Рішення № 10601052, 27.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.10 р.                     Справа № 14/137                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”,

ЄДРПОУ 03337007, м.Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі”, ЄДРПОУ 13535783,

м.Горлівка

про стягнення 58323 грн. 21 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Удачина Е.А.-нач. юр. служ.

від відповідача: Юшкова Т.В.-дир.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 21.07. по 27.07.2010р.          

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Меблі”, м.Горлівка, про стягнення заборгованості в сумі 58323,21 грн., у тому числі основний борг в сумі 30310,91 грн., пеня в сумі 26941,55 грн., інфляція в сумі 756,39 грн. та три проценти річних в сумі 314,36 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №306 від 10.02.2005р. про постачання теплової енергії, акти на включення/відключення опалення, платіжні вимоги-доручення, розрахунок суми позову.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву від 20.07.2010р., в яких підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 30310,91 грн. Одночасно, проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні зобов’язань перед позивачем внаслідок настання світової фінінасової кризи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

10.02.2005р. між сторонами був підписаний договір №306 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію до нежитлового приміщення за адресою: вул.Красношапки, 42, загальною площею 255,6 кв.м., а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

За умовами вказаного договору позивачем за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 30310,91 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується актом на включення опалення від 23.10.2009р. та актом на відключення опалення від 15.04.2010р., копії яких надані до матеріалів справи, з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.5.3, 5.4 договору №306 від 10.02.2005р. оплату за теплову енергію відповідач здійснює до початку розрахункового місяця, згідно платіжної вимоги-доручення, виставленої позивачем. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Таким чином, за висновками суду, сторонами в договорі №306 від 10.02.2005р. не встановлено кінцевого терміну, протягом якого відповідач має сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов`язання протягом семи днів з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача було направлено платіжні вимоги-доручення від 24.11.2009р., 26.11.2009р., 24.12.2009р., 01.02.2010р., 03.03.2010р. та 21.04.2010р.

Направлення позивачем на адресу відповідача вказаних вимог підтверджується наданим до матеріалів справи реєстром сум пред’явлених у платіжних вимогах, який містить відмітки відповідача про отримання вимог-доручень 27.11.2009р., 29.12.2009р., 08.02.2010р., 12.03.2010р. та 27.04.2010р.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 30310,91 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 04.06.2010р. заборгованість відповідача за отриману від позивача теплову енергію становить 30310,91 грн.

Відповідач в заяві від 20.07.2010р. підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 30310,91 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти цих позовних вимог не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 30310,91 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 05.12.2009р. по 20.05.2010р. нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 314,36 грн. та інфляцію в сумі 756,39 грн. за період з січня по квітень 2010р.

Відповідач в заяві від 20.07.2010р. проти вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних заперечує, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні зобов’язань перед позивачем внаслідок настання світової фінінасової кризи.

Проте, суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, враховуючи, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, можливість застосування таких видів відповідальності як інфляція та три проценти річних передбачена ст.625 Цивільного кодексу України та не залежить від наявності або відсутності вини боржника у невиконанні своїх зобов’язань.

При цьому, за висновками суду, розрахунок суми інфляції та трьох процентів річних, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено факт наявності прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 314,36 грн. та інфляції в сумі 756,39 грн. підлягають задоволенню.

Згідно п.7.2 договору №306 від 10.02.2005р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 26941,55 грн. за період з 05.12.2009р. по 20.05.2010р.

Зокрема, в п.7.2 договору №306 від 10.02.2005р. сторони визначили, що за несвоєчасну сплату теплової енергії відповідачу нараховується пеня у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочки, проте, не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, ч.1 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законодавством щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ст.1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території” передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, розмір пені в сумі 1% за кожен день прострочки визначений як договором, так і вищевказаним законом.

Відповідач в заяві від 20.07.2010р. позовні вимоги про стягнення з нього пені також не визнав, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні зобов’язань перед позивачем внаслідок настання світової фінінасової кризи.

26.07.2010р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі”, м.Горлівка про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені.

Відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи надані відповідачем до справи документи щодо незадовільного стану підприємства, приймаючи до уваги наявні звернення відповідача до позивача з клопотаннями щодо припинення постачання теплової енергії внаслідок важкого фінансового стану підприємства, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та обмежити розмір заявленої до стягнення пені подвійною обліковою ставкою НБУ, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 2170,62 грн. за період з 05.12.2009р. по 20.05.2010р.

Одночасно, позов в решті вимог про стягнення пені в сумі 26941,55 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 598,01 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 14,78 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі”, м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі”, м.Горлівка на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка основний борг в сумі 30310 грн. 91 коп., пеню в сумі 2170 грн. 62 коп., інфляцію в сумі 756 грн. 39 коп. та три проценти річних в сумі 314 грн. 36 коп., всього заборгованість в сумі 33552 грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 583 грн. 23 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Закритому акціонерному товариству „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 14 грн. 78 коп.

Видати довідку.

В задоволенні решти позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка відмовити.

В судовому засіданні 27.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.07.2010р.

Суддя