Рішення № 105990448, 28.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року місто Київ №320/1180/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області,

Відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправними дій, скасування вимоги від 13.11.2020 №Ф-63133-54, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі - Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн.;

- скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області утриматися від вчинення певних дій, а саме утриматися від нарахування будь-яких штрафів та пені по сплаті єдиного внеску за період з 2-го кварталу 2014 року по 4-ий квартал 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.01.2021 Позивачем була отримана вимога Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн, при цьому, у вказаній вимозі відсутні дані стосовно періоду нарахування, визначення відповідних зобов`язань та вказує про попереднє оскарження рішень контролюючих органів зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 адміністративну справу №320/1180/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви, у який Позивачем такі недоліки були усунені.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 320/1180/21, вирішено розглядати справу № 320/1180/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 06.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову немає підстав, оскільки станом на 31.01.2020 у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 27 629,48 грн. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону №2464 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 №Ф-63133-54. Позивачем не доведено, що у період нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску він перебував у трудових відносинах як наймайний працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний соціальний внесок протягом спірного періоду.

Позивачем до суду 11.05.2022 подано відповідь на відзив, в якій останній зауважив, що відповідно до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері оподаткування, він як фізична особа-підприємець, який перебував на обліку в органах доходів і зборів,розташованих на території де проводиться антитерористична операція, звільняється від сплати єдиного внеску (недоїмки), а також від сплати штрафних та фінансових санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року запропоновано Позивачу надати свої пояснення стосовно клопотання представника Відповідача про заміну сторони у справі № 320/1180/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року залучено до участі у справі № 320/1180/21 у якості співвідповідача Відокремлений підрозділ Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

У відзиві на позовну заяву відповідача-2, який надійшов до суду 29.07.2022, представник зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не було подано відповідної заяви до контролюючого органу щодо звільнення платника від сплати ЄСВ.

Позивач у відповіді на відзив відповідача-2, яка надійшла до суду 05.07.2022 зазначив про аналогічні підставі, що і у віповіді на відзив відповідача-1.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області 13.11.2020 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн., відповідно до якої станом на 31.10.2020 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, суму якої позивач має сплатити до Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Як вказують відповідач та співвідповідач, сума боргу у розмірі 27629,48 грн сформована за рахунок наступних нарахувань та періодів:

- ЄСВ за 2017 рік - 704 грн х 12 = 8448 грн, сплата відсутня, сума боргу склала 20 920,72 грн;

- ЄСВ за 1 квартал 2018 (граничний строк сплати 19.04.2018) - 819, 06 грн х 3 = 2457,18 грн, сплата відсутня, сума боргу склала 23377,90 грн;

- ЄСВ за 2 квартал 2018 (граничний строк сплати 19.07.2018) - 819, 06 грн х 3 = 2457,18 грн, сплата відсутня, сума боргу склала 25835,08 грн;

- ЄСВ за 3 квартал 2018 (граничний строк сплати 19.10.2018) - 819, 06 грн х 3 = 2457,18 грн, сплата відсутня, сума боргу склала 28292,26 грн;

- ЄСВ за 4 квартал 2018 (граничний строк сплати 21.01.2019) - 819, 06 грн х 3 = 2457,18 грн, сплачено 1838,00 грн, сума боргу склала 28911,44 грн;

- ЄСВ за 1 квартал 2019 (граничний строк сплати 19.04.2019) - 918, 06 грн х 3 = 2754,18 грн, сплата відсутня, сума боргу склала 30747,56 грн;

- ЄСВ за 2 квартал 2019 (граничний строк сплати 19.07.2019) - 918, 06 грн х 3 = 2754,18 грн, сплата 2754,18 грн, сума боргу склала 27922,56 грн;

- ЄСВ за 3 квартал 2019 (граничний строк сплати 19.10.2019) - 918, 06 грн х 3 = 2754,18 грн, сплата відсутня, сума боргу склала 27922,56 грн;

- ЄСВ за 4 квартал 2019 (граничний строк сплати 21.01.2020) - 918, 06 грн х 3 = 2754,18 грн, сплачено 3117,18 грн, сума боргу склала 27629,56 грн;

- ЄСВ за 1 квартал 2020 (граничний строк сплати 21.04.2020) - 2078 грн, сплачено 5717,03 грн, сума боргу склала 23990,65 грн;

- ЄСВ за 2 квартал 2020 (граничний строк сплати 20.07.2020) - 1039,06 грн, сплачено 3178,2 грн, сума боргу склала 24451,36 грн;

- ЄСВ за 2 квартал 2020 (граничний строк сплати 19.10.2020) - 3178,12 грн, сплачено 0 грн, сума боргу склала 27629,48 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн. прийнятя всупереч положенням ПК України та підлягає скасуванню, так як заборгованість у позивача відсутня. При цьому, позивачем наголошено на тому, що питання правомірності такого боргу за попередній період нарахування вже було вирішено в судовому порядку та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 адміністративний позов позивача було задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) N Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року та визнано протиправною та скасано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року.

Не погоджуючись з прийнято вимогою Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн. та вважаєючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону N 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону N 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону N 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому, частиною 8 статті 9 Закону N 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону N 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону N 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2014-2018 роки, Позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України N 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669).

Зокрема, п. п. б п. 8 ст. 14-1 Закону N 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність) та від 02 грудня 2015 року N 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Кадіївка.

При цьому суд звертає увагу на те, що постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей" від 12.05.2016 N 1351-VIII перейменовано місто Стаханов на місто Кадіївка.

У спірному періоді, 2017-2020 роки (за який винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ,) Позивач є платником єдиного внеску, та до 12.02.2019 перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 (яка отримана Відповідачем 13.05.2019).

З огляду на дію зазначеної норми, суд приходить до висновку, що Позивач звільнений від виконання обов`язку платника єдиного внеску, встановленого ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Крім того, станом на момент подання Позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває.

Таким чином, Позивач заяву про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску подав своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання Позивачем необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Суд зазначає, що факт подання Позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За наведених обставин, правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн за спірний період у Відповідача відсутні.

Вказане правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Посилання Відповідача та співвідповідача щодо не можливості застосування у межах спірних відносин пункту 9-4 розділу VIII Закону N 2464-VI, судом оцінюється критично, оскільки норми цього пункту є діючими на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону N 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) цього пункту внесено не було.

Суд вказує на те, що підпунктом 8 пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12 серпня 2014 року N 1636-VII (далі - Закон N 1636) внесені зміни до Закону N 2464, а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 доповнено пунктом 9-3 такого змісту: " 9-3 Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".

Внаслідок цього зміни до Закону про збір та облік, внесені на підставі підпункту "б" підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", включені до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про збір та облік як пункт 9-4.

Аналогічна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі N 812/1299/16 та від 28 листопада 2018 року у справі N 805/3156/16-а.

Щодо доводів Відповідача про те, що на день звернення з заявою Позивач не перебував на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, а оскільки антитерористична операція триває, тридцятиденний строк від дня її закінчення не розпочався, тому звернення з такою заявою є передчасним, а відтак, Позивач не відноситься до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464, то суд зазначає, що у більший час спірного періоду (2017-2019 роки) Позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а тому, він має бути віднесений до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464, і відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" недоїмка, що виникла у такого платника єдиного внеску, мала визнаватися в подальшому безнадійною та підлягала списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що правомірність нарахування контролюючим органом боргу зі сплати позивачем боргу (недоїмки) з ЄСВ за попередній період було встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №320/2449/19, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року.

З аналізу матеріалів справи вбаєчається, що контролюючий орган повторно здійснив дії із прийняття оскарєуваної у цій справі вимоги по періодах, які частково досліджувалися судами та яким вже було надано оцінку.

Судом у справі №640/320/2449/19 було встановлено факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, однак зазначені обставини відповідачем під час прийняття оскаржуваної вимоги було залишено поза увагою.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за наведених обставин, правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн. за спірний період у відповідача були відсутні, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Як наслідок, позовні вимоги в частині визнання протиправним дій Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020 на суму 27629,48 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Київській області утриматися від вчинення певних дій, а саме утриматися від нарахування будь-яких штрафів та пені по сплаті єдиного внеску за період з 2-го кварталу 2014 року по 4-ий квартал 2018 року суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції від 01.04.2021 №0.0.2073142506.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2724,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1816,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 13.11.2020.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63133-54 від 13.11.2020.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03680, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, 5-А, код за ЄДРПОУ ВП: 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.