Ухвала суду № 106005151, 30.08.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16650/22

Провадження № 1-кп/127/577/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Панчук І.О.,

за участю прокурора Ліщук О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Грібова М.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в порядку дистанційного судового провадження, в режимі відеоконференції, в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 09.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020030000207, , -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор Ліщук О.М. у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, мотивуючи наступним. Прокурор звернув увагу суду, що запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для їх зміни чи скасування немає, оскільки ризики які існували на час його обрання продовжують існувати. Відтак, на переконання сторони обвинувачення, обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчинені умисного тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до від п`яти до восьми років, а тому знаючи на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду. Прокурор просив врахувати особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не має постійного місця проживання у м. Вінниця, інших стримуючих соціальних факторів як родина, місця роботи, що може схилити останнього до продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Також, на переконання прокурора, існує ризик незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів, наданих під час досудового розслідування.

Вищевказані обставини дають підстави прокурору вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Грібов М.Л. щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому захисник заперечував з наступних підстав. Адвокат Грібов М.Л. просив врахувати, що його підзахисний визнає свою вину, щиро кається у вчиненому, йому надається громадською організацією «Хелп Плюс» постійне місце проживання. Крім того, захисник просив врахувати, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду. На даний час обвинувачений уже відшкодував шкоду потерпілому, в підтвердження чого є розписка, що спростовує ризик впливу на потерпілого. Відтак, просив суд змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, надав заяви про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до положено ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Судом враховано, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Відтак, на переконання суду існує ризик того, що у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, останній зможе переховуватись від суду, з метою уникнення призначеного покарання, у разі визнання його винним.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Суду не надано доказів, що обвинувачений до затримання був працевлаштований, тому на переконання суду, існує ризик, що обвинувачений зможе продовжувати вчиняти й інші кримінальні правопорушення з корисливих міркувань.

Крім вищевикладеного обґрунтування наявних ризиків, при вирішенні заявленого клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу судом враховано, що існує ризик впливу на потерпілого та свідків, оскільки обвинуваченому відомі адреси проживання останніх, з метою зміни наданих ними показів під час досудового розслідування.

Крім того, існує ризик, що у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

Таким чином, на переконання суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано практику ЄСПЛ, де зазначено, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, а тому суд вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_1 необхідно визначити заставу.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу, з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме: вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 291, 314- 317 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 30.08.2022 до 28.10.2022 включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 будуть покладені наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які є свідками уданому кримінальному провадженні та потерпілим;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду, в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: