Ухвала суду № 105985174, 31.08.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

Справа № 631/866/20

Провадження № 1-кп/631/26/22

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

31 серпня 2022 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі - Бондаренко І. М.,

за участю прокурора - Малюкіна Р. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Майбороди С. С.,

розглянувши і перевіривши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/866/20 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року під № 12020220390000240 щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року під № 12020220390000240 щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 липня 2022 року за клопотанням прокурора обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме до 02 вересня 2022 року включно, та одночасно визначено заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 гривень 00 копійок.

У судовому засіданні прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Малюкін Р. В., звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , що було зареєстроване за вхідним № 2231 від 31 серпня 2022 року, яке мотивував наявністю у провадженні обставин, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілий не направив свого представника для участі у судовому засіданні. Через електронну пошту суду за вхідним № ЕП-759 від 31 серпня 2022 року представник потерпілого Лещенко О. О. надав клопотання про проведення судового розгляду справи без участі потерпілого та його представника.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Майборода С. С. у судовому засіданні заперечували проти продовження дії обраного відносного обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутністю ризиків та просили суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 години до 06 години. Посилалися на те, що обвинувачений добровільно пішов у ТРО і бажає здійснювати захист Батьківщини.

Вислухавши позиції сторін з приводу заявленого клопотання, дослідивши клопотання прокурора, а також матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може біти заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

При цьому суд враховує положення ч. 1 ст. 131 вищевказаного нормативного акту України, які обумовлюють, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню наведений у ст. 176 КПК України, при цьому як вказано у частині 3 наведеної норми, найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України) .

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Приписами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, у тому числі: тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені пунктами 1 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями статті 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та визначені у пунктах 1 12 частини 1 вказаної статті.

З положень норми ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у тому числі ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України. Кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 185 КК України відповідно до приписів ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Судом з`ясовано, що ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 липня 2022 року за клопотанням прокурора обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме до 02 вересня 2022 року включно, та одночасно визначено заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 гривень 00 копійок.

В ході обговорення питання доцільності продовження дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого, судо встановлено, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досі продовжують існувати.

Крім того, суд наголошує, що під час розгляду порушеного прокурором питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Так, характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення злочину свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься.

Обвинувачений має прийнятну репутацію, типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, не одружений, тимчасово непрацюючий, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, раніше судимий за ч. 3 ст. 185 КК України 17.08.2018 р. Київським районним судом м. Харкова до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. За твердженням сторони захисту обвинувачений має на утриманні хвору матір, неповнолітню дитину та літню бабусю, проте факт знаходження на утриманні документально ані обвинуваченим, ані його захисником не підтверджено. Також відсутнє підтвердження перебування обвинуваченого у ТРО.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на що, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Відповіднодо усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням приміщення, сховище, вчинено в особливо великих розмірах.

Разом із цим, суд бере до уваги те, що стосовно ОСОБА_1 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 Кримінального процесуального кодексу України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст. 331, 333 наведеного Кодексу. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, норми Кримінального процесуального законодавства України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що в ухвалі Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 липня 2022 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визнано дійсними ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення та впливу на свідків та потерпілого.

В цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі: 1) обставин даного кримінального провадження та 2) особистості обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Окрім іншого, суворість передбаченого покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96) зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Отже, у даній ситуації тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання ОСОБА_1 під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши під варту (продовжити строк тримання під вартою).

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, суд також виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілими, яким відомі обставини вчиненого ним злочину, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявність ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх у судовому засіданні, що в даному випадку ще зроблено не було.

Станом на даний час потерпілі та свідки кримінального провадження не допитані, а тому і ризик є продовжуваним.

Реальним є ризик учинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину; на цей час як потерпілі, так і свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого як особу, його соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як то: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Щодо можливостізапобігання наявнимризикам шляхомзастосування дообвинуваченого іншихзапобіжних заходів,то судз урахуваннямданих,які йогохарактеризують,тяжкості злочину,у вчиненніякого ОСОБА_1 обвинувачується,стану здоров`я,щодо якогона данийчас врозпорядженні судувідсутні об`єктивнімедичні застереженняпро неможливістьперебування вказаноїособи підвартою,ту обставину,що ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року обвинуваченого ОСОБА_1 було оголошено у розшук у зв`язку з неодноразовою неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 у підготовче судове засідання, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

З огляду на викладене, суд у ракурсі установлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та зможе запобігти ризикам, передбаченим положеннями ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.

Відповідно, суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин, визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, з приводу продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на даний час обставини, визначені приписами ст. 199 КПК України, є дійсними.

Окрім іншого, слід зазначити, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

Як вже зазначалося, доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, суду не надано.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Також окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Застосований запобіжний захід кореспондується визначеним Кримінальним процесуальним законодавством Україниконкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ч. 3 ст. 331 КПК України.

Таке судове рішення, на переконання суду, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Частиною 3 ст. 183 КПК України покладено на суд обов`язок, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Вирішуючи питання щодо розміру застави суд виходить з приписів п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачає, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені особливо тяжкого злочину в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також бере до уваги майновий стан обвинуваченого та його відношення до вчиненого та вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі, що дорівнює вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, саме такий розмір застави буде здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Абзацом 3статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2481 гривень, а отже розмір застави становитиме 198480 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 176 178, 182 184, 186, 193 194, 196, 314, 315, 331, 369 372, 392, 532, 533 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити застосований (обраний) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, а саме до 29 жовтня 2022 року (включно).

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (номер рахунку UA208201720355299002000006674, МФО банку одержувача 820172, код отримувача за ЄДРПОУ 26281249, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, банк отримувача ДКСУ у місті Київ, призначення платежу застава, справа № 631/866/20, номер провадження № 1-кп/631/26/22, з обов`язковою вказівкою П.І.Б. обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі протягом дії цієї ухвали.

При винесенні визначеної суми застави звільнити з-під варти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року за № 12020220390000240 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, та повідомити усно і письмово Нововодолазький районний суд Харківської області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що з моменту звільнення його з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_1 , у разі внесення застави до 29 жовтня 2022 року.

Попередити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків покладених судом, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено законом покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме Харківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, алене зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя І. О. Пархоменко