Рішення № 10602206, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/23110.06.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Юнікомерс"

до           Централізованої бухгалтерії дитячо-юнацьких спортивних шкіл

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Дитячо-юнацька спортивна школа з

маутенбайку «Голосієво»

про                     стягнення 104 184,98 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник – Тищенко А.В. (дов. № 010-10 від 12.04.2010р.)

Від відповідача представник – Гіль В.А. (дов. б/н від 16.10.2009р.)

Від третьої особи представник –Ткаченко І.І. (дов. б/н від 09.06.2010р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 83124,48 грн. заборгованості за договором поставки № ВЮоА-0001/112 від 21.04.2008р. та 4201,48 грн. трьох відсотків річних, 11598,84 грн. збитків від інфляції, 5260,18 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. порушено провадження у справі №8/231, розгляд справи призначений на 10.06.2010р., залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Дитячо-юнацьку спортивну школу з маутенбайку «Голосієво».

У судове засідання, призначене на 10.06.2010р. з‘явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу, в частині нарахування штрафних санкцій, трьох відсотків річних та збитків від інфляції заперечив та наголосив, що при умові надходження коштів, з міського бюджету, заборгованість в розмірі 83124,48 грн. буде погашена.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін та третю особу ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

21.04.2008р. між ТОВ «ВіДі Юнікомерс»- «постачальник», Централізованою бухгалтерією дитячо-юнацьких спортивних шкіл –«покупець»та Дитячо-юнацькою спортивною школою з маутенбайку «Голосієво»- «отримувач»був укладений договір поставки № ВЮоА-0001/112 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «постачальник»зобов’язався передати (поставити) у власність «покупця»мікроавтобуси (надалі - товар), марка, модель, кількість, назва та ціна, якого вказується в п.2.1 цього договору та в строки, що вказані в п.4 цього договору, а «покупець»зобов’язався прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов цього договору.

Отримувачем товару, що має бути поставлений відповідно до умов цього договору, є Дитячо-юнацька спортивна школа з маутенбайку «Голосієво»(надалі – отримувач), на якого покладаються обов’язки виконати зобов’язання згідно цього договору щодо прийняття товару (п.1.3 договору).

Згідно з п.2.1 договору, сума за даним договором склала 460000,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2008р.

У відповідності до положень п. 4.1, п.4.2, п.4.3 договору, товар передається «постачальником»«покупцю»або «отримувачу»їх уповноваженим особам за адресою: м.Київ, пр.-т. Академіка Глушкова, 31-А, блок Б; передача товару повинна бути проведена протягом 161 календарних днів від дати підписання договору, здійснюється згідно акту прийому-передачі та видаткової накладної; датою передачі товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Позивач поставив Дитячо-юнацькій спортивній школі з маутенбайку «Голосієво»товар на суму 460000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВЮоАРА-000052 від 25.06.2008р. (копія видаткової накладної знаходиться в матеріалах справи).

Товар, згідно вищевказаної накладної, був отриманий Дитячо-юнацькою спортивною школою з маутенбайку «Голосієво»на підставі довіреності серія ЯНТ № 321658 від 23.06.2008р. (копія довіреності міститься в матеріалах справи).

Між ТОВ "ВіДі Юнікомерс" та Дитячо-юнацькою спортивною школою з маутенбайку «Голосієво»був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі товару від 25.06.2008р. до договору поставки № ВЮоА-0001/112 від 21.04.2008р., який свідчить про поставку позивачем товару та прийняття його третьою особою без претензій та зауважень, що є підставою для проведення відповідачем розрахунків.

Умовами договору сторони погодили, що «покупець»здійснює оплату у розмірі 100% вартості товару протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі-товару; моментом підписання акту приймання-передачі товару є дата його підписання (п.3.1 договору).

Таким чином, відповідач зобов’язаний був у повному обсязі розрахуватися з позивачем за поставлений товар у строк до 06.07.2008р.

У погоджений сторонами строк, відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався.

Сторонами за договором була укладена додаткова угода № 2 від 30.12.2008р., якою сторони домовились, що борг за договором, який на дату підписання цієї додаткової угоди становить 83124,48 грн., «покупець»зобов’язується перерахувати на користь «постачальника»у 2009р., після затвердження кошторисного призначення в порядку ст. 530 ЦК України.

При цьому, у п.2 додаткової угоди № 2 від 30.12.2008р., сторони домовились про продовження терміну дії договору до 31.12.2009р.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем власних зобов’язань за договором поставки № ВЮоА-0001/112 від 21.04.2008р. триває вже близько двох років. Крім того, строк дії договору закінчився 31.12.2009р. (п.2 додаткової угоди № 2 від 30.12.2008р.).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлений позивачем товар у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, визнається відповідачем та становить 83124,48 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, визнав суму заборгованості, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 83124,48 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № ВЮоА-0001/112 від 21.04.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 4201,48 грн. трьох відсотків річних, 11598,84 грн. збитків від інфляції, 5260,18 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за поставлений позивачем товар виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору поставки №ВЮоА-0001/112 від 21.04.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість поставленого позивачем товару, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем за період з 06.07.2008р. по 15.09.2008р. на суму заборгованості в розмірі 460000,00 грн. та за період з 16.09.2008р. по 29.12.2008р. і з 01.01.2010р. по 22.04.2010р. на суму заборгованості в розмірі 83124,48 грн., збитків від інфляції в розмірі 11598,84 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4201,48 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 4201,48 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі, вимога ж позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково у розмірі 8146,20 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно з п.5.4 договору, за порушення «покупцем»строків оплати товару, визначених в п.3.1 договору, він зобов’язаний сплатити «постачальнику»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5260,18 грн. за період з 01.01.2010р. по 23.04.2010р. При цьому позивач не врахував положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За таких обставин, враховуючи те, що зобов’язання мало бути виконано у строк до 06.07.2008р., а позивачем нарахування пені проведено з 01.01.2010р., тобто після закінчення шестимісячного строку від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 83124,48 грн. основного боргу, 4201,48 грн. трьох відсотків річних, 8146,20 грн. збитків від інфляції, відповідач визнав існуючу суму заборгованості в розмірі 83124,48 грн., та з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 95472,16 грн. В іншій позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позову пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -                                         

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Централізованої бухгалтерії дитячо-юнацьких спортивних шкіл(м.Київ, вул. Тичини, 18; код 26476487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Юнікомерс" (01601, м.Київ, вул. Червоноармійська, 21; код 31778059) 83124 (вісімдесят три тисячі сто двадцять чотири) грн. 48 коп. основного боргу, 4201 (чотири тисячі двісті одну) грн. 48 коп. трьох відсотків річних, 8146 (вісім тисяч сто сорок шість) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 954 (дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 72 коп. державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 26.07.2010р.