Рішення № 10601841, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/42003.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Середньої загальноосвітньої школи № 308 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва «Авто-Київ»про стягнення 263243,82 грн. за участю представників позивача –Півень Д.О., довіреність № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 р., відповідача –Мальцева О.В., директор, ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 221970,56 грн. боргу, 36789,16 грн. інфляційної складової боргу, 4484,10 грн. 3% річних, а загалом 263243,82 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640115 від 01.05.2003 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.07.2009 року.

У судовому засіданні 18.09.2009 року представник позивача заявив клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.11.2009 року провадження у справі зупинено.

Через канцелярію суду 16.03.2010 року представник позивача надав клопотання про поновлення провадження у справі, де зазначив про сплату основного боргу у сумі 221970,56 грн. та просив стягнути з відповідача 36789,16 грн. інфляційної складової боргу та 4484,10 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2010 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 07.04.2010р.

У судовому засіданні 28.04.2010 року оголошувалася перерва на 03.06.2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Середньою загальноосвітньою школою № 308 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва (абонент) 01.05.2003 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640115, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількостях та в обсягах згідно з додатком №1 до договору, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію – - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року з в кількості та обсягах згідно із додатком №1 до договору, вартість якої відповідно до п. 2.3.1 договору абонент зобов’язується своєчасно сплачувати.

Відповідно до п.2 додатка №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п.2 додатку № 4 до договору документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії. Так, згідно з наявним у справі розрахунком, позивачем протягом вересня 2007 –травня 2009 років було поставлено відповідачу 5380,315 Гкал теплової енергії.

Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розрахунком протягом указаного періоду він поставив відповідачу теплової енергії за договором вартістю 1173471,19 грн.

Суд критично оцінює указані докази, оскільки розрахунок вартості поставленої за договором теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом позовного періоду.

З пояснень позивача, матеріалів справи, вбачається, що вартість поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, за грудень 2008 - січень 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин,суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - січня 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Таким чином, вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на виробництво теплової енергії, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р., становить 1108 043,61 грн. (5380,315 Гкал х 171,62 грн. х 20%ПДВ).

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2007р. по 01.05.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2009 р. складала 156542,98 грн.

Поясненнями позивача, частково відповідача, розрахунком суду, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 1108043,61 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у сумі 156542,98 грн. після часткової оплати відповідачем спожитої теплової енергії на суму 951500,63 грн.

Однак, відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 97581,65 грн. до порушення провадження у справі та частину основного боргу у розмірі 58961,33 грн. - після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію після порушення провадження у справі в сумі 58961,33 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору, державне мито в цій частині позову покладається на відповідача.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 97581,65 грн. слід відмовити у зв’язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, вимоги позивача про стягнення інфляційних сум та 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 1191,07 грн. 3% річних та 9771,94 грн. інфляційних сум, які нараховані судом відповідно до вимог закону.

Державне мито у сумі 699,24 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 74,34 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи № 308 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва (02097, м. Київ, вул. Градинська, 6Б, код 22868696) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 9 771(дев’ять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 94 коп. інфляційної складової боргу, 1 191 (одну тисячу сто дев’яносто одну) грн. 07 коп. 3% річних, 699 (шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 24 коп. державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 58961,33 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна