Рішення № 106033493, 08.08.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
08.08.2022
Номер справи
120/4586/22
Номер документу
106033493
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

08 серпня 2022 р. Справа №120/4586/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Копчинської Ю.В.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Піпка А.М.,

представника відповідача: Македонського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Вінницької митниці

про визнання протиправним та скасування рішень суб`єкта власних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вінницької митниці (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UА401000/2022/000005/2 від 25.01.2022 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2022/000091 від 25.01.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до митного оформлення товару, ввезеного на підставі договору, подав до Вінницької митниці, електронну митну декларацію, №UА401020/2022/002763 від 24.01.2022 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках.

Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №СА401000/2022/000005/2 від 25.01.2022.

Також відповідачем прийнято картку відмови у прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2022/000091 від 25.01.2022, оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

З такими рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними, посилаючись на відсутність будь яких розбіжностей між заявленою митною вартістю та встановленою в результаті митного оформлення вартістю товарів. На думку позивача, митною службою порушено норми ст.57 МК України, а саме визначено вартість задекларованого товару за резервним методом, тоді як подані в цілях митного оформлення товару документи давали достатні підстави для застосування основного методу. Тому, за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 23.06.2022 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у судовому засіданні, яке призначено на 02.08.2022. Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.06.2022 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що за МД від 03.12.2021 № UA110020/2021/012641 до митного оформлення було заявлено товар: мітли та щітки з гілок чи інших рослинних матеріалів, зв`язаних у жмути, з рукоятками чи без рукояток. Для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок - фактура (інвойс) від 28.10.2021 за №06, зовнішньоекономічний договір від 18.03.2021 за №1803/21, специфікація за №6 від 28.10.2021, платіжне доручення в іноземній валюті від 05.11.2021 за №NJBKLLB505E0WRH, платіжне доручення в іноземній валюті від 18.01.2022 за №NJBKLM11O5Q2P0E, декларацію країни відправлення від 13.01.2022 за №30002/13.01.2022/0000398.

Зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено електронне повідомлення наступного змісту: За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи містять розбіжності, а саме: в одному з наданих платіжному дорученні в призначенні платежу вказано, що оплата була здійснена за інвойс №17 від 04.08.2021, проте, до митного оформлення подано інвойс №17 від 15.12.2021. На підставі вищевикладеного та на виконання вимог ч.3 ст.53 МКУ прошу Вас надати такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини..

Декларант листом від 24.01.2022 №б/н відмовився від надання додаткових документів.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст.59 та ст.60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є оформлена МД від 03.12.2021 №UА/ 10020/2021/ 012641. за якою було випущено у вільний обіг товар Мітли та щітки з гілок чи інших рослинних матеріалів, зв`язаних у жмути, з рукоятками чи без рукояток, а саме 2.41$ за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п.3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Ураховуючи вищевикладене, вважає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД.

Дослідивши наявні у справі докази, та аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 18.03.2021 року уклав контракт №1803/21 (далі - контракт) з фірмою ТОВ BEYMAN INTRADE (Узбекистан) (далі - продавець), згідно з яким продавець зобов`язується продати партіями, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний в специфікаціях та/або інвойсах.

Кількість, ціна на товар і асортимент встановлюються в специфікаціях та/або інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту (п. 2.1 контракту).

Ціна товару формується згідно умов поставки ІНКОТЕРМС 2010 і встановлюється в специфікаціях та/або інвойсах в доларах чи іншій валют згідно письмової домовленості сторін (п.2.2 контракту).

Загальна сума цього договору складається із сум поставок партій товару по всім специфікаціям до цього договору. Загальна сума договору становить 1000000 (один мільйон) доларів США (п.2.3 контракту).

Товар поставляється автомобільним, морським, залізничними чи авіатранспортом. Вид транспорту вказується в специфікації (п. 3.4 контракту).

Оплата за поставлений товар здійснюється наступним чином: 30% передплата (ТТ) протягом 3 банківських днів після підписання цього контракту продавцем та покупцем і залишок 70% балансу в момент відвантаження протягом 1 банківського дня після надання копій CMR та експортної декларації кожної партії вантажу продавцем за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (e-mail). Або на любих інших умовах за письмовою згодою сторін (п.5.1 контракту).

Платіж за товар буде здійснюватися шляхом прямого банківського переказу покупцем на розрахунковий рахунок продавця в доларах США або іншій валюті, узгодженій сторонами (п.5.2 контракту).

Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків між продавцем і покупцем - до моменту виконання сторонами своїх обов`язків (п.10.1 контракту).

Додатковою угодою № 2 від до контракту п. 10.1 контракту викладено в наступній

редакції: Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до

31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків між продавцем і покупцем - до моменту

виконання сторонами своїх обов`язків.

За МД від 03.12.2021 №UA110020/2021/012641 до митного оформлення було заявлено товар: мітли та щітки з гілок чи інших рослинних матеріалів, зв`язаних у жмути, з рукоятками чи без рукояток.

Для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок - фактура (інвойс) від 28.10.2021 за №06, зовнішньоекономічний договір від 18.03.2021 за №1803/21, специфікація за №6 від 28.10.2021, платіжне доручення в іноземній валюті від 05.11.2021 за №NJBKLLB505E0WRH, платіжне доручення в іноземній валюті від 18.01.2022 за №NJBKLM11O5Q2P0E, декларацію країни відправлення від 13.01.2022 за №30002/13.01.2022/0000398.

Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №СА401000/2022/000005/2 від 25.01.2022, де зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару, а саме: в одному з наданих платіжному дорученні в призначенні платежу вказано, що оплата була здійснена за інвойс №17 від 04.08.2021, проте, до митного оформлення подано інвойс №17 від 15.12.2021.

Також відповідачем прийнято картку відмови у прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №иА401020/2022/000091 від 25.01.2022, де зазначено, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Рішення про відмову прийнято відповідно до п.5,6 ст.54; ст. 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, у зв`язку з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару UА401000/2022/000005/2 від 25.01.2022. Здійснити митне оформлення товарів з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару 1/А401000/2022/000005/2 від 25.01.2022.

Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з метою їх скасування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

За змістом частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Розділ III Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої, другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5статті 58 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018- VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Окрім того, це узгоджується із зазначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі та заохочення доброчесності.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим, вимога щодо надання додаткових документів повинна стосуватися виключно тих документів, відсутність яких не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 809/1884/16, постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 року у справі № 21-498а15.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16 обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У даному випадку відповідач не володіє доказами, які могли б спростувати зміст наданих позивачем документів, у тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів інших країн офіційної інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом вказаного товару, та отримання або не отримання від позивача коштів за відчужений товар.

Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 зроблено правовий висновок про те, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Між тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховною Суду від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17 та від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач не зазначив, які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу, вказано неіснуючий документ як одну із причин відмови. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу що ці товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю.

Це дає підстав вважати таке рішення не є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2. 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про необґрунтованість зроблених митницею коригувань митної вартості.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, можна встановити, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Також відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані ним розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових. Однак, ним не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, враховуючи інформацію Вінницької митниці №7.12-1/15-02/8.19/1146 від 22.02.2022, надану на адвокатський запит №17/02/22/3 від 17.02.2022, у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

За твердженням відповідача, у поданій до митного оформлення разом із ЕМД специфікації №6 від 28.10.2021, в п.4 зазначено, що оплата здійснюється шляхом 30% передплати, а 70% після отримання документів, що свідчать про відвантаження товару, проте в п.5 цієї ж специфікації вказано, що оплата здійснюється на умовах зазначених в п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 18.03.2021 №1803/21, або передплати на протязі 5 днів, з моменту виставлення інвойсу. У п. 5.1 зовнішньоекономічного договору від 18.03.2021 №1803/21 зазначено, що оплата здійснюється на протязі 3 днів з дати підписання цього контракту, а 70% в момент відвантаження партії товару, на протязі одного банківського дня після надання копій CMR і експортної декларації. Таким чином, надані платіжні доручення, специфікація та контракт містять розбіжності в частині умов та порядку оплати за товар.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки, як вказано в п.5.1 контракту, оплата за поставлений товар здійснюється наступним чином: 30% передплата (ТТ) протягом 3 банківських днів після підписання цього контракту продавцем та покупцем і залишок 70% балансу в момент відвантаження протягом 1 банківського дня після надання копій CMR та експортної декларації кожної партії вантажу продавцем за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (е - mail). Або на будь яких інших умовах за письмовою згодою сторін (п. 5.1 контракту).

Крім п. 4, який зазначив відповідач, специфікація № 6 від 28.10.2021 містить п. 5.2, який встановлює, що покупець здійснює оплату в умовах, вказаних в пункту 5.1 контракту або передоплату за готову партію товару протягом п`яти календарних днів після виставлення інвойсу продавцем. Умови та порядок оплати можуть бути змінені шляхом визначення нових умов і порядку оплати в інвойсі продавця. Специфікація № 6 підписана сторонами, підписи скріплені печатками.

Таким чином, контракт передбачає варіанти проведення оплати, який обирається покупцем на власний розсуд без застережень.

Позивач дотримався умов договору та специфікації №6 від 28.10.2021, перерахувавши вартість товару на суму 21740,00 дол. США частинами: 6522,00 дол. США (що становить 30%) - 05.11.2021 за платіжним дорученням та 15218.00 дол. США (що становить 70%) - 18.01.2022 за платіжним дорученням. В обох платіжних доручення вказано, що здійснюється оплата за інвойсами №6 від 28.10.2021.

Таким чином, не відповідає дійсності твердження відповідача, що в одному з наданих платіжному дорученні в призначенні платежу вказано, що оплата була здійснена за інвойс №17 від 04.08.2021.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідач зробив посилання на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу.

Позивач звертає увагу, що посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В даному аспекті слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи викладене, є необґрунтованим висновок митниці про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Важливим є те що, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Поряд з цим, згідно п.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №810/5295/15 вказав, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, у відповідача не могло бути обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.

Відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.3.4 контракту товар поставляється автомобільним, морським, залізничними чи авіатранспортом. Вид транспорту вказується в специфікації.

У п.3 специфікації № 6 від 28.10.2021 вказано умови доставки: FCA м. Коканд (Incoterms-2010). Відповідач серед копій документів, надав копію довідки 20/01/2022 за підписом директора ФОП « ОСОБА_2 » про вартість транспортно-експедиційних послуг для надання в митні органи. Згідно довідки, сума транспортно-експедиційних витрат по перевезенню вантажу по маршруту м. Коканд, Узбекистан - м. Вінниця, Україна автомобілем DAF 40X584RA/401028BA від пункту завантаження м. Коканд, Узбекистан до пункту перетину кордону Суджа - Юнаковка складає 65000 грн. Від пункту перетину кордону Суджа - Юнаковка до пункту вивантаження м. Вінниця, Україна складає 16500 грн.

Таким чином, даний документ був у відповідача на час прийняття оскаржуваного рішення.

Після надання зазначених послуг по автоперевезенню між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було підписано акт надання послуг №335 від 25.01.2022 на суму 81500 грн, які були перераховані ФОП ОСОБА_2 платіжними дорученнями №188 від 26.01.2022 на суму 60000 грн та №224 від 31.01.2022 на суму 21500 грн. Копії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення (зареєстрований в міністерстві юстиції України 18.-6.2012 за №984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На дану норму відповідач навіть послався в обґрунтуванні в оскаржуваному рішенні.

Проте відповідач безпідставно застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це можливий перелік документів. А на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, позивач надав документ, який містить інформацію про вартість перевезення.

Крім того, в Картці відмови № UA401020/2022/000091 вказується серед переліку поданих документів договір (контракт) про перевезення №3267 від 17.05.2021, і на час прийняття оскаржуваного рішення, даний документ був наявний у відповідача, тому, твердження відповідача про те, що йому не надано документи на підтвердження витрат на доставку безпідставні.

Суд звертає увагу, що, не зважаючи на наявність в переліку документів в картці відмови №UA401020/2022/000091 договору (контракту) про перевезення №3267 від 17.05.2021, наданої ФОП ОСОБА_2 довідки, відповідач не згадав даних документів в мотивації в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000005/2 від 25.01.2022 невмотивоване, необґрунтоване, ґрунтується на припущеннях та не відповідає дійсним обставинам.

Крім того, вказане рішення обґрунтовується невиконанням декларантом вимог п.2 ст.52 МКУ щодо надання митному органу достовірних відомостей. Натомість, в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/000091 вже вказується, що декларантом заявлено неповні відомості при митну вартість товару.

Викладені вище обставини і підтверджуючі їх докази, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та усталена практика їх застосування доводять законність і обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

З огляду на викладене, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправним, і скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UА401000/2022/000005/2 від 25.01.2022 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2022/000091 від 25.01.2022.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано: ордер серії АВ №1031178 від 17.02.2022, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 000385, договір про надання професійної правничої допомоги від 15.02.2022, акти приймання-передачі послуг №1 від 14.06.2022, №2 від 01.07.2022 та рахунок на оплату №15/02/22/1 від 15.02.2022, в сумі 15878,40 гривень; рахунок на оплату №01/07/22/2 від 01.07.2022 в сумі 1984,80 грн.з оплати витрат на професійну правничу допомогу.

На переконання суду, зазначені норми ст.ст. 134, 139 були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас суд, при визначені суми витрат на правничу допомогу зважає наявність подібних спорів між сторонами, які є предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом до того ж самого відповідача, що безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та заяв по суті позову.

З огляду на викладене суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 17863,20 гривень є неспівмірним зі складністю справи, а показники часу на оформлення позову та заяв по суті справи, які зазначені адвокатом Піпко А.М., є завищеними.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 4000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 4962грн та витрати на професійну правничу допомогу 4000 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів за №UA401000/2022/000005/2 від 25.01.2022.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА401020/2022/000091 від 25.01.2022.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Вінницька митниця (Код ЄДРПОУ:ВП43997544, 21034, місто Вінниця, вул. Лебединського, будинок 17).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар:

Часті запитання

Який тип судового документу № 106033493 ?

Документ № 106033493 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 106033493 ?

Дата ухвалення - 08.08.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 106033493 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 106033493 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 106033493, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 106033493, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 08.08.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 106033493 відноситься до справи № 120/4586/22

Це рішення відноситься до справи № 120/4586/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 106033492
Наступний документ : 106033495