Рішення № 10602290, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/29424.06.10 За позовом Орендне підприємство “Спеціалізоване ремонтне-налагоджувальне управління № 7”

До Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-

сервіс”

про стягнення 287092,20 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін, які приймали участь в судових засіданнях:

Від позивача Грет Я.П. –представник за довіреністю

Від відповідача Титаренко О.Є. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 124743,01 грн. заборгованості по договору № 38/5-пр від 01.01.2005р., 124743,70 грн. – упущеної вигоди, 29937,11 грн. - пені, 2668,38 грн. втрат від інфляції, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –2924,00 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн. на юридичну допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. було порушено провадження в справі № 47/294 та призначено її до розгляду на 23.06.2009р., в судовому засіданні 23.06.2009р. було оголошено перерву до 14.07.2009р.

Але судове засідання 14.07.2009 - не відбулось, у звязку з чим ухвалою від 09.09.2009 розгляд справи було призначено на 08.10.2009.

Відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі 47/294 до вирішення пов’язаної господарської справи № 36/186 за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту “Житло-сервіс” до Орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7”про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2008р. до Договору № 38/5 від 01.01.2005р. В обґрунтування заявленого клопотання про зупинення провадження у справі № 47/294 відповідач посилався на те, що позивач надав розрахунок позовних вимог за період дії договору № 38/5 від 01.01.2005 за тарифами визначеними в додатковій угоді від 01.10.2009 до Договору № 38/5 від 01.01.2005. Але на даний час дійсність додаткової угоди від 01.10.2009 до Договору № 38/5 від 01.01.2005 оспорюється КП з експлуатації і ремонту “Житло-сервіс” в судовому порядку і є предметом розгляду в справі № 36/186, яка порушена Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2009 провадження в справі № 47/294 зупинено до вирішення пов’язаної господарської справи № 36/186 за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту “Житло-сервіс” до Орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтне-налагоджувальне управління № 7” про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 до Договору № 38/5-пр від 01.01.2005 та набранням рішення по ній законної сили.

          Позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано заяву про поновлення провадження в справі № 47/294 посиланням на те, що обставини, які зумовили її зупинення усунуті, на підтвердження чого надано належним чином засвідчену копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 в справі № 36/186, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва № 36/186 та відмовлено Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту “Житло-сервіс” у позові про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2008.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 було поновлено провадження в справі № 47/294 та призначено її розгляд на 27.05.2010.

          В судовому засіданні 27.05.2010 судом оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 17.06.2010 для виготовлення повного тексту рішення, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

          Вимоги позивача в частині стягнення 124743,01 грн. заборгованості по договору № 38/5-пр від 01.01.2005 мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті виконаних позивачем робіт на зазначену суму. Також, за прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по своєчасній оплаті робіт по договору № 38/5-пр від 01.01.2005 позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі п. 5.2 зазначеного договору 29937,11 грн. пені, а на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 2668,38 грн. втрат від інфляції.

          Вимоги про стягнення 124743,70 грн. упущеної вигоди мотивовані тим, що позивач не отримав доходу від подальшої реалізації договору № 38/5-пр від 01.01.2005, а тому згідно вимог статті 22 Цивільного кодексу України відповідач має відшкодувати вартість робіт, які б позивач міг виконати у березні –квітні 2009 року.

          Відповідач у письмовому відзиві та додаткових письмових запереченнях проти заявлених вимог заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити. Заперечення в частині стягнення основного боргу мотивовані тим, що позивач надав розрахунок позовних вимог за період дії договору № 38/5-пр від 01.01.2005 за тарифами визначеними в додатковій угоді від 01.10.2009 до Договору № 38/5 від 01.01.2005, які на думку відповідача, є необґрунтованими, оскільки згідно постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2005 № 560 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових території і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» обслуговування систем ППА і ДВ входить до складу квартирної плати і в тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а тому оплачується мешканцями житлових будинків. До того ж, надані позивачем акти виконаних робіт до договору свідчать про неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань по договору № 38/5-пр від 01.01.2005

Також, оскільки позивач листом № 86/01 від 06.03.2009 повідомив відповідача про припинення обслуговування всіх систем ПП і ДВ по договору № 38/5-пр від 01.01.2005, відповідач для дотримання Правил пожежної безпеки України щодо обов’язкової роботи в цих будинках систем протипожежної автоматики - ППА та димовидалення –ДВ уклав договір з іншою особою для надання відповідних послуг, а тому позивачем збитки понесені з власної вини. До того ж, відповідач наголошував на тому, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав щодо понесення збитків.

Наведені вище підстави, на думку відповідача, є підставами для відмови у позові.

Розглянувши надані сторонами матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 між позивачем - Орендне підприємство “Спеціалізоване ремонтне-налагоджувальне управління № 7”, як виконавцем, та відповідачем –КП «Житло-Сервіс», як замовником, було укладено договір № 38/5-пр (далі –договір № 35/5-пр від 01.01.2005), який підписано повноважними представниками виконавця та замовника, посвідчений печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.

Умовами договору № 35/5-пр від 01.01.2005 сторони погодили, що виконавець (позивач) приймає на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення (ППА і ДВ) на об’єктах замовника, відповідно до узгоджених графіків (п. 1.1), чинність договору може бути припинена за згодою сторін або з ініціативи однієї з сторін, яка зобов’язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 2 місяці до припинення чинності договору (п. 2.3), оплата за проведені виконавцем роботи здійснюється замовником кожного місяця протягом 5 днів з дня підписання актів приймання виконаних робіт (п. 4.3), при несвоєчасній оплаті замовником виконаних робіт, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 5.2).

Відповідно до актів приймання виконаних робіт до договору № 35/5-пр від 01.01.2005, а саме: № 129 за січень 2009 року в сумі 6153,22 грн., № 129-А за січень 2009 року на суму 42220,12 грн., № 251 за січень 2009 року на суму 6171,96 грн., № 541 за січень 2009 року на суму 6655,86 грн., які підписані представниками і посвідчені печатками позивача та відповідача, позивачем у січні 2009 року проведено робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення на об’єктах відповідача, а відповідачем прийнято зазначені роботи без зауважень та заперечень загалом на суму 61201,16 грн.

Також, позивачем надано суду акти приймання виконаних робіт до договору № 35/5-пр від 01.01.2005 за лютий 2009 року, а саме: № 127 на суму 15680,02 грн., № 127-А на суму 35029,01 грн., № 541 на суму 6655,86 грн., № 251 на суму 6171,96 грн., які підписані в односторонньому порядку лише представником позивача та посвідчені печаткою позивача, в яких позивачем визначено вартість проведених ним робіт у лютому 2009 року на об’єктах замовника загалом в сумі 63536,85 грн. Представниками відповідача зазначені акти не підписані і печаткою відповідача не посвідчені.

27.02.2009 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 74/01, в якому позивач просив відповідача підписати акти виконаних робіт за лютий 2009 року, а саме № 127, № 127-а, № 251 та № 541.

06.03.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 86/1 від 06.03.2009, отримання якого відповідачем свідчить вхідний штамп відповідача, відповідно до якого позивач у зв’язку з неоплатою відповідачем актів виконаних робіт за січень місяць 2009 року і відмовою підписати акти виконаних робіт за лютий місяць 2009, порушивши тим самим дію договору № 35/5-пр від 01.01.2005, заявив про припинення згідно п. 5.2 вищевказаного договору технічного обслуговування систем ППа і ДВ, які знаходяться в житлових будинках КП ЕРЖФ «Житло-Сервіс»з 06.03.2009.

13.04.2009 позивачем було виставлено відповідачу письмову претензію № 111/01, в якій позивач просив відповідача оплатити виконані ним роботи за січень-лютий 2009 року, відшкодувати неотриману вигоду та сплатити пеню, передбачену п. 5.2 договору № 35/5-пр від 01.01.2005, а загалом 290000,00 грн.

У відповідь на претензію позивача № 111/01 від 13.04.2009, відповідач листом № 110/905-794 від 15.05.2009 повідомив позивача про те, що ним всупереч умов договору № 35/5-пр від 01.01.2005 не виконано свої зобов’язання щодо перевірки працездатності обладнання та гарантії здійснення системою ППА і ДВ передбачених функцій.

Відповідач листом № 110/905-495 від 05.03.2009 повідомив позивача про те, що подані позивачем тарифи на обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення до договору № 35/5-пр від 01.01.2005, які входять до складу тарифів та послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м.Києві не відповідають чинним тарифам у м.Києві, а тому відповідач направив для погодження і підписання два примірники додаткової угоди про розірвання договору № 35/5-пр від 01.01.2005.

Відповідачем для долучення до матеріалів справи додано:

- належним чином засвідчену копію додаткової угоди про розірвання договору № 35/5-пр від 01.01.2005, яка підписана в односторонньому порядку відповідачем., а позивачем не підписана і печаткою –не посвідчена, а тому в силу вимог ст.. 652 ч. 1 Цивільного кодексу України не є укладеною.

- належним чином засвідчені акти з приводу перевірки систем протипожежної автоматики та димовидалення на об’єктах відповідача, якими посвідчено несправність відповідних систем.

Також, позивачем для долучення до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 в справі № 36/186, якою Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОП «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2008 до договору № 35/5-пр від 01.01.2005 щодо встановлення нових тарифів на надання послуг з обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, яка такої, що укладена внаслідок омани.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вимогами статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частин 1, 3 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб’єкта господарювання.

Ціна –це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об'єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.

П. 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що згідно умов договору № 35/5-пр від 01.01.2005 позивачем у січні 2009 року проведено роботи з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення на об’єктах відповідача, а відповідачем прийнято зазначені роботи без зауважень та заперечень загалом на суму 61201,16 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами та посвідченими їхніми печатками актами приймання виконаних робіт. А враховуючи те, що в актах приймання виконаних робіт за січень 2009 року не зазначено конкретної дати січня місяця їх підписання сторонами, суд вважає датою їх підписання останній день січня 2009 року, тобто 31.01.2009, і відповідно, виконані за ними позивачем роботи відповідач повинен був оплатити у строк, передбачений п. 4.3 договору № 35/5-пр від 01.01.2005, тобто протягом 5 днів з дня підписання актів приймання виконаних робіт за січень 2009 року, - до 05.02.2009, чого відповідачем здійснено не було і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Посилання відповідача у письмовому відзиві на те, що обслуговування систем ППА і ДВ входить до складу квартирної плати і в тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а тому оплачується мешканцями житлових будинків згідно постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2005 № 560 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових території і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», а тому він не зобов’язаний їх оплачувати –судом відхиляється як необгрунтоване, оскільки тарифи на обслуговування систем ППА і ДВ дійсно входять в склад тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві, їх оплачують мешканці будинків обслуговуючій організації, якою у даному випадку є відповідач, який в свою чергу, на виконання функцій обслуговуючої організації уповноважений укладати договори на обслуговування зазначених систем з профільними організаціями, і якою в даному випадку є позивач, якому відповідач зобов’язаний на підстав договору № 35/5-пр від 01.01.2005 оплатити вартість наданих послуг.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних позивачем, прийнятих, але не оплачених відповідачем робіт по актам приймання виконаних робіт за січень 2009 року на суму 61201,16 грн. є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 35/5-пр від 01.01.2005 по актам приймання виконаних робіт за лютий 2009 року, а саме: № 127 на суму 15680,02 грн., № 127-А на суму 35029,01 грн., № 541 на суму 6655,86 грн., № 251 на суму 6171,96 грн., судом встановлено, що зазначені акти підписані в односторонньому порядку лише представником позивача та посвідчені печаткою позивача, в яких позивачем визначено вартість проведених ним робіт у лютому 2009 року на об’єктах замовника загалом в сумі 63536,85 грн., представниками відповідача зазначені акти не підписані і печаткою відповідача не посвідчені, тобто відповідачем зазначені в актах роботи –не прийняті, і відповідач заперечував як надання таких послуг позивачем, так і їх прийняття відповідачем, а позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначені послуги ним надавались відповідачу належним чином та у обумовленому договором № 35/5-пр від 01.01.2005 обсязі.

Також, суд враховує і те, що позивачем станом на момент вирішення спору не надано належних та допустимих доказів того, що ним разом з листом № 74/01 від 27.02.2009 було надіслано відповідачу для підписання акти виконаних робіт за лютий 2009 року, а саме № 127, № 127-а, № 251 та № 541, як не надано доказів їх отримання відповідачем, оскільки наявна на зазначеному листі відмітка «від руки»КП «Житло-Сервіс»9/411 від 27.02.2009 не приймається судом як належний доказ отримання відповідачем актів виконаних робіт за лютий 2009 року, а саме № 127, № 127-а, № 251 та № 541.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою оплати виконаних робіт є саме прийняття виконаних послуг відповідачем шляхом підписання актів виконаних робіт, а оскільки відповідачем акти приймання виконаних робіт за лютий 2009 року, а саме: № 127 на суму 15680,02 грн., № 127-А на суму 35029,01 грн., № 541 на суму 6655,86 грн., № 251 на суму 6171,96 грн.–не підписані, належних та допустимих доказів їх надсилання позивачем відповідачу –суду станом на момент вирішення спору –не надано, а тому і підстави для оплати заборгованості по вищенаведеним актам на суму 63536,85 грн. у відповідача –відсутні.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 63536,85 грн. заборгованості по договору № 35/5-пр від 01.01.2005 по актам приймання виконаних робіт за лютий 2009 року, а саме: № 127 на суму 15680,02 грн., № 127-А на суму 35029,01 грн., № 541 на суму 6655,86 грн., № 251 на суму 6171,96 грн. –задоволенню не підлягають.

Позивачем за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг по договору № 35/5-пр від 01.01.2005 заявлено вимоги про стягнення 29937,11 грн. пені, 2668,38 грн. втрат від інфляції за період прострочення з січня по квітень 2009 року.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи те, що в актах приймання виконаних робіт за січень 2009 року не зазначено конкретної дати січня місяця їх підписання сторонами, суд вважає датою їх підписання останній день січня 2009 року, тобто 31.01.2009, і відповідно, виконані за ними позивачем роботи відповідач повинен був оплатити у строк, передбачений п. 4.3 договору № 35/5-пр від 01.01.2005, тобто протягом 5 днів з дня підписання актів приймання виконаних робіт за січень 2009 року, - до 05.02.2009, чого відповідачем здійснено не було і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було, таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання свого зобов’язання по оплаті актів приймання виконаних робіт за січень 2009 року в сумі 61201,16 грн., період прострочення складає з 06.02.2009 по квітень 2009 року включно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на нижченаведені розрахунки.

За розрахунками суду, розмір пені складає 3380,32 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

61201.1606.02.2009 - 15.02.20091012.0000 %0.066 %402.42

61201.1616.02.2009 - 30.04.20097412.0000 %0.066 %2977.90

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат складає 2325,64 грн., а саме::

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

06.02.2009 - 30.04.200961201.161.0382325,6463526.80

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 124743,70 грн. упущеної вигоди, посилаючись на те, що зазначена сума доходу, яку позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Розглянувши заявлену вимогу, судом встановлено, що відповідно до вимог ст.ст. 22, 906 Цивільного кодексу України, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди є встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б безспірно підтверджували б їх розмір, яких позивачем станом на момент вирішення спору надано не було, а доданий позивачем до позову розрахунок збитків не містить посилань на обставини, відповідні підтверджуючі документи щодо отриманої виручки, доходів магазину та складу.

Суд зазначає, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише умовним припущенням позивача про можливість отримання ним прибутку. Матеріали справи №47/294 не містять доказів про беззастережність вимог позивача до відповідача про відшкодування упущеної вигоди саме в сумі 124743,70 грн. або доказів визнання відповідачем свого обов’язку щодо відшкодування позивачу упущеної вигоди.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 124743,70 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають у зв’язку з недоведеністю їх розміру та причинно -наслідкового зв”язку між діями відповідача в рамках договору № 35/5-пр від 01.01.2005 та заподіянням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 124743,70 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості по договору № 35/5-пр від 01.01.2005 по актам приймання виконаних робіт за січень 2009 року на суму 61201,16 грн., пені – 3380,32 грн., інфляційних втрат –2325,64 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також позивачем було заявлено вимогу до відповідача про стягнення 5000,00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги, які були понесені позивачем.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на юридичну допомогу - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обов’язковими для особи, а тому законних підстав для їх відшкодування не має.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Також, позивачу у відповідності до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» підлягає поверненню з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 44 від 29.04.2009 державне мито в сумі 103,48 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло- сервіс” (код ЄДРПОУ 31025659, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 3), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»(код ЄДРПОУ 33306062, місцезнаходження: 03179 м.Київ, просп. Палладіна, б. 9) суму основного боргу в розмірі 61201 (шістдесят одна тисяча двісті одна) грн. 16 коп., пені –3380 (три тисячі триста вісімдесят) грн. 32 коп., інфляційних втрат –2325 (дві тисячі триста двадцять п’ять) грн. 32 грн., а також 669 (шістсот шістдесят дев’ять) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 97 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. У відповідності до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»повернути Орендному підприємству «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»(код ЄДРПОУ 33306062, місцезнаходження: 03179 м.Київ, просп. Палладіна, б. 9) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 44 від 29.04.2009 державне мито в сумі 103 (сто три) грн. 48 коп.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       С.Р. Станік

Дата підписання рішення –27.07.2010