Рішення № 10601348, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/25222.07.10

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

до Дочірнє підприємство спеціалізоване управління - 2 ВАТ "Будмеханізація"

про стягнення 21028,99 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

від позивача Нетеса М.І. - директор, Тарасенко І.В.дов.115 від05.07.10

від відповідача: не з’явились був Рачинський В.А. (дов. № 1 від 03.01.2007 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління № 2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»про стягнення заборгованості за невиконання грошових зобов’язань за договором про надання послуг автомобільним транспортом № 01.02./08 від 01.02.2008р. в розмірі 21028,99 грн., в тому числі 18400,00 грн. основного боргу та 2628,99 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010р. порушено провадження у справі № 13/252, зобов'язано сторін вчинити певні дії, а також витребувано документи та докази, розгляд справи призначено на 22.06.2010р.

В судове засідання 22.06.2010р., з’явились представники сторін та надали пояснення по справі. Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, з тих підстав, що спір про той же предмет, між тими ж сторонами і з тих же підстав вирішувався судами і у позові відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 22.07.2010р.

В судове засідання 22.06.2010р. з’явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.10 проти позову заперечив зазначивши що спір між сторонами вирішений і вказав, що рішенням у справі №18/104 відмовлено в позові ТОВ "Хлібороб" до ДП "СУ-2" ВАТ "Будмеханізація" про стягнення 20400,00 грн.

Розгляд справи відкладався 22.06.10. та 07.07.10 для витребування документів та матеріалів справи №18/104.

З матеріалів вказаної справи вбачається, що судовими рішеннями у справі №18/104 відмовлено в позові ТОВ "Хлібороб" до ДП "СУ-2" ВАТ "Будмеханізація" про стягнення 20400,00 грн.

Як вбачається із судових рішень підставою позову у справі № 18/104 був договір № 01.10/07 від 01.10.07, проте позивач доказував виконання умов договору з посиланням на довідки за 2008 рік про виконані роботи тобто ті ж, що і у даній справі.

Втім, в судове засідання позивач подав інші докази виконання договору № 01.10/07 датовані 2007 роком.

В судове засідання 22.07.2010р. з’явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(далі –позивач, виконавець за договором) та Дочірнім підприємством «Спеціалізоване управління № 2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»(далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг автомобільним транспортом № 01.02./08 (далі - договір).

Відповідно до умов п.п. 1.1., 3.2. договору, позивач надає відповідачеві послуги по перевезенню працівників останнього автомобілем марки УАЗ-3303-01, реєстраційний № 086-66КМ, а відповідач своєчасно проводить оплату наданих послуг.

Умовами розділу 2 договору передбачено, що вартість послуг по перевезенню працівників замовника автомобілем марки УАЗ-3303-01 на пальному замовника становить 35,00 гривень за 1 годину, з урахуванням ПДВ. Розрахунок за надані послуги проводиться замовником не пізніше 3-х днів з дня тримання рахунку виконавця у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок замовника.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем були надані послуги по перевезенню в період з 01.07.2008р. по 25.11.2008р. на загальну суму 25200,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими довідками про виконані роботи (послуги): - за період з 01.07.2008р. по 25.11.2008р.;

- за період з 07.07.2008р. по 08.07.2008р.;

- за період з 09.07.2008р. по 11.07.2008р.;

- за період з 14.07.2008р. по 18.07.2008р.;

- за період з 24.07.2008р. по 25.07.2008р.;

- за період з 28.07.2008р. по 31.07.2008р.;

- за період з 11.08.2008р. по 15.08.2008р.;

- за період з 01.08.2008р. по 08.08.2008р.;

- за період з 18.08.2008р. по 22.08.2008р.;

- за період з 26.08.2008р. по 29.08.2008р.;

- за період з 15.10.2008р. по 17.10.2008р.;

- за період з 20.10.2008р. по 24.10.2008р.;

- за період з 27.10.2008р. по 31.10.2008р.;

- за період з 03.11.2008р. по 07.11.2008р.;

- за період з 10.11.2008р. по 14.11.2008р.;

- за період з 17.11.2008р. по 21.11.2008р.;

- за 25.11.2008р., а також виставленими рахунками-фактури на оплату отриманих послуг № СФ-0000054 від 29.08.2008 р. на суму 7 000,00 грн., № СФ-0000070 від 31.10.2008 р. на суму 4 550,00 грн. та № СФ-0000074 від 27.11.2008 р. на суму 5 600,00 грн.

Вищевказані довідки про виконані роботи та рахунки-фактури приймаються судом у якості належного доказу надання послуг відповідачеві та прийняття їх останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманих послуг в розмірі 6800,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи банківськими виписками.

Отже на момент подачі позову щодо вирішення спору сума основної заборгованості складала 18400,00 грн.(25200, 00грн. - 6 800,00грн.).

Як вбачається із судових рішень підставою позову у справі № 18/104 був договір № 01.10/07 від 01.10.07, проте позивач доказував виконання умов договору з посиланням на довідки за 2008 рік про виконані роботи тобто ті ж, що і у даній справі.

Втім, в судове засідання позивач подав інші докази виконання договору № 01.10/07 датовані 2007 роком.

Аналіз поданих документів дає підстави дійти однозначного висновку, що оскільки договір № 01.10/07 від 01.10.07 виконувався у 2007 році то і докази мали бути і були оформлені у 2007 році, а договір № 01.02./08 від 01.02.2008р. виконувався у 2008 році тому належні і допустимі докази його виконання (довідки про виконані роботи (послуги) оформлені у 2008 році.

За таких обставин вбачається недобросовісною процесуальна поведінка відповідача, який об’єктивно розуміючи помилку позивача та його представника при доказуванні У справі №18/104 та а цій справі безпідставно і протиправно визнавав належними і допустити доказами виконання робіт за договором № 01.10/07 від 01.10.07 довідки оформлені у 2008 році.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А також в силу положень ч.1 ст. 903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду, посилаючись на положення п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, на існування рішення Господарського суду міста Києва № 18/104 від 16.09.2009р. (яким вирішено спір між тими ж сторонами, з тих же підстав і про той же предмет) підставою прийняття якого були довідки про виконані роботи (послуги) за період з 01.07.2008р. по 25.11.2008р., однак оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що твердження відповідача є безпідставними та не приймаються до уваги з наступних тверджень.

Представником позивача були надані оригінали доказів надання послуг відповідачу за договором № 01.10./07 від 01.10.2007, а саме належним чином оформленими довідками про виконані роботи (послуги) за період з 01.10.2007р. по 29.12.2007 та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000010, № ОУ-0000013 і № ОУ-0000016.

Відповідно до умов п. 5.1. договору № 01.10/07 від 01.10.2007р., договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р.

Таким чином, на момент спірного періоду дія договору № 01.10/07 припинилися. Також необхідно зазначити, що сторони у справі не надали суду доказів того, що дію договору про надання послуг автомобільним транспортом № 01.10/07 було пролонговано на більший строк.

Відповідно до вищевикладеного, суд вважає що подорожні листи та довідки про виконані роботи (послуги) датовані 2008 роком не можуть бути належним доказом надання послуг за договором № 01.10/07 від 01.10.2007р. строк дії якого закінчився 31.12.2007р.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 18 400,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18400,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2628,99 грн. за період з 05.06.2009р. по 11.05.2010р.

Згідно п. 4.2. договору, за порушення терміну виконання грошових зобов’язань по сплаті за надані послуги, замовник сплачує виконавця пеню а розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як слідує з розрахунку пені, доданого позивачем до матеріалів справи, пеню нараховано без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, шість місяців становлять 182 дні, а позивач нараховує пеню за 341 день.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, як вже зазначалося.

Таким чином, суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, а саме не вірно визначено період нарахування пені.

Однак, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.4.2.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1942,33 грн., відповідно до розрахунку суду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

18400.0005.06.2009 - 14.06.20091012.0000 %0.066 %120.99

18400.0015.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %643.24

18400.0012.08.2009 - 03.12.200911410.2500 %0.056 %1178.10

182 1942.33 Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання послуг автомобільним транспортом № 01.02./08 від 01.02.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління № 2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 4; код ЄДРПОУ 04012939) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(08350, Київська обл., Бориспільський р-н, вул. Леніна, 25; код ЄДРПОУ 31856098) 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 1942 (одна тисяча дев’ятсот сорок дві) грн. 33 коп. пені та судові витрати в розмірі 98 (дев’яносто вісім) грн. 67коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) 29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук