Рішення № 10601873, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/26217.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Древопласт ЛТД"

про стягнення збитків 14 440,75 грн.

                                                  Суддя Якименко М.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Романчук Д.М.- довіреність б/н від 22.03.2010;

від відповідача: Ємельянов В.Б.- генеральний директор ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фамер" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Древопласт ЛТД" про стягнення 14 440,75 грн. збитків завданих продажем неякісного товару (поліетиленових пакетів), крім того 145, 00 грн. - державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.06.2010.

17.06.2010 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 19084, 82 грн. збитків, 190, 75 грн. - державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.06.2010 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2010 подав письмові заперечення на відзив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.06.2010 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

04 лютого 2009р. відповідач передав позивачу товар (пакети з поліетилену високої щільності НD з шалькою 100/750*1070 мм 20мкм) в кількості 5000 (п'ять тисяч) одиниць на суму 4 600,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №46 від 04 лютого 2009р. та не заперечується сторонами.

Під час передачі товару відповідачем були надані позивачу документи, що підтверджують якість товару: Сертифікат якості на сировину, Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на поліетилен, Гігієнічний висновок на вітчизняну продукцію, ТУ У 30370800.001-2000 "Пакети з полімерних плівок для упаковки товарів" (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи, а оригінали досліджено в судовому засіданні).

Згідно виставленого рахунку-фактури від 27 січня 2009р. № 53 позивач оплатив вартість прийнятого ним товару.

Позовні вимоги мотивовані тим, що поставлений відповідачем товар не відповідав встановленим законодавством вимогам до якості стосовного даного виду товару, у зв’язку з чим позивачу завдано збитки у розмірі 19084, 82 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Письмовий договір на виготовлення товару між позивачем та відповідачем не укладався, у зв’язку з чим суду не надано доказів того, для якого саме призначення позивач замовив у відповідача товар.

Відповідно до вимог частини 2 статті 673 ЦК України у разі відсутності у договорі купівлі-продажу умов відносно якості товару продавець зобов'язаний надати покупцю товар, який відповідний до цілей, з якими товар такого роду звичайно використовується.

Згідно ч.1 ст.674 ЦК України підтвердження відповідності товару вимогам законодавства, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що поставлений позивачем товар призначений для пакування сухих харчових продуктів та нехарчових товарів, що відповідає умовам ТУ У 30370800.001-2000.

З наданого суду позивачем Протоколу досліджень зразків пакетів від 25.03.2009р. за № 164.322/03.7.4 видно, що метою дослідження було: придатність пакетів для пакування сирого мороженого м'яса.

Згідно висновку експертизи, товар для пакування сирого мороженого м'яса не придатний.

Однак, ТУ У 30370800.001-2000 не передбачає використання товару для пакування сирих харчових продуктів, в тому числі - сирого мороженого м'яса.

Таким чином, позивач замовив товар, який не міг бути використаний для кінцевої мети його замовлення.

Доказів того, що відповідачу було відомо про використання позивачем товару для пакування продукції, яка у відповідності до ТУ У 30370800.001-2000 не підлягає використанню в якості упаковки сирого харчового продукту, суду не надано.

Крім того, претензія позивача щодо якості товару заявлена з порушенням порядку та строків, встановлених чинним законодавством.

У відповідності до ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Уразі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Статтею 687 ЦК України встановлено, якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Оскільки, що між позивачем та відповідачем не укладався договір у письмовій формі, загальні умови приймання продукції по якості регламентовані в тому числі «Инструкцией о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженого постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7 із змінами від 29 грудня 1973р №81 і від 14 листопада 1974р. № 987(далі Інструкція № П-7), діюча у частині, що не суперечить діючому законодавству.

Однак, суду не надано доказів дотримання позивачем вимог ст. 687, 688 Цивільного Кодексу України та п.п.6.9.10.16.17.40 Інструкція № П-7 по порядку приймання товару по якості.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведена та обставина, що у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань, позивачеві завдані збитки у розмірі 19084, 82 грн., а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко