Ухвала суду № 105995892, 31.08.2022, Черкаський районний суд Черкаської області

707/612/22

1-кп/707/139/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2022 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

судді Смоляра А.О.

за участю присяжних Ключки В.М.

Мараховської Н.З.

Мусієнка О.М.

секретаря Щербак-Стерниш Д.П.

прокурора Шерстобітова І.І.

захисника Руденка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 12014250270001078 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.1, 3, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.1, 3, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з раніше наведених підстав, оскільки ризики не змінились.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд присяжних приходить до висновку про можливість продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наступних підстав.

ст. 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Для оцінки існуючих або можливих ризиків того, що обвинувачений перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього обов`язки, або вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд оцінює особу обвинуваченого:

Так, ОСОБА_1 є не одруженим, непрацюючим. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо наявності у обвинуваченого власного житла та перебування на його утриманні малолітньої/неповнолітньої дитини або осіб похилого віку.

Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, продовження вчинення злочину.

ОСОБА_1 обвинувачується ускоєнні особливотяжких татяжкого злочину,що збільшуєймовірність ризикупереховування особивід суду.(У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту).

Згідно п. 152 рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Подовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше попри презумпцію не винуватості, ніж правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року, серія A, № 254%A, с. 15, п. 30).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, який пов`язаний з умисним позбавленням життя іншої особи, і дане діяння становить підвищену суспільну небезпеку, суд присяжних враховує положення, що викладені у рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Харченко проти України», а саме що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес , який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд присяжних приходить до висновку, що тимчасова ізоляція ОСОБА_1 від суспільства є цілком виправданою мірою, і насамперед превентивною, оскільки окрім захисту прав і інтересів обвинуваченого, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому, і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Відповідно до вимогст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зокрема менш сувора міра запобіжного заходу аніж тримання особи під вартою, як то домашній арешт, є недоцільною у даній справі, оскільки обвинувачений не має власного житла, де б міг відбувати домашній арешт, а також стабільного доходу, для забезпечення достатніх умов задля існування ізольовано. Крім того, в умовах військового стану, є ймовірність, що особа може зловживати своїм правом на безпеку під час тривог, та залишати місце проживання.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України - суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 331 КПК України,-

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб -задовольнити.

Продовжити раніше обраний відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 30 жовтня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та надіслати на адресу ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Є.П.Тептюк

Суддя: О.А.Смоляр

Присяжні: В.М. Ключка

Н.З. Мараховська

О.М. Мусієнко