Ухвала суду № 106032059, 29.08.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14340/20

1-кп/760/1115/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макухи А.А.,

при секретарі Букаткіній О.С.,

за участю прокурора Жили Є.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисників Мазуренка І.О., Сафіної Ф.Ф., Степанюка А.С.,

та обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соломянського районного суду м. Києва знаходиться об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.187 КК України.

ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 29.08.2022.

ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 29.08.2022.

Судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки до спливу строку дії запобіжного заходу судове провадження завершити не представляється можливим.

Заслухавши прокурора та потерпілого, які просили продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачених, які просили змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою та захисників, які вказали на недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України при обранні та продовженні запобіжних заходів і на можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов`язаний до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як вбачається із обвинувального акта, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за які законом передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Також о обвинувального акту вбачається, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченим не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Летельє проти Франції від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

На даний час, ризики що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , можуть вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, оскільки останні, не працюють тобто відсутні джерела доходу, обвинувачуються у вчиненні злочинів проти власності з метою наживи, що свідчить про можливість вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення. Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином Республіки Молдова, тобто не має постійного місця проживання на території України.

Як вбачається існують ризики, та обставини у відповідності до ст. 178 КПК України, як тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинувачених у разі визнання їх винними, вік та стан його здоров`я, які не перешкоджають знаходження обвинувачених під вартою. З метою забезпечення судового розгляду кримінального провадження, виконання покладених на обвинувачених, процесуальних обов`язків та запобігання наявних ризиків, а саме запобігання вказаним спробам незаконно впливати на свідків, потерпілого, які ще не допитані під час судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, тому продовження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

продовжити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27.10.2022 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала про продовження строків тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: А.А. Макуха