Рішення № 106031965, 01.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/67883/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.

справа № 757/67883/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Офіс Генерального прокурора,

відповідач: Державна казначейська служба України,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

установив:

21.12.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 10 000,00 грн моральної шкоди. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2020 р. у справі № 757/30798/20-к задоволено його скаргу на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 20.05.2020 р., зобов`язано компетентну посадову особу на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_1 від 20.05.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення. Між тим після ухвалення судового рішення уповноваженою особою Офісу Генерального прокурора не здійснено дії, зазначені в ухвалі, чим йому заподіяно моральну шкоду.

Ухвалою суду від 30.12.2021 р. позову заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

19.05.2022 р. через канцелярію суду віз позивача надійшов супровідний лист.

Ухвалою судді від 20.05.2022 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Офісом Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем Державною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Надані суду докази свідчать про те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2020 р. у справі № 757/30798/20-к задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 20.05.2020 р.; листом начальника управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора Колодій Л. № 25/3-1343вих-21 від 12.08.2021 р. адвокату Яковенко С.І. у відповідь на адвокатський запит від 05.08.2021 р. № 442 щодо надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, зареєстрованому на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2020 р. у справі № 757/30798/20-к повідомлено, що за результатами моніторингу Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що кримінальне провадження № 42015000000001358 від 08.12.2020 р. розслідується першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, а процесуальне керівництво у ньому здійснюється Полтавською обласною прокуратурою; станом на 09.08.2021 р. працівники Офісу Генерального прокурора не є посадовими особами, уповноваженими на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, у зв`язку з чим не наділені технічними можливостями формування витягу з Реєстру у зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями частин першої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності прокурора є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної із вини Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 надано суду в якості письмових доказів копії: свого паспорту громадянина України, довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2020 р. у справі № 757/30798/20-к, листа начальника управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора Колодій Л. № 25/3-1343вих-21 від 12.08.2021 р. на адресу адвоката Яковенко С.І.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Крім того, зі змісту ухвали слідчого судді, що винесена у межах КПК України, не вбачається встановлення вчинення відповідачем у справі Офісом Генерального прокурора неправомірних дій (бездіяльності) відносно позивача.

Згідно частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Тобто процедура розгляду скарги та форма прийнятого слідчим суддю рішення не передбачає встановлення у ньому протиправності поведінки.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 10 000,00 грн моральної шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене позов слід залишити без задоволення.

Суд враховую висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статтей 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України) у подібних правовідносинах (стягнення моральної шкоди, завданої неналежним розглядом заяв про вчинення кримінального правопорушення), так, Верховний Суд у постанові від 03.07.2020 р. у справі № 686/27965/19 дійшов висновку про те, що «… ухвала слідчого судді …, якою зобов`язано … забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача… не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльність слідчого …, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, та настанням шкоди. Права позивача у зв`язку із невнесення слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань були відновлені ухвалою слідчого судді, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин справи».

Керуючись статтею 56 Конституції України, статтями 15, 16, 1167, 1174, 1176 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Державна установа «Полтавська установа виконання покарань № 23», РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ: 00034051).

Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРОПУ: 37567646).

Суддя Волкова С.Я.