Рішення № 105989101, 31.08.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6018/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Дробченко К.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача:Осипова Б.В.,

представників відповідача: Смирнова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, б. 1; код ЄДРПОУ 08571570) про визнання протиправним та скасування наказу № 77 о/с від 23.03.2022 року та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, б. 1; код ЄДРПОУ 08571570), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 23.03.2022 року №77о/с;

поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з 24.03.2022 року;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ;

стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з вирахуванням належних до сплати податків і зборів;

стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою від 22.04.2022 року Одеським окружним судом провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

12.05.2022 року (вх. №ЕП/12904/22) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

13.05.2022 року (вх. №ЕП/13051/22) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

25.05.2022 року (вх. №17367/22) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

27.05.2022 року (вх. №17615/22) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

Ухвалою від 17.06.2022 року клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

06.06.2022 року (вх. №ЕП/15443/22) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

08.06.2022 року (вх. №ЕП/15897/22) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

13.06.2022 року (вх. №ЕП/16282/22) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

14.06.2022 року (вх. №ЕП/16407/22) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

14.06.2022 року (вх. №ЕП/16338/22) представником відповідача до канцелярії суду подані заперечення.

28.06.2022 року (вх. №ЕП/18038/22) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

15.07.2022 року (вх. №ЕП/20070/22) представником відповідача до канцелярії суду подані додаткові пояснення.

21.07.2022 року (вх. №ЕП/20584/22) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27.07.2022 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 19.07.2022 року призначено судове засідання на 27.07.2022р.

Ухвалою від 27.07.2022 року у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовлено.

15.08.2022 року (вх. №ЕП/22897/22) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

15.08.2022 року (вх. №ЕП/22898/22) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про виклик свідків.

15.08.2022 року (вх. №ЕП/22899/22) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що 23.03.2022 року Одеським державним університетом внутрішніх справ прийнято Наказ №77 о/с, згідно якого відряджено, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію України» до Національної поліції України з 24.03.2022 року, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнивши з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу, з 23.03.2022 року. Позивач з вказаним наказом не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням встановленої законом процедури, безпідставно, упереджено та таким, що підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, з 2010 року підполковник ОСОБА_1 проходила службу в Одеському державному університеті внутрішніх справ, з 2012 року обіймала посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу.

09.03.2022 року Одеським державним університетом внутрішніх справ прийнято наказ №102 «Про направлення 22 поліцейських, які працюють в ОДУВС, в оперативне розпорядження начальника ГУНП в Одеській області для участі в забезпеченні публічної безпеки», відповідно до п. 1, якого направлено з 10.03.2022 року в оперативне розпорядження начальника ГУНП в Одеській області для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку на території м. Одеси та Одеської області на час дії воєнного стану в Україні, поліцейських, які працюють в Одеському державному університеті внутрішніх справ, згідно із затвердженим списком.

Надалі, 10.03.2022 року о 09 год. ранку, позивач звернулась до проректора університету полковника поліції ОСОБА_2 з проханням ознайомитися з Наказом №102 та отримати вогнепальну зброю для несення служби на, що під особистий підпис 10.03.2022 року ОСОБА_1 було ознайомлення з вищевказаним наказом, однак вогнепальну зброю видано не було, з причин її відсутності в ОДУВС, оскільки її вивезли до ГУНП в Одеській області.

В той же день, об 11 годині, позивач, разом з іншими поліцейськими ОДУВС була присутня у приміщенні ГУНП в Одеській області, де було проведено зустріч з начальником відділу кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області, підполковником поліції ОСОБА_3 , ректором ОДУВС ОСОБА_4 та начальником відділу професійної підготовки, підполковником поліції ОСОБА_5 про важливість забезпечення публічної безпеки та порядку у період воєнного стану поліцейським ОДУВС. Після даної зустрічі, ОСОБА_1 пояснили, що забезпечать одностроєм та табельною вогнепальною зброєю за місцем населення служби.

12.03.2022 року ГУНП в Одеській області прийнято наказ №440 «Про залучення поліцейських, які працюють в ОДУВС, в оперативне розпорядження ГУНП в Одеській області для участі у забезпеченні публічної безпеки і порядку», згідно якого визначено місце несення служби ОСОБА_1 у відділі поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області. Вимоги даного наказу були доведені позивачу лише в усній формі, а саме повідомлено про необхідність прибуття до відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для подальшого несення служби.

12.03.2022 року о 09 годині ранку позивач прибула до відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області. При цьому, наказ № 440 до керівництва відділу доведено не було, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вказано прибути до відділу 14.03.2022 року задля оформлення та отримання табельної вогнепальної зброї та однострою (розраховуючи, що до цієї дати наказ №440 вже надійде до відділу.

В подальшому, 14.03.2022 року ОСОБА_1 прибула до відділу поліції №3 ОРУП в Одеській області, де їй було повідомлено, що Наказ №440 ще не надійшов, у зв`язку з чим, необхідно і надалі перебувати на зв`язку з майором поліції ОСОБА_6 та виконувати його розпорядження.

15.03.2022 року до відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшов наказ ГУНП в Одеській області від 12.03.2022 року №440.

16.03.2022 року майором поліції ОСОБА_6 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність закріплення табельної вогнепальної зброї та погодження цього питання з відповідними службами ГУНП в Одеській області.

В період 17-18.03.2022 року за вказівкою начальника сектору відділу поліції №3 ОРУП №1, підполковника поліції ОСОБА_7 здійснювалася процедура закріплення табельної вогнепальної зброї, а саме: складання заліків на звання матеріальної частини та заходів безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю.

18.03.2022 року працівниками УКЗ ГУНП в Одеській області з ОСОБА_1 проведений інструктаж щодо дотримання правил поводження з вогнепальною зброєю під час забезпечення правопорядку, а психологами ГУНП в Одеській області проведене психологічне тестування про закріплення за вогнепальною зброєю.

Після проходження процедури закріплення табельної вогнепальної зброї у відділі поліції №3 ОРУП №1 ОСОБА_1 був складений відповідний рапорт з копією необхідних документів та наданий підполковнику поліції ОСОБА_7 , який повідомим про необхідність отримання картки замісника та складання рапорту про постійне зберігання табельної вогнепальної зброї.

21.03.2022 року ОСОБА_1 отримала табельну вогнепальну зброю та виконувала подальші вказівки керівництва відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області. Зауважень по несенню служби та дотриманню дисципліни при виконанні службових обов`язків від керівництва відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області не надходило.

22.03.2022 року в період з 06.50 год. до 13.57 год в місті Одесі повідомлено про сигнал «Повітряна тривога», під час якої вона із своєю малолітньою дитиною перебувала в укритті, після завершення якої позивач прибула на місце несення служби.

23.03.2022 року ОСОБА_1 викликано до Одеського державного університету внутрішніх справ, де її проректор університету, полковник поліції ОСОБА_2 в присутності полковника поліції ОСОБА_8 та начальника юридичного відділу університету повідомив, що відносно ОСОБА_1 наказом ректора порушено службове розслідування.

На питання ОСОБА_1 щодо підстав проведення службового розслідування, полковник ОСОБА_2 повідомив, що нібито ОСОБА_1 не прибула до відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для несення служби та забезпечення публічної безпеки та порядку.

24.03.2022 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9 прибула до відділу поліції №3 ОРУП №1, де представниками відділу кадрового забезпечення ОДУВС підполковником поліції ОСОБА_10 та полковником поліції ОСОБА_8 було повідомлено ОСОБА_1 , що за висновком службового розслідування в ОДУВС її відряджено до ГУНП в Одеській області зі звільненням з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу ОДУВС.

24.03.2022 року в ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 було запропоновано посаду старшого слідчого слідчого відділу ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, з якою вона погодилася, щоб не бути звільненою з Національної поліції.

23.03.2022 року Одеським державним університетом внутрішніх справ прийнято Наказ №77 о/с, згідно якого відряджено, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію України» до Національної поліції України з 24.03.2022 року, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнивши з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу, з 23.03.2022 року.

Вказаний наказ було прийнято на підставі висновку службового розслідування ОДУВС від 23.03.2022 року, за результатом якого комісія дійшла висновку про необхідність увільнення підполковника поліції ОСОБА_1 із займаної посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності та відрядити її у розпорядження Національної поліції України для отримання сучасних знань та вмінь у відповідних підрозділах Національної поліції за напрямком навчальних дисциплін, які нею викладаються, про що підготувати необхідні матеріали.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 3 Закону №580-VIII передбачає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

При цьому, за вимогами статті 65 Закону переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Крім того, статтею 67 Закону передбачено, зокрема, що зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі: звільнення поліцейського з посади у зв`язку з виконанням дисциплінарного стягнення або виконанням висновку поліцейської комісії про невідповідність займаній посаді, якщо до кінця визначеного строку виконання дисциплінарного стягнення або протягом десяти днів з дня ухвалення висновку про службову невідповідність не вирішено питання про подальше проходження ним служби; повернення поліцейських, які відповідно до закону були відряджені (прикомандировані) до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади (закладів, установ) або органів місцевого самоврядування на час виконання відповідних повноважень на постійній основі із залишенням їх на службі в поліції.

Відповідно до статті 71 Закону поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.

У разі потреби в поліцейських для заміщення вакантних посад у державних органах, установах та організаціях керівники таких органів державної влади, установ та організацій надсилають до поліції письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати поліцейські для зайняття таких посад (частина друга вказаної статті).

Рішення про відрядження поліцейських приймає керівник поліції (частина третя вказаної статті).

Відрядження оформлюється на підставі запиту керівника державного органу, установи, організації, рапорту поліцейського та відповідного подання його прямого керівника (частина четверта вказаної статті).

Про призначення відряджених поліцейських на посади керівники відповідних органів державної влади, установ та організацій мають письмово повідомити поліцію (частина п`ята вказаної статті).

Звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції (частина шоста вказаної статті).

За службової потреби керівник поліції може в будь-який час відкликати з державного органу, установи чи організації відряджених поліцейських, повідомивши за місяць про таке відкликання керівника відповідного державного органу, установи чи організації з наданням відповідної заміни (частина сьома вказаної статті).

Звільнені з посади відряджені поліцейські мають бути направлені в місячний строк у розпорядження поліції з приписом, службовою характеристикою та наказом про звільнення з посади.

До зазначеного строку не включається час перебування поліцейського у відпустці, відрядженні, на лікарняному (частина восьма вказаної статті).

Після повернення в розпорядження поліції поліцейський має бути призначений на попередню посаду або іншу рівнозначну посаду з урахуванням рівня його освіти, фізичної підготовки та стану здоров`я (частина дев`ята вказаної статті).

За відрядженими до органів державної влади, установ та організацій поліцейськими та членами їхніх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом для такої категорії осіб (частина десята вказаної статті).

З аналізу вказаних норм Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що поліцейські призначаються на посади поліцейського безстроково. При цьому, поліцейські, в тому числі відрядженні, можуть бути звільненні з займаних посад, переведенні на нижчу посаду без їхньої згоди у зв`язку зі скоєнням дисциплінарного проступку, скороченням посади. При цьому, звільнення з посад, з підстав визначених Законом, відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.

Водночас, за службової потреби керівник поліції може в будь-який час відкликати з державного органу, установи чи організації відряджених поліцейських, повідомивши за місяць про таке відкликання керівника відповідного державного органу, установи чи організації з наданням відповідної заміни.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року N 2337-УІП (далі - Дисциплінарний статут) передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і плідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком - визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з пунктом 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року N 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за N 1576/29706, ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місця перебування.

Відповідно до п 5 розділу І Правил N 1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Пунктом 1 розділу II Правил N 1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Правил N 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно із Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, ч. 1 розділу VII зазначено:

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, діяльність відповідача по складанню висновку та формування його змісту не може порушувати права і або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах, отже адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №804/7724/16 від 29 листопада 2019 року, зазначаючи, що висновок службового розслідування є результатом етапу реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції та не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а лише носієм інформації встановленої, під час перевірки, та не порушує права позивача.

Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, на момент проходження служби позивачем і вчинення позивачем діянь за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності регулювалися Законом України «Про державну службу».

Згідно статті 83 ЗУ «Про державну службу», державна служба припиняється:1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження; 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби; 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 4) за ініціативою суб`єкта призначення; 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін; 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов; 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2016 року, що набрав чинності 1 травня 2016 року (в редакції, чинній на момент звільнення позивача), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Стаття 5-1 КЗпП України закріплює гарантії забезпечення права громадян на працю та передбачає, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України "Про Національну поліцію", рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Відповідно частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану", затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні було тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, обмежено конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, таким чином було обмежено право висловлювати окрему думку, яка може бути розцінена як така, що може збурити, або сприяти розхитуванню ситуації в країні.

Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Згідно з абзацом 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", «Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Зі змісту присяги працівника поліції вбачається, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

За статтею 14 Дисциплінарного статуту обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Так, станом на 22.03.2022 року на адресу ОСОБА_1 зауважень по несенню служби та дотриманню дисципліни при виконанні службових обов`язків від керівництва відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області не надходило, за вказівками останнього, здійснювала заходи щодо отримання вогнепальної зброї (проходила інструктажі, психологічні тестування та складала відповідні документи), з метою участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку на території обслуговування відділу.

Варто наголосити, що в умовах воєнного стану, без засобів індивідуального захисту, спецзасобів та вогнепальної зброї ОСОБА_1 не мала можливості приймати участь в забезпеченні публічної безпеки та порядку на території обслуговування відділу поліції №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, адже в противному випадку це призвело б до загрози її життю чи здоров`ю.

В свою чергу, відповідачем не вказано конкретно, який наказ або розпорядження не було виконано позивачем при забезпеченні публічної безпеки та порядку на території обслуговування відділу поліції №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.

При цьому, жодні пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку від ОСОБА_1 не відбирались та на засідання дисциплінарної комісії останню не запрошували.

Таким чином, позивачу не було надано можливість реалізувати її права передбачені ст. 18 Статуту.

В свою чергу, позивачем було надано рапорт 23.03.2022 року на Ім`я Ректора Одеського державного університету внутрішніх справ щодо надання можливості для захисту своїх прав та інтересів, як поліцейського надати час для запрошення захисника (адвоката) та ознайомлення разом з ним із матеріалами службового розслідування, однак в той же день відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ № 77 о/с, згідно якого відряджено, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію України» до Національної поліції України з 24.03.2022 року, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнивши з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу, з 23.03.2022 року.

Системний аналіз статті 59 Конституції України, Закону України „Про адвокатуру дає підстави для висновку, що положення частини другої цієї статті „для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура є однією з конституційних гарантій, яка надає свідку під час допиту в органах дізнання, досудового слідства чи особі у разі дачі пояснень в державних органах право вільно отримувати правову допомогу адвоката. У такий спосіб держава бере на себе обов`язок забезпечувати можливість надання кваліфікованої правової допомоги особам у правовідносинах з державними органами. Зазначене не виключає і права на отримання особою такої допомоги від інших суб`єктів, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень.

Суд акцентує увагу на те, що Наказом від 23.03.2022 року №118 Одеського державного університету внутрішніх справ призначено проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 та цього ж дня, 23.03.2022 року дисциплінарною комісією ОДУВС завершено дане службове розслідування та на підставі вказаного висновку в той же саме день прийнято оскаржуваний наказ № 77 о/с, згідно якого відряджено, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію України» до Національної поліції України з 24.03.2022 року, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнивши з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу, з 23.03.2022 року.

При цьому, відповідачем ніяким чином не обґрунтовано такі стислі строки проведення службового розслідування, що в свою чергу порушило право позивача на професійний юридичний захист.

Варто зазначити, що керівництво ОДУВС не в перше звільняє ОСОБА_1 з займаної посади ( ОСОБА_1 було поновлено на посаді Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/5938/18. При цьому, що на сьогодні ОСОБА_1 сама виховуває п`ятирічного сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьків не має, піклується за рідною 93-річною бабусею (інвалідом ІІ групи по зору, ветераном праці, дитиною війни).

Так, наказом ОДУВС від 29.10.2018 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, який нею оскаржено у судовому порядку та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 року по справі №420/5938/18 визнано протиправним та скасовано, поновлено на посаді, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Окрім того, слід зазначити, що матеріали службового розслідування містять розбіжності та мають певні не чіткі зауваження.

Так, щодо невиконання позивачем вказівки керівництва відділу про несення служби у цивільному одязі, ОСОБА_1 пояснила, що нею було проведено згідно графіку дисциплінарне навчання зі студентами та слухачами в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

В свою чергу, відповідачем зазначено, що 24.02.2022 року ОДУВС прийнято Наказ №93 «Про направлення курсантів 2-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції, превентивної діяльності, курсантів 2-го, 3-го курсів факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування в оперативне розпорядження керівників ГУНП в областях для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку», відповідно до якого всіх перелічених вище осіб з 03.03.2022 року направлено в оперативне розпорядження керівників ГУНП в областях для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку.

Однак, згідно з довідкою, виданою навчально-методичним відділом, у період з 10 до 22 березня 2022 року згідно з розкладом навчальних занять у підполковника поліції ОСОБА_1 все ж було одне заняття, яку замість неї провела завідувачка кафедри адміністративного права та адміністративного процесу ОСОБА_11 .

Дані протиріччя тверджень щодо наявності або відсутності дистанційного навчання зі студентами та слухачами в Одеському державному університеті внутрішніх справ свідчить про поверхневість проведення службового розслідування та не з`ясування усіх обставин, що мають значення під час службового розслідування.

Крім того, вищевказане твердження відповідача про невиконання позивачем вказівки керівництва відділу про несення служби у цивільному одязі, в свою чергу спростовує та піддає сумніву твердження, викладені в матеріалах службового розслідування, що ОСОБА_1 участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку з 11 до 22 березня 2022 року не брала, на службу не заступала, місце її перебування керівництву відділу поліції не відоме.

Також, відповідачем зазначено, що 22.03.2022 року за дорученням керівництва ОДУВС завідувачем відділення моніторингу відділу кадрового забезпечення полковником поліції Анатолієм Десятником було здійснено перевірку поліцейських, які працюють в університеті, та згідно з наказу ОДУВС від 09.03.2022 року № 102 з 10.03.2022 року направлені в оперативне розпорядження начальника ГУНП в Одеській області й на час дії воєнного стану в Україні наказом ГУНП в Одеській області від 12.03.2022 року №440 залучені для забезпечення публічної безпеки і порядку на території м. Одеса у відділі поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

В той день, як зазначено позивачем, в період з 06.50 год. до 13.57 год. в місті Одесі повідомлено про сигнал «Повітряна тривога», під час якої вона із своєю малолітньою дитиною перебувала в укритті, після завершення якої позивач прибула на місце несення служби.

Так, під час перевірки та спілкування із заступником начальника ВП №3 ОРУП №1ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_12 встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_1 професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності, участі в забезпечення публічної безпеки і порядку на території обслуговування ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області не брала.

Однак, в матеріалах справи не вказано, у який період часу було здійснено перевірку поліцейських, чи проводилась вона під час сигналу «Повітряна тривога» та чи було прийнято розпорядження про нехтування правилами цивільного захисту населення під час сигналу «Повітряна тривога» поліцейським.

Також, за результатом розглядом скарг ОСОБА_1 на дії керівництва Одеського державного університету внутрішніх справ в особі ректора університету ОСОБА_4 та проректора університету, голови дисциплінарної комісії, полковника поліції ОСОБА_2 . Департаментом освіти, науки та спорту МВС України позивача листом від 27.05.2022 року проінформовано про те, що відомості, викладені у скаргах підтвердились частково, у зв`язку з чим Міністерством ужито відповідних заходів управлінського реагування.

Так, листом МВС від 20.05.2022 року №12557/6/48-2022 ректорові ОДУВС запропоновано призначати службове розслідування за фактами порушень законодавства щодо проведення службових розслідувань проректором ОДУВС ОСОБА_2 , начальником відділу кадрового забезпечення ОСОБА_10 та завідувачем відділення моніторингу відділу кадрового забезпечення, за наслідками яких, на вказаних осіб накладено дисциплінарні стягнення.

До того ж, Листом МВС України від 20.05.2022 року вказано, що за результатами вивчення наданих ОДУВС матеріалів установлено низку порушень законодавства, учинених дисциплінарною комісією в ході проведення службового розслідування стосовно підполковника поліції ОСОБА_1 .

Так, службове розслідування проведено упродовж одного дня, ув`язку із чим не забезпечено повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, не встановлено причин і умов його учинення, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, чим порушено вимоги пункту 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що матеріалами справи вчинення позивачем дисциплінарного проступку не підтверджено. Більш того, встановлені судом обставини свідчать про упереджене ставлення керівництва університету, що, в свою чергу призвело до порушення порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (надалі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно довідки Одеського державного університету внутрішніх справ №230 від 18.05.2022 року середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяці становить 21384,59 грн. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 724,90грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня наступного після звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, що становить 91 робочий день.

Отже, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу становить 110909,70 грн. (724,90грн. х 153), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Крім того, стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправними діями Одеського державного університету внутрішніх справ їй заподіяно моральні та фізичні страждання. В сім`ї позивач є єдиною працездатною особою, має на утриманні малолітню дитину, доглядає рідну бабусю 89-річного віку, інваліда ІІ групи. Позивач працює науково-педагогічним працівником з 2010 року. До науково-викладацької діяльності займалася практичною роботою в органах внутрішніх справ на різних посадах, зокрема в апараті МВС України. Загалом понад 20 років працює в системі МВС, має почесні грамоти, неодноразово заохочувалася відомчими нагородами, постійно підвищує свій професійний рівень, проходила закордонне стажування, курси підвищення кваліфікації, є автором понад 60 фахових публікацій, в тому числі закордонних, має науковий ступень доктора юридичних наук, вчене звання доцента, є сертифікованим тренером та найбільш досвідченим науково-педагогічним працівником університету, тощо.

Внаслідок протиправного, безпідставного звільнення з посади професора кафедри вона втратила авторитет та повагу зі сторони суспільства, матеріальне забезпечення, душевний спокій та рівновагу, не може вести звичний для себе спосіб життя. За таких обставин, у ОСОБА_1 , значно погіршився стан здоров`я, погане самопочуття, почався головний біль, біль у серці. 24.03.2022 року за станом здоров`я ОСОБА_1 була змушена звернутися до лікарні, що підтверджується медичними документами.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги обставини справи, глибину фізичних, душевних страждань, які зазнала позивач від протиправних дій відповідача, їх тривалість, очікування відновлення прав, приниження честі та гідності, ділової репутації, з урахуванням тієї обставини, що судом вже було поновлено позивача на посаді та встановлено у справі №420/5938/18 незаконність звільнення позивача з зайнятої посади, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, б. 1; код ЄДРПОУ 08571570) про визнання протиправним та скасування наказу № 77 о/с від 23.03.2022 року та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 23.03.2022 року №77 о/с.

Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з 24.03.2022 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.03.2022р. по 22.08.2022р. у розмірі 110909,70 грн. (сто десять тисяч дев`ятсот дев`ять грн. 70 коп.).

Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2022 року.

СуддяО.М. Тарасишина