Рішення № 10600825, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/24620.07.10 За позовомАкціонерного страхового товариства «Вексель» До Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

Третя особаМоторне (транспортне) страхове бюро України

Прозобовязання вчинити певні дії

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивачаКравченко А.В.

від відповідача Лущик Н.О.

від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Київського регіонального управління банку «Фінанси та кредит»про зобовязання повернути позивачу набуте за його рахунок без достатньої правової підстави майно, а саме грошові кошти в сумі 794805,11 грн., шляхом зарахування цих коштів на рахунок № 265050230114 в БМ банк, МФО 380913.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позов подано до філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», яка не є юридичною особою, вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені банку, на підставі Положення та довіреності, виданої керуючому Філією, тому суд за згодою Позивача, не припиняючи провадження по справі, замінює первісного відповідача належним Відповідачем по справі на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит».

В матеріалах справи міститься Положення про філію «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», довіреність Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі голови Правління Хливнюка В.Г., який уповноважив Українського В.М. керуючого Філією «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», відповідно до Положення про Філію представляти інтересу Банку з питань, з діяльності Філії з наступними повноваженнями:

… заявляти та розглядати від імені Банку претензії, підписувати та подавати позовні заяви, представляти інтереси Банку у всіх судових та адміністративних органах з усіма правами, які надані законом Позивачу, Відповідачу, третій особі, іншому учаснику провадження, в питаннях та справах, повязаних з діяльністю Філії, у тому числі з правом оскарження рішень (Постанов,ухвал) суду, підпису апеляційних та касаційних скарг

та довіреність Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі керуючого Філією «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»Українського В.М., який уповноважив начальника відділу Лущик Н.О.

… заявляти та розглядати від імені банку претензії, підписувати та подавати позовні заяви, представляти інтереси Банку у всіх судових та адміністративних органах з усіма правами, які надані законом Позивачу, Відповідачу, третій особі, іншому учаснику провадження, в питаннях та справах, повязаних з діяльністю Філії, у тому числі з правом оскарження рішень (Постанов,ухвал) суду, підпису апеляційних та касаційних скарг.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 22.06.2010р.

Третя особа в засідання суду не зявилась, надала письмові пояснення відносно позовних вимог.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2006 року між Акціонерним страховим товариством "Вексель" та Банком "Фінанси і Кредит" Товариство з обмеженої відповідальністю (нині філія «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит») в особі керуючого Філією «Київське регіональне управління» Банку «Фінанси та кредит»Українського В.М., що діяв на підставі Положення про філію та Доручення від 09.06.2006р. було укладено Договір № 521 про банківській строковий вклад (депозит).

У відповідності до підпункту 1.1. пункту 1 Договору Позивач надав Відповідачеві грошові кошти, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Відповідач виплачує проценти і повертає Вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами Договору.

На виконання договору Позивач перерахував з свого поточного рахунку на депозитний рахунок № 26510006477902 в КРУ банку "Фінанси та Кредит", ТОВ, МФО 300937 (код ЄДРПОУ отримувача 20031391) грошову суму в розмірі 300 000 гривень.

Згідно п.п. 3.1. пункту 3 Договору строк повернення вкладу - 24 червня 2007 року.

Згідно до підпункту 4.1. пункту 4 Договору на суму вкладу нараховуються 13,5% процентів річних.

Між сторонами були укладені додаткові угоди, якими змінювали процентну ставку та суму вкладу.

Додатковою угодою № 8 до договору банківського владу №521 від 24 листопада 2008 року розмір вкладу змінено. Підпункт 1.1. пункту 1 Договору викладено в новій редакції, згідно до якого на виконання Договору про співпрацю від 08 листопада 2001 року укладеного між Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) та страховим членом МТСБУ та Додаткових угод № 2-085 від 25.01.2005 року та № 1/85 від 25.09.2006 року, що є невід'ємними частинами цього договору, Позивач передає, а Відповідач приймає на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 1 500 000 гривень, з 03 жовтня 2008 року і повертає суму вкладу та сплачує проценти о ньому в порядку, передбаченому Договором про банківський строковий вклад (депозит) №521 від 22 грудня 2006 року.

Додатковою угодою № 9 до договору банківського владу №521 від 30 березня 2009 року Підпункт 3.1. пункту 3 Договору викладено в новій редакції, згідно до якого вклад наданий Відповідачу по 31 березня 2010 року на умовах нарахування 28,2 % процентів річних.

На момент закінчення строку вкладу на означеному депозитному рахунку знаходилися грошові кошти у розмірі 1 296 802, 72 гривні 72 копійок, що підтверджується банківською випискою - виписка по особистому рахунку за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2010 р.

За твердженням Позивача, 01 квітня 2010 року Відповідач неправомірно без належної правової підстави здійснив списання грошових коштів Позивача у розмірі 794 805, 11 грн. з депозитний рахунку Позивача № 26510006477902 в КРУ банку «Фінанси та Кредит», що підтверджується банківською випискою - виписка по особистому рахунку за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2010 р.

Відповідач зазначив, що грошові кошти списані на підставі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, які Відповідач перерахував на погашення кредитної заборгованості позичальників Банку, що мають право на отримання строкових виплат по договором страхування укладених між Банком та АСТ «Вексель», про що свідчать меморіальні ордери та платіжні доручення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

22 грудня 2006 року між Акціонерним страховим товариством "Вексель" та Банком "Фінанси і Кредит" Товариство з обмеженої відповідальністю (нині філія «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит») в особі керуючого Філією «Київське регіональне управління» Банку «Фінанси та кредит»Українського В.М. було укладено Договір № 521 про банківській строковий вклад (депозит).

У відповідності до підпункту 1.1. пункту 1 Договору Позивач надав Відповідачеві грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Відповідач виплачує проценти і повертає Вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами Договору.

Між сторонами укладалися додаткові угоди, остатньою Додатковою угодою № 9 до договору банківського владу №521 від 30 березня 2009 року Підпункт 3.1. пункту 3 Договору викладено в новій редакції, згідно до якого вклад наданий Відповідачу по 31 березня 2010 року на умовах нарахування 28,2 % процентів річних.

На момент закінчення строку вкладу на означеному депозитному рахунку знаходилися грошові кошти у розмірі 1 296 802, 72 гривні 72 копійок, що підтверджується банківською випискою - виписка по особистому рахунку за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2010 р.

01 квітня 2010 року Відповідач здійснив списання грошових коштів Позивача у розмірі 794 805, 11 грн. з депозитного рахунку Позивача № 26510006477902 в КРУ банку «Фінанси та Кредит», що підтверджується банківською випискою - виписка по особистому рахунку за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2010 р.

Суд вважає, що Відповідач неправомірно без належної правової підстави здійснив списання грошових коштів Позивача у розмірі 794 805, 11 грн. з депозитного рахунку Позивача, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інше, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Стаття 1071 ЦК України передбачає виключний перелік підстав списання грошових коштів з рахунка, а саме:

- банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження;

- грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Суду доведено, що Позивач не надав Відповідачу, як банку будь-якого розрахункового документа, яким би ініціював переказ грошових коштів в сумі 794805,11 грн. з депозитного рахунку на користь Відповідача, також відсутні будь-які рішення судів України про списання грошових коштів та будь-які договори про списання грошових коштів укладені між Позивачем та Відповідачем.

Тому, суд погоджується з твердженням Позивача, що Відповідач набув майно Позивача без належної правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Відповідач без будь-яких правових підстав набув за рахунок Позивача 794805,1 грн., що підлягають поверненню Позивачу.

Твердження Відповідача що грошові кошти списані на підставі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, які Відповідач перерахував на погашення кредитної заборгованості позичальників Банку, що мають право на отримання строкових виплат по договором страхування укладених між Банком та АСТ «Вексель»та про що свідчать меморіальні ордери та платіжні доручення не приймається судом до уваги з наступного:

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги (ч.1), зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд вважає, що вимоги Позивача до Відповідача, які складають зміст даного позову, та вимоги Відповідача до Позивача не є однорідними.

Так, вимоги Позивача ґрунтуються на відносинах банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вимоги Відповідача до Позивача ґрунтуються на відносинах страхування.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином предмети договорів банківського вкладу та страхування є зовсім різними, тому вимоги сторін є також зовсім різними, та мають різну правову природу.

Суду доведено, що Відповідач не має перед Позивачем заборгованості по сплаті страхових платежів за договором страхування, тому застосування зарахування є необґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення та договір банківського рахунку (Глава 72 цього кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не впливає із суті договору банківського вкладу.

Глава 72 ЦК України містить спеціальні імперативні норми, які прямо забороняють Відповідачеві, як банківській установі розпоряджатися коштами Позивача.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (ч.1) ; - грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч.2).

Матеріалами справи доведено, що Відповідач при списанні коштів Позивача не мав відповідного рішення суду, також жоден з договорів між сторонами не містить випадків, коли списання здійснюється без рішення суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 15.07.2010р. закінчено розгляд справи. Представник Позивача не погодився з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення, тому в судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.07.2010р. для підготовки повного тексту рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(01054, м. Київ, вул.. Тургенівська, 38, 01133, м. Київ, вул.. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 25745867) повернути Акціонерному страховому товариству «Вексель»(01034, м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 7, код ЄДРПОУ 20031391) 794805,11 грн., шляхом зарахування цих коштів на рахунок № 265050230114 в БМ Банк, МФО 380913.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(01054, м. Київ, вул.. Тургенівська, 38, 01133, м. Київ, вул.. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 25745867) на користь Акціонерного страхового товариства «Вексель»(01034, м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 7, код ЄДРПОУ 20031391) 7948,05 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя І.І.Борисенко