Рішення № 106006500, 31.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/21136/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "БРОКБІЗНЕС"

про стягнення 285 463,90 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

НАЦІОНАЛЬНЕ АНТИКОРУПЦІЙНЕ БЮРО УКРАЇНИ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "БРОКБІЗНЕС" про стягнення у розмірі 285 463,90 грн. з яких: 279 390,20 грн. - сума пені, 6 073,70 грн. - сума штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №006-0479073/05НТ/487, не виконав своє зобов`язання з виплати страхового відшкодування вчасно у розмірі 30 368,50 грн., у зв`язку з цим виникла необхідність стягнути розмір пені та штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому сторона заперечує проти позову, посилаючись на те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, надаючи контррозрахунок пені з урахуванням вищенаведеного. Разом з цим, посилаючись на приписи п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що позов в частині вимоги про стягнення штрафу подано з порушенням річного строку позовної давності.

20.01.2022 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

07.02.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній заперечує проти доводів відповідача стосовно неправильно обрахунку пені, а також заперечує з приводу того, що строк позовної давності було порушено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 повернуто заяву про застосування строків позовної давності (вих. б/н від 14.01.2022) (з додатками до неї) ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "БРОКБІЗНЕС" без розгляду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2019 між Національним антикорупційним бюро України (далі - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - Страховик) укладено Договір №006-0479073/05НТ/487 про закупівлю послуг за державні кошти (далі-Договір), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Страховик бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги з добровільного страхування транспортних засобів спеціалізованого призначення (з додатковим обладнанням, що встановлено в них, далі - ДО) Страхувальника (далі - ТЗ), перелік яких зазначено у Додатку 1 до Договору, код за ДК 021:2015-665100008 (послуги з добровільного страхування транспортних засобів спеціалізованого призначення) (далі - Послуги), КЕКВ 2240, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язанні з володінням, користування і розпорядженням, визначеним цим або додатками до нього (п. 1.1 Договору).

Судом встановлено, що Національне антикорупційне бюро України зверталося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення 30 368,50 грн. страхового відшкодування та 2 270,00 грн. судового збору.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 26.04.2022 по справі №910/5536/21 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь Національного антикорупційного бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 30 368,50 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип правової визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №927/923/18).

Отже, оскільки на момент розгляду даного спору набрала законної сили постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі №910/5536/21, обставини, які були встановлені під час господарського провадження №910/5536/21, не підлягають доказуванню в межах даної справи.

У свою чергу, постановою у справі №910/5536/21 (між тими самими сторонами) встановлено факти, що мають істотне значення та не підлягають доведенню під час вирішення цього спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1.2., 8.1.3. договору страховик зобов`язаний протягом 2 робочих днів, після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування. При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (зокрема, п. 12.20). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) розмір якої визначається договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.6.4. договору у випадку порушення страховиком строків сплати страхового відшкодування за цим договором, повністю або частково страховик зобов`язаний сплатити за вимогою страхувальника пеню у розмірі 5% від розміру не сплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, включаючи день оплати, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи, що обов`язок страховика щодо своєчасної виплати страхового відшкодування є грошовим зобов`язанням, розрахунок пені за порушення цього грошового зобов`язання не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з доводами позивача в частині того, що зобов`язання з приводу строків виконання робіт не є грошовим зобов`язанням (на підтвердження чого позивач навів висновки господарського суду в іншій справі). У свою чергу, в межах даного спору відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування, а не виконати роботи, тоді як зобов`язання зі сплати страхового відшкодування є в повній мірі грошовими зобов`язаннями, і заперечення позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Як зауважував Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В цій частині судом враховується, що сума нарахованої позивачем пені майже у десять разів перевищує суму основного боргу (страхового відшкодування), що жодним чином не узгоджується з принципами добросовісності, розумності та справедливості, на засадах яких повинні ґрунтуватися зобов`язання між контрагентами.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу в межах заявленого періоду (з 24.07.2020 по 24.01.2021) із правомірним застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України при обчисленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 842,68 грн. та штрафу у розмірі 6 073,70 грн., оскільки саме такий розмір неустойки є обґрунтованим та арифметично вірним.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що стягнення пені та штрафу суперечить приписам частини 61 Конституції України через їх безпідставність та необґрунтованість. Так, згідно з умовами договору зазначені санкції передбачені за різного роду порушення, зокрема, пеня передбачена за порушення страховиком виплати страхового відшкодування повністю або частково, тоді як штраф визначений як окрема санкція за прострочення грошового зобов`язання понад тридцять днів.

Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності суд зауважує, що відповідна заява була повернута стороні без розгляду. Натомість, судом враховано, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1 842,68 грн. та штраф у розмірі 6 073,70 грн.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "БРОКБІЗНЕС" (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 20344871) на користь НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ (Україна, 03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ СУРИКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 39751280) пеню у розмірі 1 842,68 грн., штраф у розмірі 6 073,70 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 118,75 грн.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2022.

Суддя І.В. Приходько