Вирок № 10601521, 16.06.2010, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 1-63/10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі:

судді одноособово Феха Т.С.,

за участю секретарів Гордійчук Т.О., Богданець Н.А.,

за участю прокурора Волевач С.К.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Рокитне, Рокитнівського району Рівненської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого слюсарем ВАТ «Рокитнівський скляний завод» потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2009 року, близько 00 години 30 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, поблизу магазину «Надія», що знаходиться по вулиці Шевченка, 8 А в смт. Рокитне, Рівненської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс три удари кулаком руки в обличчя ОСОБА_2 в наслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу привушної ділянки зліва та перелому суглобового паростку нижньої щелепи зліва, які для свого загоєння потребують тривалого лікування (більше 21 доби) і за критерієм тяжкості тілесних ушкоджень належать до середніх.

Під час судового розгляду справи підсудний ОСОБА_4 свою винність у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, цивільний позов прокурора про стягнення витрат Рівненської центральної міської лікарні за перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні визнав частково та дав показання про те, що 09 листопада 2009 року близько 00 годин 30 хвилин він повертався додому із бару «Журавлик». Біля магазину «Надія» побачив групу людей, які тягали один одного за верхній одяг. Йому здалося, що в тій тяганині приймає участь його брат ОСОБА_5. Він відтягнув, як йому здалося свого брата за одяг в сторону, після чого взяв невідомого йому хлопця за одяг відтягнув в сторону та запитав чому відбувається тяганина. Тим хлопцем був ОСОБА_2, але на той час він із ним не був знайомий. Під час розмови він наніс ОСОБА_2 кулаком лівої руки три удари в праву частину обличчя. Правою рукою тримав потерпілого ОСОБА_2 за одяг. Потім ОСОБА_2 вдарив ще раз головою, куди саме наніс удар не памятає, бо був у нетверезому стані. Після чого їх розборонила його знайома дівчина на імя ОСОБА_3, яка сказала, що це її брат та щоб він не бив ОСОБА_2 Пізніше зрозумів, що його брата ОСОБА_5 на місці бійки не було та він не приймав участь у тій тяганині. Удари наносив ОСОБА_2, бо хотів захистити свого брата.

У вчиненому щиро кається.

Крім визнання вини підсудним його винність у вчиненні інкримінованого злочину доведена іншими обєктивними доказами по справі дослідженими та перевіреними судом.

Потерпілий ОСОБА_2 дав показання про те, що 09 листопада 2009 року близько 00 годин 30 хвилин він разом із своїм знайомим ОСОБА_6 знаходився біля магазину «Надія» по вулиці Шевченка в смт. Рокитне. Вони стояли на тротуарі, де розміщена літня палатка для відпочиваючих. В той час біля них проходив незнайомий хлопець, який своїм плечем штовхнув його. Він запитав незнайомого хлопця, чи йому мало місця. У відповідь незнайомий хлопець його запитав чи хоче він мати проблеми. Після чого той же хлопець підійшов до нього та наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя. Він у відповідь також вдарив кулаком в обличчя незнайомого хлопця, який почав втікати. Коли він наздогнав незнайомого хлопця, то ще раз наніс йому удар кулаком. Після чого декілька чоловік до нього підійшло та почали наносити удари в різні частини тіла. Від ударів він зігнувся. Під час тієї бійки в обличчя йому ударів ніхто не наносив. Їх розборонили невідомі хлопці. Після бійки він підійшов до огорожі бару «Хуторок», зі сторони магазину «Надія» та сів на ній. В той час до нього підійшла його двоюрідна сестра ОСОБА_3 та вони розмовляли між собою. Через декілька хвилин до нього підійшов невідомий хлопець, яким як з'ясувалося пізніше був ОСОБА_4, який не сказавши ні слова наніс йому три удари кулаком правої руки в ліву частину обличчя. Після таких ударів відчув різкий біль та потріскування в ділянці лівої частини щелепи. Потім ОСОБА_4 взяв руками його за верхній одяг, потягнув на себе та вдарив головою в обличчя. Їх розборонила його двоюрідна сестра ОСОБА_3. Після того ОСОБА_4 пішов в невідомому напрямку, а він через декілька хвилин пішов додому. На наступний день він звернувся в Рокитнівську центральну районну поліклініку, де йому було видане направлення в Рівненську міську лікарню. У нього було діагностовано перелом щелепи. Лікування тривало 21 день.

Свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що 09 листопада 2009 року її син ОСОБА_2 повідомив про те, що його побили та при зверненні в лікарню було діагностовано перлом щелепи в звязку з чим потрібно їхати на лікування в м. Рівне. Її син ОСОБА_2 перебував на лікуванні 21 день. Підсудним витрати на лікування не були відшкодовані.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_7, доповнивши про те, що підсудний ОСОБА_4 двічі приходив до нього додому та говорив про те, що бажає відшкодувати витрати його сина ОСОБА_2 на лікування, однак він відмовився.

Свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що 09 листопада 2009 року після 00 годин він разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проходили по вулиці Шевченка в смт. Рокитне, біля магазину «Надія» та бару «Хуторок». Коли йшли, то ОСОБА_11 зачепив плечем незнайомого хлопця, яким пізніше виявився ОСОБА_2 В звязку з цим між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 виник конфлікт, вони почали шарпати один одного за одяг. Побачивши це він та ОСОБА_12 підбігли до них та їх розборонили. Після чого він, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пішли в напрямку вулиці Незалежності.

Свідок ОСОБА_11 своїми показаннями підтвердив показання свідка ОСОБА_9 та додатково дав показання про те, що під час тяганини, яка відбулася 9 листопада 2009 року близько 01-ї години між ним та потерпілим ОСОБА_2 він долонею наніс один удар в обличчя ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_13 дав показання аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_2 щодо місця, часу та обставин події.

Свідок ОСОБА_14 дав показання про те, що в той вечір він йшов в бар «Хуторок» та побачив, що його знайомі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у провулку між магазином «Надія» та баром «Хуторок» в смт. Рокитне шарпали один одного за одяг. Він підійшов та їх розборонив. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також розбороняли інші хлопці, які там були. ОСОБА_4 він відвів в сторону після чого пішов в бар «Хуторок».

Крім того, винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 16 листопада 2009 року із фототаблицею до нього (а.с. 7-9) згідно якого обєктом огляду є територія біля магазину «Надія» по вулиці Шевченка в смт. Рокитне.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 11 лютого 2010 року (а.с. 26-40) згідно якого потерпілий ОСОБА_2 відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень.

Висновком експерта № 66 від 15 лютого 2010 року (а.с. 44-46) згідно якого у ОСОБА_2 при його стаціонарному лікуванні з 10 листопада по 01 грудня 2009 року діагностовано перелом суглобового паростку нижньої щелепи зліва. Вид ушкоджень та їх морфологічні властивості свідчать про утворення від не менше однієї травмуючої дії тупих предметів незадовго до звернення за медичною допомогою. Отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження для свого загоєння потребують тривалого (більше 21 доби) часу і за критерієм тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до середніх. Виявлені тілесні ушкодження не характерні для таких, що виникають при падінні на площині з висоти власного росту, а виникають при побитті.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13 лютого 2010 року (а.с. 76-79) згідно якого ОСОБА_4 відтворив обставини та механізм нанесення 9 листопада 2009 року ударів ОСОБА_2

Фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

З цих підстав суд погоджується з кваліфікацією органами досудового слідства дій підсудного за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує характер, тяжкість (згідно ст. 12 КК України) та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину; обставини, що помякшують покарання це щире каяття, сприяння розкриттю та розслідуванню злочину; обставини, які обтяжують покарання вчинення злочину у стані алкогольного спяніння; дані про особу винного, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується з позитивної сторони (а.с. 83, 85), раніше не судимий (а.с. 88), є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 89), поведінку потерпілого перед вчиненням злочину, думку потерпілого щодо міри покарання, а тому приходить до висновку про призначення підсудному покарання достатнього для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією частини 1 статті 122 КК України, із звільненням його від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, що буде відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі підсудного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу вимог ст. 93-1 КПК України та ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину…

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 позов прокурора про стягнення витрат Рівненської центральної міської лікарні за перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні визнав частково.

Під час розгляду кримінальної справи судом встановлено, що дії підсудного ОСОБА_4 щодо нанесення ударів потерпілому ОСОБА_2 перебувають у причинному звязку із наслідками, що наступили та необхідністю лікування потерпілого.

За таких обставин витрати Рівненської центральної міської лікарні в розмірі 2166,15 гривень (а.с. 111) на лікування потерпілого ОСОБА_2 підлягають стягненню із ОСОБА_4, оскільки вина останнього у вчинені злочину доведена.

Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року ОСОБА_4 підлягає звільненню від сплати судового збору, як громадянин, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 89).

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст. 75, ч. 1 ст. 122 КК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній підписку про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_4 до державного бюджету рахунок 35428004001066 в УДК у Рівненській області, ЄДРПОУ 02000085, МФО 833017 витрати Рівненської центральної міської лікарні за перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в розмірі 2166 (Дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 15 копійок.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

На вирок може бути подано апеляцію через Рокитнівський районний суд Рівненської області до апеляційного суду Рівненської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляцію подається із дотриманням вимог ст. 350 КПК України щодо її змісту.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області Т.С. Феха.