відмови підполковнику ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року №138;
- звернення позивача, разом із додатками щодо призначення одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;
- підстави/інформацію, що послугували здійснити відмову позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини та інші наявні докази щодо суті спору.
09.08.2022 року третя особа надали до суду письмові пояснення по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.09.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позов обґрунтований тим, що у липні 2021 року при повторному огляді МСЕК позивачу, ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 АВВ №124304, проте, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протоколом №138 від 09.09.2021 року позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з поясненням, що групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на виплату одноразової грошової допомоги в порядку, передбаченому ст.ст. 16, 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Ухвалою суду від 06.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду від 06.07.2022 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/9187/22.
Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується розпискою про вручення, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
Третя особа до суду подали письмові пояснення у яких посилаються на те, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
На думку третьої особи, за вказаних обставин, правові підстави для призначення позивачеві одноразової грошової допомоги відсутні.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 листопада 2013 року ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0024702 від 08.11.2013 року.
На підставі зазначеного вище, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» отримано одноразову грошову допомогу у розмірі 20 місячного грошового забезпечення.
Як вказує позивач, у вересні 2015 року у нього погіршилося самопочуття, у зв`язку із чим він вжив всіх заходів для поліпшення стану здоров`я, у зв`язку із чим перебував на лікуванні у санаторії з 14 по 23 вересня 2016 року.
З 03 листопада 2015 року, якими встановлено первинно 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, ОСОБА_1 було госпіталізовано на стаціонарне лікування в кардіологічне відділення міської лікарні № 9 м.Дніпропетровська, де він проходив курс лікування по 17 листопада 2015 року.
Наприкінці листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до МСЕК для проходження повторного огляду, за результатами якого 15 грудня 2015 року Дніпропетровською обласною МСЕК № 5, було повторно встановлено ОСОБА_1 3 групу інвалідності, але в наслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії 10 ААГ № 035484 від 15 грудня 2015 року.
У липні 2021 року при повторному огляді МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 АВВ №124304 від 12.07.2021 року.
Після чого, з метою вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, а також на підставі погіршення стану здоров`я, позивач, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У подальшому, звернення було переадресовано до Міністерства оборони України для розгляду та прийняття рішення.
09 вересня 2021 року засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, протокол №138 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з поясненням, що групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Згідно матеріалів справи, про вказане рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум позивача було повідомлено Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 07 жовтня 2021 року листом №7/16710/7.
Встановлено, що вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправними такі дії/рішення та зобов`язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язано із захистом Батьківщини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.4 ч.2ст.16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(надалі також - Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
За приписами п.4ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975(надалі також - Порядок № 975), зазначено: якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин п.4ст.16-3 Закону № 2011-XIIта п.8 Порядку №975.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Отже, спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (ІІ) групи інвалідності з 12.07.2021 року.
Закон №2011-XIIбуло доповнено статтями16-1,16-2,16-3,16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року № 5040-VI. ЦейЗаконнабрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII(набрав чинності з 01.01.2017 року) п.4ст.16-3 Закону №2011-XIIдоповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Змістовно абз.2 п.4ст.16-3 Закону № 2011-XIIє конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Крім того, абз.2 п.4ст.16-3 Закону № 2011-XIIвстановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 240/10153/19 викладений такий правовий висновок про застосування п.4ст.16-3 Закону №2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені п.4ст.16-3 Закону №2011-XIIобмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
У цій самій справі Верховний Суд зазначив, що оскільки між первинним установленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого було установлено ІІ групу інвалідності, минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
За приписами ч.5ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, також слід врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Так, згідно матеріалів справи, 08 листопада 2013 року ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0024702 від 08.11.2013 року.
У липні 2021 року при повторному огляді МСЕК позивачу було встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, що також підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 АВВ №124304 від 12.07.2021 року.
З метою вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності (іншої), а також на підставі погіршення стану здоров`я, позивач, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Звернення переадресовано до Міністерства оборони України для розгляду та прийняття рішення.
09вересня 2021 року засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, протокол №138 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з поясненням, що групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Між тим, зазначені відповідачем підстави відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги із посиланням у протоколі засідання комісії від 09.09.2021 №138 на п.4 ст.16-3 Закону України № 2011-ХІІ та п.8 Порядку № 975, про те, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, є необґрунтованими, а відповідач помилково вважає, що у позивача відбулася зміна групи інвалідності або її причина або зміна ступеня втрати працездатності, оскільки у позивача відбулося первинне встановлення інвалідності після визначення ступеню втрати працездатності, що, у свою чергу, не визначено, як підстава для відмови у призначенні спірної допомоги.
Застосовуючи вищезазначений висновок Верховного Суду до обставин справи, суд враховує, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу була встановлена ІІ групу інвалідності, відбувся з 12.07.2021 року, а вперше інвалідність ІІІ групи встановлена позивачу - 08.11.2013 року.
Отже, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що позивачем не пропущений строк встановлений законодавством терміном в два роки та в силу вищезазначених положень він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відтак, аргумент відповідача щодо пропуску позивачем строку на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги є безпідставним та не береться судом до уваги.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України в частині відмови підполковнику ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року № 138, а також зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 12 липня 2021 року, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При цьому, судом, при прийнятті даного рішення, враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.
На теперішній час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання рішенням законної сили.
Щодо строків звернення позивача до суду із цим позовом.
Згідно до листа від 07.10.2021 року за № 7/16710/п вбачається, що військовим комісаром Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було уповноважено Центрально-Чечелівський РТЦК та СП вручити ОСОБА_1 під особистий підпис виписку з протоколу від 09.09.2021 року за № 138 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1).
Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-ІХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.
Враховуючи той факт, що витяг з протоколу №138 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року було направлено позивачу листом Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №7/16710/7 від 07.10.2021 року, то закінчення строку на подання позову від дати, що зазначена у листі, а саме 07.10.2021 року, то строк закінчився вже відповідно під час дії воєнного стану.
З урахуванням того, що протягом 4 місяців підполковник ОСОБА_1 , продовжуючи виконувати свої обов`язки в інтенсивному та ненормованому режимі, що безпосередньо пов`язано з тим, що 24 лютого 2022 року в Україні, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, який наразі відповідно до Закону України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», яким затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а саме на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави вважати, що позивачем було пропущено строку на звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення Міністерства оборони України про відмову у ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 року за №138.
Тому, слід дійти до висновку, про безпідставність доводів третьої особи про залишення позову без розгляду, з огляду на положення ст.ст.122,ч.1,4 123 КАС України.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови підполковнику ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року № 138.
Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 12 липня 2021 року.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Третя особа: Дніпропетровський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (49000, м.Дніпро, вул. Шмідта, 16, код ЄДРПОУ 08353525).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02.09.2022 року.
Суддя В.В. Ільков
Судове рішення № 106033673, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 02.09.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/9187/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: