Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 368/242/22
провадження № 1-в/368/59/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" квітня 2022 р. Кагарлицький районнийсуд Київської області
В складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі - Балацька В.В.
З участю інших сторін провадження:
Прокурор - Побірайко Ю.О.
представник ВК - Родін О.М.
Засуджений - ОСОБА_1
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду кримінальне провадження за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана Віталія Григоровича, яке погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації Київської області Сваричевським Ярославом, про умовно достроковезвільнення відвідбування основногопокарання увиді позбавленняволі засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чоп Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 31 березня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 02 лютого 2021 року Закарпатським апеляційний судом ивнесено ухвалу, згідно якої апеляційну скаргу - залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2020 року без змін, -
- який з 08.07.2019 року утримувався в ДУ «Закарпатська УВП (№9)», та з 04.11.2021 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», суд,-
В С Т А Н О В И В :
12.04.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внустрішньої служби ОСОБА_2 , яке погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації Київської області Сваричевським Ярославом, про умовно достроковезвільнення відвідбування основногопокарання увиді позбавленняволі засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чоп Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 31 березня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 02 лютого 2021 року Закарпатським апеляційний судом ивнесено ухвалу, згідно якої апеляційну скаргу - залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2020 року без змін, -
- який з 08.07.2019 року утримувався в ДУ «Закарпатська УВП (№9)», та з 04.11.2021 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».
У вищевказаному поданні:
-адміністрація Державноїустанови «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та спостережнакомісія при Обухівській райдержадміністрації Київської області клопочуться передКагарлицьким районнимсудом Київської області про умовно дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.
12.04.2022року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., та присвоєно справа № 368/242/22, провадження № 1 в/368/59/22.
12.04.2022 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якої:
1. Відкрити провадження у справі.
2.Судове засіданняпо справі№ 368/242/22, провадження № 1 в/368/59/22, за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внустрішньої служби ОСОБА_2 , яке погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації Київської області Сваричевським Ярославом, про умовно достроковезвільнення відвідбування основногопокарання увиді позбавленняволі засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чоп Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 31 березня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 02 лютого 2021 року Закарпатським апеляційний судом ивнесено ухвалу, згідно якої апеляційну скаргу - залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2020 року без змін, -
- який з 08.07.2019 року утримувався в ДУ «Закарпатська УВП (№9)», та з 04.11.2021 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- призначити до слухання на 10 год. 00 хв. 20.04.2022 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою ВК 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.
3. Державній установі ВК 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 20.04.2022 року о 10 годині 00 хвилин.
4.Виконання ухвалисуду вчастині забезпеченнявідеозв`язкуз Кагарлицькимрайонним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій Державної установи ВК 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.
5. Зобов`язати Державну установу ВК 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 10 год. 00 хв. 20.04.2022 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справузасудженого ОСОБА_1 ,- для її огляду в судовому засіданні.
6. В судове засідання викликати учасників процесу:
-засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);
-представника Державноїустанови «Кагарлицькавиправна колонія(115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);
-прокурора Кагарлицького районного відділу Обухівської коружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);
-представника спостережноїкомісії при Обухівській РДА, ( в приміщенні Кагарлицького районного суду, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);
В судовомузасіданні,яке відбулося20.04.2022року,представник Державноїустанови «Кагарлицькавиправна колонія(№115)»Родін О.М.подання установи виконання покарань про умовно дострокове звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_1 , -підтримав, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в поданні, та в уточненому поданні.
Суд критичновідноситься допозиції представникаустанови виконанняпокарань, так як вважає, що засуджений ОСОБА_1 не заслуговує на даному етапі застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання, так як вважає, що на даному етапі відсутні в достатньому об`ємі оціночні підстави для застосування до засудженого пільги.
Свою критичність суд обгрунтовує обставинами та нормами матеріального та процесуального права, які будуть вказані нижче в мотивувальній частині даної ухвали.
Окрім того, суд зазначає, що представник установи виконання покарань в судовому засіданні виявив поверхневі знання щодо обставин справи, а саме, - щодо обставин відбування покарання засудженим ОСОБА_1 , так як обмежився лише загальними фразами, що також дає підставу для суду критично відноситися до позиції представника установи виконання покарань.
В судове засідання, яке відбулося 20.04.2022 року, представник спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідно, судом проведено судове засідання по даному кримінальному провадженні без участі представника спостережної комісії, так як він повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, окрім цього, - проти цього не заперечували інші учасники судового провадження (представник установи виконання покарань, засуджений, прокурор), окрім цього, - неявка представника спостережної комісії в справи даної категорії (при його належному повідомленні) не є перешкодою для слухання справи по суті.
В судовомузасіданні,яке відбулося20.04.2022року,засуджений ОСОБА_1 подання установи виконання покарань про його умовно дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, -підтримав, так як вважає, що своєю поведінкою довів своє виправлення та перевиховання. Категорично наполягає на тому, що його поведінка свідчить про ту обставину, що він заслуговує на умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
В судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2022 року, прокурор, - керівник Кагарлицькоговідділу Обухівськоїокружної прокуратуриКиївської областіПобірайко Ю.О. заперечувавщодо подання установи виконання покарань про умовно дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_1 , так як вважає, що для задоволення подання установи відсутні в повному обсязі оціночні підстави для застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, та, відповідно, - вважає, що на даному етапі умовно дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 є дочасним та необгрунтованим.
Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши думку представника установи виконання покарань, засудженого, які підтримали подання, установи виконання покарань, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення подання установи виконання покарань, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висовку щодо відмови в задоволенні подання установи виконань покарань щодо умовно дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного йому судом основного покарання у виді позбавлення волі, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Фактині обставини справи, в становлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чоп Закарпатської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:
- 31 березня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 02 лютого 2021 року Закарпатським апеляційний судом винесено ухвалу, згідно якої апеляційну скаргу - залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2020 року без змін, -
- який з 08.07.2019 року утримувався в ДУ «Закарпатська УВП (№9)», та з 04.11.2021 року та по даний час відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».
Початок строку покарання: «05» липня 2019 року.
Кінець строку покарання: «05» січня 2025 року.
1\2 строку покарання: «05» квітня 2022 року.
Станом на 20.04.2022 року невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі становить 2 (два) роки 260 днів.
Отже, суд вважає, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 загалом мав поведінку, яка виключає застосування судом до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового покарання від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, з огляду на наступне.
Так, дійсно, засуджений почав змінювати свою поведінку під час відбування покарання в кращу сторону, - в сторону правослухняності, проте, його поведінка має прояв у недопущенні порушень режиму тримання в установі виконання покарань, отримання двох заохочень за добросовісне ставлення до праці, - проте, з огляду на загальну поведінку засудженого та норми КВК України, поведінку засудженого ОСОБА_1 суд не розцінює, як підставу для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - а лише розцінює поведінку засудженого, - як обов`язок засудженого, який покладений на нього положеннями КВК України, та галузевими нгормами права, які регулюють порядок відбування покарання засудженими.
Відповідно, суд вважає, що поведінка засудженого ОСОБА_1 направлена лише для створення передумов для настання пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, що, відповідно, судом не може розцінюватися як обставина, що засуджений ОСОБА_1 остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, що засуджений розкаявся у вчиненні суспільно тяжкого злочину, - позбавлення волі людини, що, на думку суду, виключає застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 81 КК України на даному етапі відбування покарання.
Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_1 має:
заохочення:
1. 06.01.2022 р. За добросовісне відношення до праці в господарському ОСОБА_3
обслуговуванні УВП.
2. 01.04.2022 р. За добросовісне відношення до праці в господарському ОСОБА_4 . ВК
обслуговуванні УВП.
стягнення:
Дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому Законом порядку, - засуджений ОСОБА_1 не має.
Проте, з огляду на нижченаведені обставини справи та норми права, - суд приходить до висновку, що поведінка засудженого ОСОБА_1 , з огляду на обставини, які входять до блоку оціночних підстав, які судом наведено нижче, - не дає підстави для суду застосувати до такого засудженого пільгу, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України (умовно дострокового звільнення), - так як немає в достатньому обсязі оціночних підстав для застосування такої пільги.
Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.
Так, згідно ст. 81 КК України (станом на 20.04.2022 року, - на час розгляду даного клопотання):
1.До осіб,що відбуваютьпокарання увиді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1)не меншеполовини строкупокарання,призначеного судомза кримінальнийпроступок абонетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2)не меншедвох третинстроку покарання,призначеного судомза корупційнийнетяжкий злочин,порушення правилбезпеки дорожньогоруху абоексплуатації транспортуособами,які керувалитранспортними засобамиу станіалкогольного,наркотичного чиіншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченимистаттями 71і72цього Кодексу.
Проте, до засудженого ОСОБА_1 при вирішенні питання про його умовно дострокового звільнення слід використовувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, так як обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин до 17.03.2021 року, - до вступу в законну силу змін та доповнень до ст. 81 КК України, - з огляду на положення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України.
Згідно ч.2ст.4КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно ч.2ст.5КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотньої дії в часі.
З оглядуна туобставину,що редакціяЗакону,а саме,-положення ст.81КК Українив редакціївід 17.03.2021року погіршуєстановище засудженого ОСОБА_1 (так як пільга, яка передбачена ст. 81 КК України в зв`язку з перебуванням засудженого ОСОБА_1 в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння під час скоєння злочину наступає лише після засудженим не менше двох третин строку покарання), до засудженого ОСОБА_1 слід застосувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, згідно якої:
1. До осіб,що відбуваютьпокарання увиді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як встановлено судом з показань представника установи виконання покарань, з матеріалів кримінального провадження, з матеріалів особової справи засудженого, засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання своєю поведінкою не довів ту обставину, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання.
Отже, що стосується ознак добросовісного відношення до праці, то, на думку суду, такі критерії позитивної поведінки засудженого, та які є однією із підстав для застосування положень ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, - наявні в поведінці засудженого ОСОБА_1 , так як засуджений має 2 (два) заохочення за добросовісне відношення до праці, проте, і суд наголошує на цій обставині, що такі заохочення засудженим почали отриммуватися лише напередодні настання права на пільгу, якою є умовно дострокове звільнення, а саме, - засуджений ОСОБА_1 почав відбувати покарання ще з 05 липня 2019 року, при цьому він не отримував ні одного заохочення, а почав отримувати заохочення лише за чотири місяці до настання права на пільгу.
Відповідно, суд ввжажає, що заохочення засуджений повинен отримувати не безпосередньо перед отриманням пільги, а на протязі всього часу відбування покарання.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.
При вирішенні питання щодо умовно дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_5 судом було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.
Формально -юридичні підстави передбачені ч.3ст.81КК України і пов`язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_1 1\2 строку покарання.
Строк фактичного відбуття засудженим ОСОБА_1 певної частини призначеного йому покарання як формально-юридична підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежить від кількох чинників.
Таким чинниками відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є:
а) вид (категорія) вчиненого особою злочину, визначений відповідно до ст.12 КК України;
Так, ОСОБА_1 засуджений за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України.
Санкція ч.2ст.286КК Українипередбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно, згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.
Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності.
Отже,зглядаючись наположення ч.5ст.12,ст.25КК України ОСОБА_1 скоївтяжкий злочинз необережності,станом начас слуханнякримінального провадженнявідбув більшеполовини строкуосновного покарання у виді позбавлення волі, що дає підстави для суду на час слухання даного кримінального провадження, а саме, - станом на 20.04.2022 року розглянути питання про застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 81 КК України, - згідно подланого подання установи.
З урахуванням окремих із зазначених чинників та поєднання деяких з них між собою обставин, відносно засудженого ОСОБА_1 закономвстановлений загальний, (п.1 ч. 3 ст. 81 КК України), строк покарання, після фактичного відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання.
Отже, що стосується формально юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 81 КК України, то такі є в наявності.
Що жстосується оціночнихпідстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.
Суд наобґрунтування своєїпозиції враховуєту обставину, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою за переважний період відбування покарання у виді позбавлення волі в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання, не виявив ознаки щирого каяття в скоєному злочині.
Встановлюючи ці підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних:
- які характеризують засудженого;
- його поведінку;
- відношення до праці;
- відношення до вчиненого злочину та його наслідків;
- наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
Так, що стосується даних, які характеризують особу засудженого ОСОБА_1 , його поведінку, то суд констатує той факт, що, дійсно, - під час відбування покарання засуджений почав виявляти ознаки добросовісного ставлення до праці, в зв`язку з чим має 2 (два) заохочення від керівництва установи виконання покарань.
Проте, суд наголошує на тій обставині, що ці два заохочення засуджений ОСОБА_1 отримав лише безпосередньо перед настанням пільги (почав отримувати за три місяці до настання пільги), а на протязі тривалого часу, з моменту початку відбування покарання у виді позбавлення волі, а саме, - з 05 липня 2019 року, та по січень 2022 року (що становить майже півтора року), - засуджений взагалі не мав заохочень від установ відбування покарання, - ні за добросовісне відношення до праці, ні за зразкову поведінку.
Суд вважає, що для того, щоб суд оцінив позитивно поведінку засудженого під час відбування покарання, він повинен мати таку поведінку (отримувати заохочення за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку) не перед настанням пільги, а на протязі всього часу відбування покарання, причому, така поведінка повинна бути стабільною та носити системний характер.
Так, суд наголошує на тій обставині, що в діях засудженого ОСОБА_1 є лише проста повторність у отриманні заохочень (отримання лише двох заохочень), в той же час, в діях засуджених повинна бути системність у отриманні заохочень, тобто, - отримання трьох і більше заохочень, чого в діях засудженого ОСОБА_1 , - немає.
Також, суд в даному випадку застосовує також положення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно достроковому звільненні від відбування основного покарання, - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Крім того, на противагу отримання заохочень за добросовісне відношення до праці, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_1 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відповідно, суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим щодо поведінки саме в установі виконання покарань, в даному ж випадку взагалі відсутні критерії та відомості, з яких можна було б встановити поведінку засудженого в установі виконання покарань.
Відповідно, суд наголошує на тій обставині, що засуджений ОСОБА_1 не приймав активну участь в житті установи, як того вимагає положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р.
Що стосується відношення засудженого ОСОБА_1 до вчиненого злочину та його наслідків, то суд зазначає наступне:
- так, засуджений ОСОБА_1 під час слухання кримінального провадження в суді першої інстанції свою вину не визнавав повністю, після винесення вироку стороною захисту була подана апеляційна скарга з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно, визнання засудженим ОСОБА_1 вини своєї у скоєнні злочину під час слухання кримінального провадженні в частині застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від відбування покарання, - суд розцінює лише як мниме визнання вини, яке спрямоване лише на застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, так як засуджений усвідомлює, що невизнання ним вини у скоєнні злочину, - повністю виключає застосування до нього пільги, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України.
Суд в даному випадку вважає, що розкаювання та щирого каяття засудженого ОСОБА_1 в даному випадку не має, адже засуджений ОСОБА_1 не відшкодував в добровільному порядку шкоду потерпілій стороні, а його сплати коштів потерпілій стороні (в незначних сумах) почалися незадовго до настання права на пільгу.
Відповідно, суд вважає, що для наявності поняття щирого каяття необхідно, щоб засуджений просив вибачення в потерпілої сторони, відшкодував шкоду, заподіяну злочином, (яка визначена за вироком суду), - чого в даному випадку в діях засудженого ОСОБА_1 , - немає.
Так, дійсно, згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановленихї Законом.
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченого статтями 318 380 КПК України, з урахуванням положень цього розділу.
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Отже, здійснивши системний аналіз положень ч.ч. 1, 3, 5 ст. 539 КПК України, суд зазначає, що учасниками процесу в категоріях справ, які стосуються умовно дострокового звільнення засудженого є представник установи виконання покарань, представник спостережної комісії, прокурор, засуджений, його законний представник чи захисник.
Відповідно, як вбачається з вищевказаних норм процесуального права, потерпілий у кримінальному провадженні, в рамках якого засуджена особа, - практично не наділений правосуб`єктністю, тобто, - його виклик не є обов`язковим, та, відповідно, - думка потерпілого при вирішення справ даної категорії не враховується.
Суд вважає, що дана позиція щодо правового статусу потерпілого в справах даної категорії (вирішення питання щодо умовно дострокового звільнення від призначеного судом покарання), згідно з якою потерпілий фактично позбавлений права приймати участь в судових засіданнях та висловлювати свою думку щодо умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, - є прогалиною в кримінальному процесуальному законодавстві, адже суд вважає, що в справах даної категорії, особливо якщо внаслідок скоєного злочину настала смерть людини, - позиція потерпілої сторони повинна бути врахована при вирішенні питання по суті, адже безпідставне умовно дострокове звільнення засуджених від відбування покарання у виді позбавлення волі безумовно підриває авторитет правоохоронної системи в цілому, в тому числі судової гілки влади перед громадянами України.
Відповідно, суд вважає, що при вирішенні справ даної категорії суду необхідно звертати увагу на позицію потерпілої сторони, яка була нею висловлена в судовому засіданні, та яка міститься в мотивувальній частині вироків, якими засуджено осіб до позбавлення волі.
Так, як вбачається з мотивувальної частини вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2020 року, - потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні наполягала на призначенні ОСОБА_1 максимально суворого покарання.
Враховуючи вищевказані обставини, що стосуються розкаювання ОСОБА_7 , його поведінки, суд непереборнопереконаний,що поведінказасудженого не можеслугувати прикладомдля поведінкидля іншихзасуджених, адже, зглядаючись на поведінку засудженого ОСОБА_1 , - для настання підстав для умовно дострокового звільнення не обов`язково відшкодовувати шкоду, заподіяну злочином (яка чітко визначена вироком суду), - що, на думку суду, - є неприпустимим, так як таке відшкодування повинно бути хоча б частковим, виходячи з об`єктивних можливостей засудженого, тобто, - судом повинно враховуватися, чи були наявні факти намагання відшкодування обвинуваченим в добровільному порядку такої шкоди, причому, - відшкодування шкоди не перед настанням пільги, а, по можливості, - на протязі найкоротшого строку після вчинення злочину.
Що ждо наявностідвох заохоченьу засудженого ОСОБА_1 задобросовісне відношеннядо праці, то суд вважає, що то така обставина сама по собі не може свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінказасудженого передбачаєне тількинаявність уостаннього заохочень,застосованих упорядку,визначеними статтями67,130КВК України,але йте,що засудженийподає позитивнийприклад дляповедінки іншихзасуджених,проте,на думкусуду,-поведінка засудженого ОСОБА_1 неможе слугувати,як позитивнийприклад дляінших засуджених.
При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відсутність порушень дисципліни.
В даному ж випадку з вищевказаного переліку обставин, які є підставою для застосування положень ст. 81 КК України до засуджених, в діях засудженого ОСОБА_1 є в наявності лише отримання двох заохочень за відношення до праці, проте, - на противагу цьому, - засуджений ОСОБА_1 не має жодного заохочення за зразкову поведінку.
Що ж стосується участі у самодіяльних організаціях, безперечного виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисної ініціативи, соціальної активності, участі у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, - то таких даних у відношенні засудженого ОСОБА_1 в матеріалах справи немає.
Суд також зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 81 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.
Обставини справи свідчать лише про наявність позитивних чинників у виді лише добросовісного відношення до праці (і то лише за короткий проміжок часу, який передував настанню пільги), інших же позитивних чинників, на які вказано судом вище, - в діях засудженого ОСОБА_1 немає, більше того, суд вважає, що позиція засудженого ОСОБА_1 в частині ніби то його щирого каяття є не щира, що не може свідчити про визнання вини, так як визнання вини повинно бути щирим, яке підтверджується поведінкою засудженого, яка, зокрема, повинна мати прояв у добровільному відшкодування шкоди потерпілій стороні, чи хоча б її частини.
Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від відбування покарання суд застосовував положення ст. 6 КВК України.
Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив, відношення до скоєного злочину, та його наслідків.
Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, про щире розкаювання засудженого ОСОБА_1 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.
Поведінка засудженого ОСОБА_1 під час відбування основного покарання у виді позбавлення волі свідчить лише про його правослухняну поведінку в частині добросовісного відношення до праці за короткий проміжок часу до настання права на пільгу, проте, суд ще раз наголошує на тій обставині, що суд вважає, що засуджений ОСОБА_1 ще не готовий до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, обставин його вчинення, його наслідків, наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_1 до скоєного злочину, його наслідків:
- згідно мотивувальної частини вироку суду, - засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин в стані алкогольного сп`яніння.
Суд наголошує на тому, що в останній час державою Україна здійснюються кримінально правові заходи щодо посилення кримінальної відповідальності осіб, які скоїли злочини в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, так як, як правило, - наслідки таких злочинів є набагато тяжчими від злочинів, які скоюються особами, які не перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.
На думку суду, - вчинення злочину в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння природньо передбачає більш тривалий час відбування покарання в місцях позбавлення волі, - що спрямовано на остаточне виправлення та перевиховання засудженого, усвідомлення засудженим протиправності своїх діянь, які призвели до скоєння чи вчинення кримінального правопорушення.
- так, згідно резолютивної частини вироку суду ОСОБА_1 засуджено до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 місяців.
З вищевказаного розміру призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 місяців у засудженого ОСОБА_1 станом на час слухання даного подання залишилося невідбутим покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 260 днів, а тому, на думку суду, - умовно дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , який скоїв злочин в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого загинула малолітня особа, та який не відшкодував в добровільному порядку шкоду, заподіяну злочином (якй визначено вироком суду), не визнавав вину, - не буде неспіврозмірним тяжкості вчиненого злочину, буде неспіврозмірним невідбутій частині покарання та не відповідатиме особі засудженого, його поведінці під час відбування покарання.
Відповідно, суд вважає, що:
- застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення на даному етапі відбування покарання, (при залишку невідбутого покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 260 днів), - є неспіврозмірним з наслідками, які заподіяні злочином, не відповідатиметяжкості вчиненогозлочину,та обставинамйого вчинення, (злочин вчинено в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок скоєння злочину загинула малолітня особа), поведінці засудженого під час відбування покарання в частині щирого каяття;
- поведінка засудженого ОСОБА_1 в частині щирого каяття та поведінки під час відбування покарання не може бути прикладом для поведінки інших засуджених;
- засуджений ОСОБА_1 отримував заохочення лише за добросовісне відношення до праці, проте, зовсім не має заохочень за належну поведінку в установі виконання покарань, відповідно, - не приймав активної участі в суспільному житті колонії;
- засуджений ОСОБА_1 вину свою не визнавав повністю, а визнання такої вини в даному судовому засіданні суд оцінює лише як намагання засудженого застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України умовно дострокового звільнення.
Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_1 пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні подання установи виконання покарань щодо умовно дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.
При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.»
Суд вважає,що застосуваннядо засудженого ОСОБА_1 положення ст.81КК України,-умовно дострокового звільненнявід призначеногопокарання увиді позбавленняволі наданій стадіївідбування покараннябуде суперечитиреалізації принципуневідворотності покаранняособи завчинений злочин,даним рішеннямсуду небуде виконана метакримінального покарання-як їїкаральної такі виправноїскладової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_1 є необґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання.
Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст.ст. 537, 539 КПК України.
Згідно п.2ч.1ст.537КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ст..539КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_1 відсутні достатні ознаки ресоціалізації, засуджений ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів провадження та його поведінки в судовому засіданні, - повністю вину у скоєному злочині не визнав, щиро не розкаявся у скоєному злочині, умовно дострокове звільнення на даному етапі не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення, наслідкам вчиненого злочину, засуджений своєю поведінкою не довів, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, - що, на думку суду, - є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання установи виконання покарань.
Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_1 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.
Враховуючи вищевикладене,керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ч. 2 ст. 369, 370 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 12, 81, ч. 2 ст. 286 КК України, суд, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана Віталія Григоровича, яке погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації Київської області Сваричевським Ярославом, про умовно достроковезвільнення відвідбування основногопокарання увиді позбавленняволі засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чоп Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 31 березня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 02 лютого 2021 року Закарпатським апеляційний судом ивнесено ухвалу, згідно якої апеляційну скаргу - залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2020 року без змін, -
- який з 08.07.2019 року утримувався в ДУ «Закарпатська УВП (№9)», та з 04.11.2021 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд протягом 7 діб, а засудженим, - протягом 7 діб з моменту отримання повного тексту ухвали.
Суддя: О.В. Закаблук
Судове рішення № 105998138, Кагарлицький районний суд Київської області було прийнято 20.04.2022. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 368/242/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: