Рішення № 105989139, 31.08.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7993/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 09.04.2022 року про заборону в`їзду в Україну;

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 09.04.2022 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 09.04.2022 року позивача було зупинено співробітниками Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, та вручено рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання під № НОМЕР_1 з подальшим вивезенням позивача до межі Одеської області, та прийнятим рішенням від 09.04.2022 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки.

Позивач вказує, що дії співробітників ГУ ДМС України в Одеській області, про заборону в`їзду в Україну є протиправними та безпідставними і не є безумовною підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну та скасування посвідки на тимчасове проживання.

Також, позивач вказує, що з вересня 2021 року по квітень 2022 року жодних порушень з його боку, які б були підставою для винесення рішення про заборону в`їзду в Україну та скасування посвідки на проживання вчинено не було.

Ухвалою суду від 27.06.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області належним чином засвідчені копії документів на підтвердження обставин, що послугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, а також належним чином завірених копій оскаржуваних рішень.

Представника ГУ ДМС України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву та матеріали особової справи позивача.

У відзиві зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області не визнає даний адміністративний позов.

У відзиві вказано, що за умови встановленої загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з боку громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про що зазначено в поданні Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 08.04.2022 № 25/6/55/114/01-2022, а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, у ГУ ДМС в Одеській області були наявні підстави до прийняття рішення від 09.04.2022 № 53 про заборону в`їзду в Україну та прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 09.04.2022 № 51031500038194 позивачу.

З огляду на вищезазначене ГУ ДМС в Одеській області вважає, що приймаючи рішення про заборону в`їзду в Україні та рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , діяло у межах діючого законодавства України, та вказані рішення є правомірним.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин Азербайжану документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданою 19.10.2021 року терміном дії до 18.10.2022 року.

Підставою для видачі позивачу посвідки на тимчасове проживання зазначено кодове позначення мети поїздки «04/14» - возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу).

Судом встановлено, що до Головного управління ДМС в Одеській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції від 08.04.2022 №2516/55/114/01-2022 про скасування довідки на тимчасове проживання, примусове повернення, видворення та заборону в`їзду на територію України.

Подання, зокрема обґрунтовано тим, що своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно - політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах.

Рішенням про скасування посвідки на тимчасове проживання, прийнятим керівником ГУ ДМС в Одеській області № 51031500038194 від 09.04.2022 позивачу скасовано посвідку на тимчасове проживання № 800242885, на підставі підпункту 4 пункту 63 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» від 25.04.2018 № 322.

Рішенням про заборону в`їзду в Україну, прийнятим керівником ГУ ДМС в Одеській області №53 від 09.04.2022 заборонено громадянину Азербайджану ОСОБА_3 (прізвище) ОСОБА_4 (ім`я), лат. ALIYEV FAHRAD, ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать чоловіча, паспортний документ громадянина Азербайджану для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , в`їзд на територію України терміном на 3 (три) роки до 09.04.2025 року.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року.

Відповідно до ч. 14 статті 4 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно ч. 1 ст.9 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

В`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України здійснюється: за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання (абз. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України №3773-VI).

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право". (п. 14 ст. 5 Закону України №3773- VI).

Відповідно до абз. 2-3 ч. 1 ст. 13 Закону України №3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Частиною 1 ст. 14 Закону України №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, яким не дозволяється в`їзд в Україну, при спробі в`їзду в Україну в пункті пропуску через державний кордон України не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ.

У разі неможливості негайного повернення іноземця або особи без громадянства вони перебувають у пункті пропуску через державний кордон України до їх повернення.

Таким іноземцям та особам без громадянства у паспортному документі проставляється відмітка про заборону в`їзду в Україну на термін, зазначений у рішенні, прийнятому відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону.

25 квітня 2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання».

Відповідно до пп. 4 п. 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

Згідно з п.п. 64 - 66 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-V111 (далі - Закон №2469-VІІІ) : 3) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; 6) загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; 10) національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Відповідно до ст. 3 Закону №2469-VІІІ державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2469-VІІІ сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що до складу сектору безпеки і оборони входять, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Державна міграційна служба України.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №2469-VІІІ Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-V111 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності.

Згідно п.п. 1-4 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, регулюється Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 (далі - Інструкція 1235).

Згідно п. 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження.

Згідно п. 5 Інструкції №1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт).

Згідно п. 6 Інструкції №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

В якості правової підстави для заборони в`їзду в Україну в оскаржуваному рішенні від 09.04.2022 року зазначено ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю та якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Разом з тим, судом встановлено, що рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання прийнято на підставі пп.2 п. 63 Порядку №322, а саме подання, яке надійшло до ГУ ДМС в Одеській області від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 08.04.2022 №25/6/55/114/01-2022. В зазначеному клопотанні міститься вимога щодо заборони в`їзду в Україну та скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подання обґрунтовано тим, що відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.

В структурі організованої злочинності найбільшу загрозу становлять особи, які перебувають у статусі підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», а також кримінальні авторитети - лідери організованих злочинних угруповань.

Вказані особи, перебуваючи на території України та за її межами, створюють стійкі організовані групи та злочинні організації, встановлюють корумповані зв`язки з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, на виконання завдань спеціальних служб та розвідувальних органів держави-агресора проводять розвідувально-підривну діяльність з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширюють вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах, а також в умовах виконання покарань.

Відповідно до наявної інформації з метою легалізації на територію України прибув громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є активним учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевірено за відомостями персонально - довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України відповідно до якої вказаний громадянин на сьогоднішній день перебуває в статусі обвинуваченого.

За період перебування на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перевірявся на причетність до вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, пов`язаних з нанесенням тілесних ушкоджень, вимаганням та скоєнням розбійного нападу.

притягується до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення внесеного до - ЄРДР 12016160490000168 від 10.01.2016 за ст. 124 КК України (статус - обвинувачений);

притягується до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення внесеного до - ЄРДР 12016160490000168 від 10.01.2016 за ст. 124 КК України (статус - обвинувачений).

В поданні вказано, що своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах.

Зважаючи на викладене, керуючись пунктом 64 Порядку оформлення,

Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вбачає за доцільне прийняти рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, а також на підставі вимог частини 1 статті 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийняти рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Азербайджану

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки його дії становлять загрозу

національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Отже подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про заборону в`їзду в Україну та скасування посвідки на тимчасове проживання та заборону в`їзду підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ, та направлене відповідачу у порядку, передбаченому п. 4, 5 Інструкції №1235.

При цьому, перевірка інформації зазначеної в поданні не є обов`язковою відповідно до п. 5, 6 Інструкції №1235.

Зважаючи на те, що підставою подання є інформація Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що позивач є учасником організованої злочинної групи, яка вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини та за період перебування на території України перевірявся на причетність до скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів в рамках кримінального провадження №12016160490000168 від 10.01.2016 за ст. 124 КК України, суд вважає обґрунтованими доводи, що своїми безпосередніми діями позивач створює реальну загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні та національним інтересам України, та з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин вважає, що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення №53 від 09.04.2022 про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 роки та рішення №51031500038194 про скасування посвідки на тимчасове проживання.

Крім того, оскільки необхідність заборони в`їзду позивача визначена компетентним органом то у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви у його недостовірності, підстави для проведення перевірки відсутні.

З урахуванням вищезазначеного, рішення №53 від 09.04.2022 про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 роки та рішення №51031500038194 про скасування посвідки на тимчасове проживання прийняті Головним управління Державної міграційної служби України в Одеській області є правомірними, прийнятими в межах дискреційних повноважень та з урахуванням усіх фактичних обставин справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «ABUHMAID v. UKRAINE» (заява №31183/13) від 12.01.17 р., вказав, що держави користуються певною свободою розсуду, коли йде мова про встановлення умов потрапляння іноземців на її територію та їх проживання там (див. «Osman v. Denmark», § 54, 14 червня 2011), і відсутні підстави для висновку про те, що відповідні умови в Україні очевидно необґрунтовані або свавільні. З цього приводу Суд зазначає, що Конвенція не гарантує право іноземців потрапити або мешкати у конкретній країні. Також нею не гарантуються право отримати певний вид дозволу на проживання.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області (адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384)

Суддя П.П. Марин

.