Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
31 серпня 2022 р. Справа № 120/4860/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Жмеринської міської ради (далі-відповідач), у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області;
зобов`язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України;
стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 1 984,80грн та витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00грн.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 29.06.2022 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Також зазначеною ухвалою зобов`язано відповідача з дня отримання цієї ухвали подати до суду у 15-денний строк інформацію щодо розгляду клопотання позивача від 12.10.2021 року та про результати його розгляду з відповідними доказами.
08.07.2022 року відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що з метою прийняття рішення «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою» на користь позивача, зазначений проект рішення 11.11.2021 року було розміщено на офіційному сайті Жмеринської міської ради, для подальшого винесення на розгляд чергового засідання сесії міської ради, яке відбулося 01.12.2021 року.
Проте, за результатами поіменного голосування на 16 сесії міської ради 8 скликання 01.12.2021 року, депутатами Жмеринської міської ради вказаний проект рішення «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою» не прийнято: 4 - за, 0 - проти, 3 - утрималися, 28 - не голосували.
Абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Відтак, у даному випадку, клопотання вважається відхиленим, а рішення ради не повинно викладатися окремим документом, а фіксується в протоколі пленарного засідання ради.
Листом від 02.12.2021 року за № У-1383/2 позивача було повідомлено про результати голосування за вищезазначений проект рішення, засідання якої відбулося 01.12.2021 року.
Отже, клопотання (у формі рішення) позивача було винесено на розгляд депутатів Жмеринської міської ради та прийнято не було. В свою чергу депутати місцевих рад здійснюють голосування на власний розсуд і переконання. Чинним законодавством України заборонено вчиняти тиск на представників громади при здійснені ними голосування.
Відтак, на думку відповідача, депутати Жмеринської міської ради, які не приймали участі в голосуванні, але були присутні на засіданнях сесії, керувалися тим, що прийняття такого рішення завадить розвитку земельно-орендних відносин, що сприятиме створенню нових робочих місць та гарантуватиме безпечні умови життєдіяльності громади, запровадження оновленого ринку оренди земель, а саме - об`єктом оренди буде не (окремо подрібнені (площами до 2 га) земельні ділянки) окрема земельна ділянка, а цілісний земельний масив, боротьби з негативними явищами, пов`язаними з подрібненням масивів земель, що у свою чергу надасть можливість здійснювати заходи з раціонального використання та охорони земель в контексті сталого розвитку земельних ресурсів, підвищенню привабливості земель, сприянню соціально-економічному розвитку Жмеринської міської територіальної громади та ефективному використанню земель громади.
Відповідач вважає, що зайнята депутатами позиція чітко відповідає ч. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в якій визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
06.04.2022 року опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-ІХ від 24.03.22. Закон встановлює заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі.
Відповідач зазначає, що у Жмеринської міської ради відсутні правові підстави для повторного винесення питання щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
12.10.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 0521084800:04:000:2343.
До заяви були долучені всі документи, передбачені частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: графічні матеріали з зазначенням місця розташування земельної ділянки та паспортні дані фізичної особи.
Листом відповідача від 05.11.2021 року за №У-1383/2 позивача було повідомлено, що Виконавчий комітет Жмеринської міської ради у відповідності до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виніс клопотання позивача за № У-1383/2 від 12.10.2021 року про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на розгляд чергової сесії Жмеринської міської ради.
26.12.2021 року було подано адвокатський запит №241 про надання інформації, зокрема про прийняття рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.10.2021 року.
Листом відповідача № 308 від 01.02.2022 року було проінформовано адвоката позивача Дмитрійчук А.А. про те, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Почапинецького старостинського округу було включено до проекту рішення 16 сесії VIII скликання Жмеринської міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою», яка відбулася 01.12.2021 року, однак за наслідками голосування рішення прийнято не було.
Відповідно до результатів поіменного голосування з питання надання дозволу на розробку окументації із землеустрою (питання під № 35) проголосували депутати: за - 0, проти - 0, утримались - 3, не голосували - 28, відсутні - 0.
З метою отримання інформації про наявність у Жмеринської міської ради підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, представником позивача на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було скеровано адвокатський запит б/н від 23.02.2022.
В даному запиті вимагалось надати інформацію про категорію земель та наявність документації із землеустрою відносно земельної ділянки, дозвіл на розробку документації на яку бажав отримати позивач (яка є суміжною з земельною ділянкою кадастровий номер: 0521084800:04:000:2343).
Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-1430/2-22 від 10.05.2022 адвокату позивача надано відповідь про те, що вказана у запиті земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Оскільки відповідачем за результатами розгляду заяви позивача не прийнято будь-якого рішення у формі розпорядчого документа, що свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування, а тому позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки.
Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Тобто, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність земельних ділянок із земель комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.
В свою чергу, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Підпунктом 1 пункту «а» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З огляду на викладене, чинним законодавством встановлено, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо надання дозволу чи відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або мотивована відмова у його наданні.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020 року, №826/8108/16 від 18.06.2020 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/2477/20 від 08 грудня 2020 року.
На час розгляду справи, за наслідком розгляду клопотання позивача, не прийнято рішення Жмеринською міською радою щодо відмови або надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою. Доказів вирішення порушеного позивачем питання у поданому клопотанні, відповідачем суду не надано.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що Жмеринською міською радою були здійснені юридично значимі й обов`язкові дії на користь заінтересованої особи - відповідний проект рішення був винесений для розгляду на пленарне засідання міської ради. Однак, за наслідками голосування проект був взятий за основу та рішення не прийнято.
В підтвердження наведеного, відповідач надав суду витяг з протоколу 16 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради щодо вирішення питання "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою", з якого вбачається, що проголосували депутати: за - 0, проти - 0, утримались - 3, не голосували - 28, відсутні - 0.
Суд критично ставиться до вищевказаного, як на доказ того, що відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки за наслідком розгляду клопотання не прийнято ані позитивного рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, ані мотивованої відмови у його наданні.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2021 року, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
Не вирішення відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою; не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за, проти); не прийняття відповідного рішення відповідачем «за» чи «проти» по клопотанню позивача від 12.10.2021 року у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність Жмеринської міської ради.
Надання дозволу або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.
До того ж, слід застосувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року, який полягає у тому, що неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому наданні.
Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання або про відмову у наданні дозволу).
Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмову у його наданні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
Таким чином, оскільки Жмеринською міською радою було винесено на розгляд клопотання позивачки, але не прийнято рішення відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача буде саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданого клопотання.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням положень ч.7 ст.118 ЗК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Виходячи із обставин цієї справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, оскільки на дату ухвалення рішення існують обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, в силу встановленої законом імперативної заборони на прийняття відповідних рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас виконання рішення суду в зобов`язальній частині належить відстрочити до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 992,40 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.
При цьому, суд вказує, що позивачем сплачено судовий збір 1984,80 грн. та у справі заявлено дві позовні вимоги, які є похідними між собою, а тому сплаті підлягав судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги № 52-Д від 26.12.2021 року, квитанція № 52-Д від 26.12.2021 на суму 6000 грн., розрахунок вартості адвокатських послуг з урахуванням виконаних робіт (наданих послуг) від 24.06.2022 року.
26.12.2021 року між адвокатом Дмирійчук А.А. та Укстою І.В. укладений договір про надання правової допомоги № 52-Д.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тму числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи пчідготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами даного договору про надання правничої допомоги та складає фіксований гонорар у сумі 6000 грн., що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При цьому суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Водночас обов`язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, надані докази, які підтверджують обсяг послуг адвоката та їх вартість, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу 6 000,00 грн відповідатиме вимогам розумності та обґрунтованості.
Отже, за наслідками розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області.
Зобов`язати Жмеринську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.10.2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Почапинецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Жмеринська міська рада (код ЄДРПОУ 03084233, вул. Центральна, буд. 4, м. Жмеринка, 23100)
Повне судове рішення складено та підписано суддею: 31.08.2022 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна
Судове рішення № 105984616, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 31.08.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 120/4860/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: