Рішення № 10600211, 22.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.10 р.                     Справа № 1/134                               

за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління

до відповідача: Державного комунального підприємства «Магазин Ландиш» м. Донецьк

про стягнення 19 945 грн. 13 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Чиньоній Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ковеза В.Г. – представник

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління звернулось з позовом до Державного комунального підприємства «Магазин Ландиш» про стягнення заборгованості у сумі 19 867 грн. 03 коп., пені у сумі 78 грн. 10 коп.

В обґрунтування вимог позивачем надані: договір № 27/1/Т про постачання теплової енергії від 01.10.2009р., додаткову угоду до вказаного договору, рахунки-фактури №№ 26 від 30.10.2009р., від 23.11.2009р., від 10.12.2009р., від 22.01.2010р., від 22.02.2010р., від 20.03.2010р., від 20.04.2010р., акти надання послуг від 30.10.2009р. та від 31.01.2010р., акти від 01.12.2009р., від 04.01.2010р., від 01.03.2010р., від 01.04.2010р., від 05.05.2010р., розрахунок позову.

В судове засідання 06.07.2010р. відповідач не з’явився, вимоги суду не виконав, тому розгляд справи був відкладений. Суд зобов’язав позивача надати довідку державної статистики про державну реєстрацію відповідача.

В наступному судовому засіданні позивач надав довідку Головного управління статистики у Донецькій області, відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві.

Проте, відповідач у судове засідання знову не з’явився, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином про розгляд справи. Він не скористався правом на захист своїх прав та інтересів, відзив не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані додаткові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 01.10.2009р. між Державним підприємством “Донецька залізниця” в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління (постачальником, позивачем) та Державним комунальним підприємством «Магазин Ландиш» (абонентом, відповідачем) був укладений договір № 27/1/Т про постачання теплової енергії на об’єкт відповідача, який знаходиться за адресою: м. Донецьк-18, вул. Артема, 282.

Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник (позивач) зобов’язався надавати споживачу (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а абонент (відповідач) зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.5.4 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах: загальна площа – 153,3 м2, горяче водопостачання – 0,64 м3,

Розділом 3 договору сторони передбачили порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до якого абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, або які знаходяться у нього в оперативному управлінні виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, за 1м2 опалення, 1Гкал при наявності тепло лічильників за 1м3 гарячої води. Оплата здійснюється абонентом щомісячно на підставі пред’явлених рахунків не пізніше трьох днів після отримання рахунку. Тариф на момент підписання договору складає: за 1 кв.м. опалювальної площі -18,63грн. в місяць без податку на додану вартість; за 1 куб.м. гарячого водопостачання – 27,12 грн. в місяць без податку на додану вартість; за 1 Гкал відпущеної теплової енергії – 438,96 грн. в місяць без податку на додану вартість.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься у пункті першому статті 193 Господарського кодексу України, якою закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, для оплати якої пред’явив рахунки-фактури №№ 26 від 30.10.2009р., від 23.11.2009р., від 10.12.2009р., від 22.01.2010р., від 22.02.2010р., від 20.03.2010р., від 20.04.2010р. Проте, оплату він не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 867 грн. 03 коп. Вказана заборгованість залишена непогашеною, тому позивач правомірно звернувся з позовом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов’язань забезпечується заходами, передбаченими законом або договором. Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нарахована пеня. Факт прострочки виконання зобов’язань мав місце, він підтверджений матеріалами справи, тому позивач правомірно нарахував пеню за період з 04.06.2010р. по 10.06.2010р. у сумі 78 грн. 10 коп.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Позивач довів позовні вимоги, тому вони підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця”

м. Донецьк в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління задовольнити.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Магазин Ландиш» (83018, м. Донецьк, вул. Артема, 284, р/р 26001301412 в Київському ВОБ № 7956, МФО 394181, ЗКПО 25603627) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68) в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління (83018, м. Донецьк, вул. Артемівська, 47, р/р 26003089591 в ДФ АБ «Експрес-Банке», МФО 335838, ЗКПО 26019959) заборгованість у сумі 19 867 грн. 03 коп., пеню у сумі 78 грн. 10 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 199 грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя