Рішення № 105981614, 31.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/3685/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Солом`янського району м. Києва»

до Приватного підприємства «Укрторгбудінвест»

про стягнення 175.433,46 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

18.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до Приватного підприємства «Укрторгбудінвест» про стягнення 175.433,46 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 786 від 25.10.2019, на підставі якого відповідачу було надано у платне користування приміщення, загальною площею 63,3 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 16/14. На підставі рішення Господарського суду міста Києва № 910/20295/21 від 06.04.2021 було підписано акт державного виконавця від 17.02.2022 про виселення відповідача з орендованого приміщення. У зв`язку з тим, що відповідачем, у період з 01.04.2021 по 16.02.2022 (включно), не виконувалися умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної оплати, у останнього виникла заборгованість у розмірі 164.812,54 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 175.433,46 грн., з яких 164.812,54 грн основного боргу, 1.966,84 пені, 6.548,94 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2.105,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 відкрито провадження у справі № 910/3685/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.05.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492126124 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03069, м. Київ, вул. Монтажників, 101/2, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Станом на 26.07.2022 на офіційному сайті АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0105492126124 наявна остання інформація про те, що з 01.06.2022 відправлення у точці видачі/доставки.

Судом 27.07.2022 ухвалу № 910/3685/22 від 23.05.2022 надіслано на адресу електронної пошти відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві, а саме 0966300505@ukr.net, що підтверджується відповідним скріншотом.

10.08.2022 судом повторно надіслано позивачу ухвалу № 910/3685/22 від 23.05.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492676825 за адресою: 03069, м. Київ, вул. Монтажників, 101/2.

23.08.2022 на адресу суду повернулось відправлення № 0105492126124 з довідкою поштового відділення зв`язку ф-20 від 17.08.2022 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на 29.08.2022 на офіційному сайті АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0105492676825 наявна остання інформація про те, що з 18.08.2022 відправлення не вручене під час доставки.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.05.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням строку встановленого наведеною вище нормою, проте у розумний строк, з огляду на відсутність інформації щодо отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2019 між Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач, позивач) та Приватним підприємством «Укрторгбудінвест» (орендар, відповідач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 786 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії при Солом`янській РДА № 51 від 25.10.2019 та розпорядження Солом`янської РДА № 831 від 25.10.2019 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Мартиросяна, 16/14 для розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 63,3 кв. м, у т.ч. на І поверсі 63,3 кв. м.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 164.812,54 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані 1.966,84 грн пені, 6.548,94 грн інфляційних втрат, 2.105,14 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі та акта приймання-передачі об`єкта.

Згідно з п. 4.1 договору орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об`єкт.

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 25.10.2019 підприємство-балансоутримувач за участю орендодавця згідно договору передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення, що розташоване на І поверсі загальною площею 63,3 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 16/14.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з 25.10.ю2019 до 24.10.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/20295/20 від 06.04.2021 розірвано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 706 від 25.10.2019; виселено Приватне підприємство «Укрторгбудінвест» з нежилого приміщення, загальною площею 63,3 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 16/14, передавши його Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/20295/20 залишено без змін.

08.11.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/20295/20 від 06.04.2021 видано відповідний наказ, який пред`явлено до примусового виконання до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМ УМЮ (м. Київ).

Згідно акту державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМ УМЮ (м. Київ) від 17.02.2022 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 20295/20 від 08.11.2021 боржника виселено із зазначеного приміщення та встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу, затвердженими розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 831 від 1=25.10.2019 і становить без ПДВ 360,06 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку - жовтень 2019 року - 22.792,08 грн.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору у разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначаються згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно з п. 3.5 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.12 договору у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує плату за фактичне користування об`єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.5 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 4.2.3 договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року виникла заборгованість в розмірі 164.812,54 грн, яка не оспорена відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача боргу по сплаті орендної плати в розмірі 164.812,54 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня або не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати орендної плати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1.966,84 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.966,84 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6.548,94 грн інфляційних втрат та 2.105,14 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.105,14 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

За розрахунками суду (знаходяться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 5.442,00 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням наведених вимог (у зв`язку з тим, що прострочення починає обчислюватись кожного місяця після 15 числа, то в цей місяць інфляція не нараховується; з огляду на кількість зазначених позивачем днів прострочення за лютий місяць 2022 року інфляція також не нараховується).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрторгбудінвест» (03069, м. Київ, вул. Монтажників, 101/2, код ЄДРПОУ 33944795) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 164.812 (сто шістдесят чотири тисячi вісімсот дванадцять) грн 54 коп. основного боргу, 1.966 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) грн 84 коп. пені, 5.442 (п`ять тисяч чотириста сорок двi) грн 00 коп. інфляційних втрат, 2.105 (дві тисячі сто п`ять) грн 14 коп. 3% річних, 2.614 (двi тисячi шістсот чотирнадцять) грн 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова