Рішення № 105981654, 10.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2022Справа № 910/20419/21

За позовомУправління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної ради Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот»про стягнення 761284,97 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивача Воронов Є.В.від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної ради України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» про стягнення 761284,97 грн, з яких 593291,59 грн орендної плати, 89,10 грн плати за користування земельною ділянкою, 9812,79 грн відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг, 42002,59 грн інфляційних втрат, 74558,49 грн пені, 7% штрафу у розмірі 41530,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №159 від 04.04.2016 та договору щодо плати за користування земельною ділянкою №35 від 11.03.2020 в частині оплати передбачених цими правочинами платежів у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Управління справами Апарату Верховної ради України було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 відкрито провадження у справі №910/20419/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 09.02.2022.

20.01.2022 від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що із оголошенням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину на всій території України, відповідач втратив доступ до орендованого приміщення у зв`язку із закриттям будинку на невизначений строк та деактивації перепустки, за допомогою якої представник відповідача мав змогу потрапити до орендованого приміщення через електронний контрольно-пропускний пункт, встановлений у приміщенні; позивачем не доведено факту отримання відповідачем повідомлення про дострокове розірвання договору та акту повернення з оренди нерухомого майна; відповідач має право на зниження орендної плати на 50 відсотків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

09.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 за клопотанням відповідача підготовче засідання було відкладено на 03.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану судове засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2022 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання у справі на 22.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2022.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач представників у судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив. Жодних заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, враховуючи, що інших адрес в порядку ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суду повідомлено не було, справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.04.2016 між Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної ради України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілот» (орендар) було укладено Договір №159 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Додатковими угодами №1 від 20.02.2017, №2 від 10.04.2017, №3 від 12.07.2017, №4 від 12.10.2017, №5 від 08.02.2018, №6 від 13.07.2018, №7 від 22.12.2018, №8 від 06.05.2019 до Договору вносилися зміни щодо терміну його дії та вартості орендованого майна.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №8 від 06.05.2019) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 3,6 кв.м в адміністративному будинку по вул. Садова, 3 (перехід до адміністративного будинку по вул. Садова, 3а, третій поверх) (надалі - майно), яке перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена відповідно до висновку про вартість майна на 28.02.2019 і становить 118555,00 грн без ПДВ.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду для розміщення торгівельного об`єкту з продажу авіаквитків та залізничних квитків.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 Договору орендна плата, визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна, становить за базовий місяць розрахунку січень 2016 - 16500,00 грн без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата перераховується орендодавцю не пізніше 25 числа наступного за звітним місяцем; а у грудні до 20 грудня поточного року.

Пунктом 3.12 Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Відповідно до п. 5.11 Договору орендодавець зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом календарного місяця після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю і договір компенсації плати за землю за орендовані площі.

Додатковою угодою №8 від 06.05.2019 термін дії Договору було продовжено на 2 роки 360 календарних днів до 26.03.2022 включно.

Відповідно до п. 11.7 Договору сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично (більше трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів, у тому числі пені за цим договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, користуючись орендованим приміщенням, належним чином не виконував грошові зобов`язання в частині внесення орендних платежів за період оренди з січня 2020 року по листопад 2021 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 603193,48 грн, з яких: 593291,59 грн - орендна плата, 9812,79 грн - відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг, 89,10 грн - плата за користування земельною ділянкою.

При цьому, позивач вказує, що ним розірвано Договір в односторонньому порядку з 01.04.2021, однак орендоване приміщення орендарем повернуто не було. Тому, посилаючись на п.3.12 Договору, позивач просить стягнути орендні платежі за весь час користування майном.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній до 13.06.2021) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 13.06.2021) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 13.06.2021) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілот» зобов`язання зі сплати орендної плати належним чином не виконувались, внаслідок чого у відповідача за період з січня 2020 року по березень 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 394110,36 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня 2020 року по березень 2021 року не спростовано.

Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» судом відхиляються з огляду на таке.

За умовами укладеного між сторонами Договору, майно передається в оренду для розміщення торгівельного об`єкту з продажу авіаквитків та залізничних квитків.

В свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

У Додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 наведено такий перелік:

1) орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення: кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; торговельних об`єктів з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів; ліцензованої відео- та аудіопродукції, призначеної для закладів освіти; торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів; торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; науково-дослідних установ.

2) орендарі, які орендують приміщення для розміщення: приватних закладів освіти; державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, та закладів освіти, що фінансуються з місцевого бюджету; державних та комунальних закладів позашкільної освіти (крім оздоровчих закладів для дітей та молоді) та закладів дошкільної освіти; видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою; торговельних об`єктів з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою; фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту; бібліотек, музеїв; закладів, що провадять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; закладів культури незалежно від форми власності, що орендують приміщення для здійснення статутної діяльності в сфері культури та мистецтв; салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів.

3) орендарі, які орендують приміщення з метою: організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; побутового обслуговування населення; здійснення туроператорської та турагентської діяльності.

У Додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 міститься такий перелік осіб:

1) орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; комп`ютерних клубів та інтернет-кафе; торговельних об`єктів з продажу промислових товарів (крім таких, що здійснюють роздрібну торгівлю засобами гігієни); торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, що були у використанні; проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні; виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі; готелів; транспортних підприємств з перевезення пасажирів; офісних приміщень (зокрема в аеропортах);

2) вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах);

3) суб`єкти кінематографії, основною діяльністю яких є кіновиробництво або технічне забезпечення і обслуговування кіновиробництва, за умови, що вони внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів.

У Додатку №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 наведено такий перелік: орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельних об`єктів.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілот» не входить до переліку орендарів, які відповідно до цієї постанови звільняються повністю або частково від сплати орендної плати за Договором.

Також судом враховується, що відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 13.06.2021) наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Проте, відповідачем належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України неможливості користування у спірний період орендованим майном (в тому числі анулювання перепусток до будівлі) не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 13.06.2021) наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 11.7 Договору сторони погодили, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично (більше трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів, у тому числі пені за цим договором.

30.03.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення (лист №15-7/44-2021/109676 від 30.03.2021) про дострокове розірвання договору, в якому вказав, що на підставі п. 11.7 Договору у зв`язку із систематичним порушенням ТОВ «Пілот» обов`язку щодо внесення орендної плати в повному обсязі (більше трьох місяців), невиконанням інших взятих на себе зобов`язань, позивач достроково розриває Договір з 01.04.2021.

Факт направлення вказаного повідомлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» підтверджується описом вкладення у цінний лист №0100191869111 та накладною №0100191869111 від 30.03.2021.

Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач більш ніж протягом трьох місяців підряд не сплачував позивачу орендну плату за Договором, позивач правомірно скористався передбаченим ст. 782 Цивільного кодексу України та п. 11.7 Договору правом на односторонню відмову від Договору, а тому укладений між сторонами Договір є розірваним з 01.04.2021.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент розірвання Договору) у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Доказів повернення орендарем позивачу орендованого майна матеріали справи не містять.

При цьому, в рамках даної справи позивачем заявлено про стягнення з відповідача орендної плати, нарахованої за період як до (з січня 2020 року по березень 2021 року), так і після (з квітня по жовтень 2021 року) припинення (розірвання) Договору.

Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 Цивільного кодексу України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої ст. 785 Цивільного кодексу України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача(орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 914/3275/20.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати за період з січня 2020 року по березень 2021 року (до моменту розірвання Договору) у розмірі 394110,36 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, оскільки з 01.04.2021 укладений між сторонами Договір було розірвано, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати, нарахованої за період з 01.04.2021 по 30.10.2021 (після розірвання Договору), задоволенню не підлягають.

Позивач не позбавлений права ініціювати питання про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України шляхом подання окремого позову.

За прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 42002,59 грн і пеню у розмірі 74558,49 грн, нараховані за загальний період з 26.02.2020 по 26.11.2021, а також штраф у розмірі 41530,41 грн (що становить 7% від суми заборгованості).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.9 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для сплати відповідачем орендної плати за період з квітня по жовтень 2021 року у розмірі 199181,23 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, штрафу та пені, нарахованих на цю суму, задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за період з січня 2020 року по березень 2021 року, доводи позивача про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат, пені та штрафу в цій частині є обґрунтованими.

Однак, суд зазначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за грудень 2020 року, а саме 21.12.2020 замість належного - 26.01.2021.

З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком в межах визначеного позивачем періоду нарахування з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 39267,21 грн, пеня у розмірі 26662,08 грн та штраф у розмірі 27587,70 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по сплаті відшкодування витрат позивача на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, суд зазначає таке.

Пунктом 5.11 Договору встановлено обов`язок орендодавця здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. При цьому, орендар зобов`язався протягом календарного місяця після підписання Договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю і договір компенсації плати за землю за орендовані площі.

Як зазначає позивач, до 2020 року відповідач належним чином виконував зобов`язання в цій частині та укладав відповідні договори, однак, у 2020 році було укладено лише договір щодо плати за користування земельною ділянкою.

Судом враховується, що відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів сплати на користь позивача коштів в рахунок компенсації комунальних платежів та витрат на утримання нерухомого майна.

Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної ради України як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за Договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - факт здійснення позивачем витрат на утримання нерухомого майна у конкретному розмірі та отримання відповідачем комунальних послуг у обсягах, виходячи з яких позивачем розраховано суму заборгованості за заявлений до стягнення період.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що за період з 01.01.2020 по 31.10.2021 позивачем нараховано відповідачу до сплати в якості компенсації витрат на утримання майна та комунальних платежів суму коштів у розмірі 9812,79 грн.

Однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту надання відповідачу комунальних послуг (постачання газу, електроенергії, водопостачання, опалення та ін.) за спірний період, таких як, наприклад, договорів, укладених з постачальниками/виробниками відповідних послуг, актів приймання-передачі робіт/послуг, складених з постачальниками/виробниками відповідних послуг тощо, а також понесення таких витрат позивачем.

До позовної заяви позивач надав лише власний розрахунок суми заборгованості із відшкодування комунальних послуг, який не є належним та допустимим доказом на підтвердження викладених позивачем обставин, а є виключно суб`єктивним відображенням міркувань позивача щодо розміру таких послуг.

За таких обставин, оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту здійснення витрат на утримання майна та надання відповідачу комунальних послуг на суму 9812,79 грн, а також понесення таких витрат позивачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відшкодування витрат позивача на утримання нерухомого майна та комунальних послуг задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 31.11.2021 у сумі 89,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2020 у відповідності до вимог п. 5.11 Договору між сторонами підписано договір №35 щодо плати за користування земельною ділянкою (надалі - Договір №35).

Відповідно до п. 1.1 Договору №35 предметом договору є плата за користування земельною ділянкою, на якій розташоване орендоване приміщення площею - 3,6 кв.м в адміністративному будинку по вул.Садова, 3 у м.Києві (перехід до адміністративного будинку по вул. Садова, 3а, третій поверх) (надалі - майно). Майно використовується орендарем для розміщення торгівельного об`єкту з продажу авіаквитків та залізничних квитків, та перебуває у користуванні орендаря на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.04.2016 №159.

Згідно з п. 2.1 Договору №35 орієнтовна вартість договору становить 48,60 грн без ПДВ. Розрахунок плати за користування земельною ділянкою наведений у додатку №1, що є невід`ємною частиною даного договору. Розрахунки за договором здійснюються орендарем у безготівковому порядку на реєстраційний рахунок орендодавця.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що розрахунок плати за користування земельною ділянкою здійснюється пропорційно до орендованої площі та на підставі довідки про грошову оцінку земельних ділянок (їх частин, що відповідають орендованій площі), наданих Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 2.4 Договору №35 плата за користування земельною ділянкою перераховується орендодавцю не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним місяцем на рахунок орендодавця майна, вказаний у цьому договорі; а у грудні до 20 грудня поточного року.

Відповідно до п. 6.1 Договору №35 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання; відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2020 року.

У додатку №1 до Договору №35 сторони погодили розрахунок плати за користування земельною ділянкою, відповідно до якого така плата встановлена у розмірі 4,05 грн за місяць, а всього з 01 січня по 31 грудня 2020 року підлягає сплаті 48,60 грн.

Отже, у Договорі №35 сторони погодили чіткий розмір та строки сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою.

Проте, доказів внесення плати за користування земельною ділянкою у спірний період матеріали справи не містять.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що відповідачем здійснено оплату лише за один місяць - березень2020 року в сумі 4,05 грн. Доказів зворотного відповідачем не подано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати плати за користування земельною ділянкою за період з січня по грудень 2020 року у сумі 44,55 грн (48,60 грн мінус 4,05 грн) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, оскільки строк дії Договору №35 закінчився 31.12.2020, а нового договору, з якого у відповідача виникав би обов`язок сплачувати плату за землю (у певному розмірі) укладено не було, підстави для стягнення з відповідача плати за користування земельною ділянкою у сумі 44,55 грн за період з січня по листопад 2021 року відсутні.

Посилання позивача на п. 2.6 Договору №35 в даному випадку є безпідставним. Так, в цьому пункті мова йде про відшкодування плати за користування земельною ділянкою у випадку припинення Договору оренди (а не Договору щодо плати за користування земельною ділянкою), проте, як встановлено судом, на момент закінчення строку дії Договору №35 Договір оренди був чинний.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 394110,36 грн (за період з січня 2020 року по березень 2021 року включно), заборгованість з плати за користування земельною ділянкою у розмірі 44,55 грн (за період з січня по грудень 2020 року), інфляційні втрати у розмірі 39267,21 грн, пеня у розмірі 26662,08 грн та штраф у розмірі 27587,70 грн.

Наявності підстав для стягнення решти заявлених до стягнення сум позивач в ході розгляду справи не довів, а тому в решті позовні вимоги залишаються судом без задоволення.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (Україна, 02088, місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80, ідентифікаційний код 25587911) на користь Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (Україна, 01009, місто Київ, вул. Банкова, будинок 6-8, ідентифікаційний код 26252302) заборгованість з орендної плати у розмірі 394110 (триста дев`яносто чотири тисячі сто десять) грн 36 коп., плату за користування земельною ділянкою у розмірі 44 (сорок чотири) грн 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 39267 (тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят сім) грн 21 коп., пеню у розмірі 26662 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 08 коп., штраф у розмірі 27587 (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 7315 (сім тисяч триста п`ятнадцять) грн 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.08.2022

Суддя Ю.М. Смирнова