Рішення № 10600426, 06.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.10 р.                     Справа № 39/189                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Лейби М.О.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми „ЮСІ”, м.Харків, ЄДРПОУ 21178268,

до відповідача, Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел-Мар”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 25328948,

про стягнення 3170,23 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Справа розгадається відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2010р. та розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 01.04.2010р.

Позивач, Приватна промислово-торгівельна фірма “ЮСІ” м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості в сумі 3170,23 грн., яка складається з основного боргу в сумі 1 998,54 грн., штрафних санкцій в сумі 970,08грн., 3% річних в сумі 40,24грн., індексу інфляції в сумі 161,37грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на договір постачання товару б/н від 13.06.2006 р., видаткові накладні № БК-1-0003640 від 07.10.2008 р., № БК-1-0003641 від 07.10.2008 р., акт звірки, розрахунки.

Представник Відповідача до судового засідання не з’являвся, заявлені вимоги не оспорював, витребуваних документів та доказів не надавав.

06.08.2009р. за результатами дослідження матеріалів справи, оцінки поданих доказів, господарським судом у складі судді Морщагіної Н.С. прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватної промислово-торгівельної фірми “ЮСІ”, м.Харків, відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. (головуючий: Діброва Г.І., судді: Стойка О.В. та Шевкова Т.А.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

03.03.2010р. постановою Вищого господарського суду України постанову Донецького апеляційного суду від 03.11.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2009р. у справі №39/189 скасовано. Справа передана на новий розгляд до місцевого суду першої інстанції в іншому складі суду.

За викладених обставин, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 01.04.2010р., справа №39/189 за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми “ЮСІ”, м.Харків, до Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР”, м.Маріуполь Донецької області, передана на розгляд судді Іванченковій О.М.

Ухвалою від 01.04.2010р. дана справа прийнята до провадження та призначено судове засідання на 20.04.2010р. В подальшому слухання справи відкладалось на підставі положень ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час нового розгляду справи №39/189 сторін зобов’язано надати письмові пояснення з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2010р., письмові пояснення щодо існування інших договорів, укладених між сторонами (усних чи письмових), зокрема, за якими здійснювалась поставка за наявними у матеріалах справи накладними, податкові накладні та реєстри виданих податкових накладних за спірний період за даними правовідносинами, довіреності на отримання матеріальних цінностей, відомості щодо відображення в бухгалтерському обліку даних господарських операцій та підтвердження виконання п.2.2 спірного договору (замовлення на товар або письмові пояснення щодо причин їх ненадання), а також п.2.4 спірного правочину (товарно-транспортні накладні або письмові пояснення щодо причин їх ненадання).

25.05.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області Позивачем надані пояснення по справі, за змістом яких останній посилається на ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та зазначає, що діюче законодавство не містить обов’язковості форми та змісту пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання, вказує на пред’явлення вимоги стосовно оплати поставленого товару за наявними у справі видатковими накладними за допомогою засобів телефонного зв’язку. Одночасно, Приватна промислово-торгівельна фірма „ЮСІ” стверджує у наведених поясненнях про відсутність по даній справі між Позивачем та Відповідачем інших договірних стосунків, окрім тих, що визначені позовною заявою. Також, оскільки пояснень щодо отримання товару та його оприбуткування в податковому та бухгалтерському обліку Відповідачем не було надано, вважає правомірним стягнення суми боргу з останнього на підставі договору. Таким чином, у резолютивній частині наданих пояснень заявляє вимогу щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 2063,49 грн.

Оскільки, за змістом першочергових позовних вимог була наявною вимога про стягнення окрім суми основного боргу також і штрафних санкцій, суд розглядає резолютивну частину пояснень Позивача як заяву про зменшення вимог. Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Також, Позивачем 08.06.2010р. на виконання ухвали суду від 12.05.2010р. представлено копії податкових накладних, що оформлялись у межах наведених Приватною промислово-торгівельною фірмою „ЮСІ” господарських операцій та відповідний реєстр цих податкових накладних.

Відповідачем вимоги суду не виконано, заперечень щодо позову не надано.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 01.07.2010р., справа передана на колегіальний розгляд у складі головуючого суді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Лейби М.О.

Представник Позивача та Відповідача в судове засідання 06.07.2010р. не з’явились.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, судом першої інстанції в ході попереднього розгляду даної справи встановлено факт укладення між Спільним українсько-літовським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” та Приватною промислово-торгівельною фірмою „ЮСІ” договору постачання №б/н, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір постачання товару №б/н від 13.06.2006р.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

В якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов’язку здійснити оплату за отриманий товар суду надані наступні видаткові накладні: №БК-1-0003640 від 07.10.2008 р., № БК-1-0003641 від 07.10.2008 р.; податкові накладні №1-1000022/6 від 07.10.2008р., №1-1000020/6 від 07.10.2008р., №1-1000021/6 від 07.10.2008р.та реєстр виданих податкових накладних.

Разом з тим, суд вважає, що зазначені первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки у видаткових накладних міститься посилання на договір б/н від 01.01.2007р. та відсутнє посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції. За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, перелічені видаткові накладні не можуть виступати доказом постачання у межах договору №б/н від 13.06.2006р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов’язань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.

Так само не надають можливості встановити факт поставки товару в межах договору постачання товару №б/н від 13.06.2006р. представлені суду податкові накладні, оскільки в якості підстав виникнення зобов’язань в останніх зазначено накладні. Одночасно, жодних посилань саме на спірний договір не має.

При цьому, дані документи містять у графі „умови поставки” лише „договір” без будь-яких інших визначень.

Податкові накладні містять посилання на накладні, у яких в свою чергу є наявним посилання на правочин за №б/н від 01.01.2007р.

Отже, приймаючи до уваги наведені вище приписи діючого законодавства, представлена суду документація вказує на здійснення господарських операцій з передання товару у межах договору №б/н від 01.01.2007р. і тому не підтверджує поставку товару згідно видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи, на підставі саме договору №б/н від 13.06.2006р.

Суд не приймає пояснення Позивача стосовно відсутності між сторонами інших договірних стосунків, окрім тих, що визначені позовною заявою, як дійсні з огляду на наступне.

По-перше, договір постачання товару №б/н від 13.06.2006р. встановлює відповідні умови для господарських відносин. Отже, у підтвердження наведених вище тверджень Позивача, здійснення господарської операції повинно ним відповідати, що не вбачається з матеріалів справи.

Пунктом 1.1 укладеного правочину встановлено, що постачальник зобов’язується передати товар у власність Покупцю по найменуванням, у кількості і по цінам, зазначеним у накладних, а Покупець зобов’язується оплатити його.

Тобто, цей пункт визначає обов’язок оплати за цим правочином товару, який постачається за договором та ознаки якого визначаються у відповідних накладних. Таким чином, у цьому випадку, первинна документація є невід’ємною частиною договору, яка для її ідентифікування, як частини договору, повинна містити вказівку на нього. Проте, як визначено вище, цієї умови не дотримано.

По-друге, відповідно до п.2.2 договору поставки, Постачальник постачає Покупцю товар по даному договору протягом 3 робочих днів після оформлення замовлення на товар.

Однак, в матеріалах справи відсутні такі замовлення на товар. Окрім цього, не доведено дотримання строків поставки з метою підтвердження виконання свого обов’язку щодо поставки товару на підставі представлених суду видаткових накладних у межах укладеного правочину.

Одночасно п.п.2.3 та 2.6 договору передбачає поставку товару або транспортом Постачальника, або за його рахунок, при цьому, моментом прийняття продукції вважається підпис уповноваженого представника Покупця у товарно-транспортній накладній з видбитком штампу (печатки) Покупця, зазначення дати та часу прибуття автомобіля під розвантаження, дати та часу розвантаження, та зазначення підпису, ПІБ та посади особи, відповідної за прийняття продукції.

Проте, Позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про здійснення поставки на наведених умовах.

Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору №б/н від 06.02.2007р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.

Судом також враховано відсутність у акті звірки розрахунків за рахунком 361; 301.2 за 2008р., що сформований Позивачем та підписаний лише з його боку, посилання на спірний правочин у якості визначення заборгованості за ним.

Отже, суд не вбачає підстав які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи, у межах та на підставі саме договору №б/н від 13.06.2006р.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлення договором моменту виникнення права вимоги щодо оплати товару поставленого на підставі спірного правочину, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором поставки №б/н від 13.06.2006р.

З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 12, 33, 34, 35, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Приватної промислово-торгівельна фірми “ЮСІ”, м. Харків, до відповідача, Спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми основного боргу у розмірі 2063,49 грн. відмовити.

2.          У судовому засіданні 06.07.2010 року оголошено повний текст рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                               

Суддя                               Д.О. Попков

Суддя                               М.О. Лейба