Ухвала суду № 105990819, 29.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

29 липня 2022 року м. Київ № 640/23373/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання постанови суду, встановлення судового контролю її виконання у адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просить:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за додатковими документами, які дають право на підвищення пенсії і містяться в пенсійній справі, а саме - довідки про розмір грошового забезпечення за посадою завідуючого спеціальної кафедри №27 Інституту захисту інформації з обмеженим доступом Національної академії Служби безпеки України, станом на 05.03.2019, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок і виплату (з урахуванням виплаченого) пенсії ОСОБА_1 на підставі додаткових документів, які дають право на підвищення пенсії і містяться в пенсійній справі, а саме, довідки про розмір грошового забезпечення за посадою завідуючого спеціальної кафедри №27 Інституту з обмеженим доступом Національної академії Служби безпеки України, станом на 05.03.2019, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, починаючи з 01.04.2019 загальною сумою (з урахуванням 100% суми підвищення пенсії).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021, вирішено:

- позов ОСОБА_1 задовольнити частково;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-439 від 31.07.2020 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-439 від 31.07.2020 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовити;

- стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

За відсутності відповідної заяви позивача, виконавчі листи у цій справі не видавались.

Від позивача 26.07.2022 надійшла заява, у якій викладено вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у зв`язку із неналежним (не в повному обсязі) виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 640/23373/20, залишеного в силі Постановою колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021, щодо здійснення перерахунку розміру моєї пенсії, а саме виходячи не з 90%, а з 70% сум грошового забезпечення, і, відповідно, розміру суми заборгованості, виплата якої має бути здійснена, та відмовою здійснити перерахунок розміру моєї пенсії, виходячи не з 70%, а з 90% сум грошового забезпечення, і, відповідно, розміру суми заборгованості, виплата якої має бути здійснена;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у повному обсязі виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 у справі №640/23373/20, залишене в силі Постановою колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021, здійснивши перерахунок розміру моєї пенсії, виходячи не з 70%), а з 90% сум грошового забезпечення, і, відповідно, розміру суми заборгованості, виплата якої має бути здійснена;

- встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умисне невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021.

Розглянувши заяву та надані документи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб''єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 ст.383 КАС України встановлено, що у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно ч.3 ст.383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Однак, позивачем у заяві не наведено жодних посилань щодо наявності виконавчих листів та виконавчих проваджень, відкритих на їх виконання та не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаних документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи виконавчі листи позивачу не видавались.

Абзацом 2 ч.5 ст.383 КАС України встановлено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу заяви про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання постанови суду.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами положень ст.129 та ст.129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судомою рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в п.43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; п.46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; п.64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу ст.3, 8, ч.1 та ч.2 ст.55, ч.1 та ч.2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/763 8/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 в справі №807/2358/15, від 17.10.2019 в справі №826/12592/14.

Разом з тим, Закон не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено такий обов`язок.

За змістом норм статті 129-1 Конституції України, ст.370 КАС України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-439 від 31.07.2020 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду, Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчі листи не видавались.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Згідно вимог ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відтак, норми Закону України «Про виконавче провадження» закріплюють механізм відповідальності боржника у разі невиконання рішень без поважних причин, та у разі невиконання такого рішення державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Однак, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів складення виконавчих листів і отримання їх позивачем та, як наслідок, закінчення державним виконавцем виконавчого провадження, яке мало бути відкрите на підставі виготовлених виконавчих листів, у зв`язку з не виконанням боржником (відповідачем у справі) вказаного судового рішення.

При цьому, згідно ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, в клопотанні позивачем не наведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 826/6528/18, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі № 826/9960/15.

У цьому випадку, лише ухвалення судом рішення зобов`язального характеру само по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Посилання позивача на необхідність встановлення судового контролю з огляду на невиконання на цей час рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021, суд оцінює критично, так як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю у цій справі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.243, ст.248, ст.382, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання постанови суду - повернути заявнику.

У задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення

Суддя Н.А. Добрівська